В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове рішення наукової задачі вивчення клініко-психопатологічних та патопсихологічних особливостей формування агорафобій різного генезу, розроблені критерії їх діагностики та принципи терапії. Встановлено, що агорафобії є поліморфною групою, різні варіанти якої суттєво відрізняються за механізмами формування, клініко - психопатологічними та патопсихологічними характеристиками. Серед різноманітних проявлень агорафобій умовно виділені три групи:
а) первинні, або „суто” агорафобії, в формуванні яких головну роль відіграють механізми умовно-рефлекторної фіксації страху, обумовленого психогенними чинниками та сомато- вегетативними проявами у ситуації відкритих просторів; б) вторинні агорафобії формуються на тлі непсихогенного страху, який є одним з симптомів первинної патології; в) «псевдоагорафобії» розвиваються на фоні розладів афективної сфери та мислення і проявляються у структурі маячно-галюцинаторної фабули. 3. При різних варіантах агорафобій виділені їх клініко-психопатологічні особливості: - агорафобії при F 40.00 та F 40.01 є первинними, розвиваються психогенно, клінічно проявляються у поєднанні з загально-невротичною симптоматикою (89,5% при F 40.00 та 90,9% при F 40.01), іншими обсесіями (84,2% при F 40.00 та 86,4% при F 40.01), коморбідними психопатологічними феноменами у вигляді астено-депресивного (57,9% та 52,2%) та астено-іпохондричного (42,1% та 47,7%) синдромів. - агорафобії при органічному ураженні головного мозку є вторинними, неврозоподібними, проявляються на тлі церебральних симптомів (97,2%), веге- тативної дисфункції (94,4%) когнітивних розладів (83,3%) та емоційних порушень у 97,2% хворих (астено-депресивний, тривожно-депресивний та астено-іпохондричний синдроми); - агорафобії при дистимії мають загальні риси як з первинними, так і з вторинними агорафобіями. Психогенні та непсихогенні фактори при даному варіанті агорафобій є взаємоіндукуючими: агорафобії при дистимії проявляються на фоні: зниженого настрою (100%), емоційної лабільності (100%), порушень сну (71,4%), сомато-вегетативних проявів з іпохондричним забарвленням (81,6%), тривоги (95,9%) та деперсоналізації (59,2%); - агорафобії при шизофренії належать до «псевдоагорафобій», формуються в структурі патології мислення за механізмами ендогенного процесу, відрізняються образністю, блідістю фобічного компоненту, монотонністю та схильністю до систематизації, проявляються на тлі тривоги (85,3%), астенії (91,2%), параноїдальних синдромів (100%) та емоційно-вольової дефіцитарності (76,5%), супроводжуються ритуалами. Ритуали при даному варіанті агорафобій відрізняються силою примушування, безглуздістю, символізмом та виходять у маячну фабулу. 4. Встановлено, що особистісні особливості хворих з різними варіантами агорафобій є предиспозицією диференційованих механізмів формування цієї патології: - у хворих на F40.00 серед особистісних радикалів переважають тривожність та афективна екзальтованність, що обумовлює формування агорафобій за двома основними механізмами: уникнення (78,9%) та нав'язливого відтворення травмуючої події (52,6%). В цих умовах психологічні захисні механізми функціонують у формі пригнічення та інтелектуалізації; - у хворих на агорафобії в структурі F40.01 домінуючими рисами є тривожність, афективна екзальтованність у поєднанні з емотивностю та педантичністю, що ставало передумовою формування агорафобій за трьома механізмами: уникнення (93,2%), нав'язливого відтворення травмуючої події (86,4%) та емоційно-вегетативного і фізичного збудження (75,0%). Психологічний захист у цих хворих проявлявся також у формах пригнічення та інтелектуалізації; - агорафобічні розлади при дистимії формуються при домінуванні дистимічних та афективно-ригідних особистісних особливостей та проявляються у формі нав'язливого відтворення травмуючої події (81,8%), уникнення (63,3%) та гіперзбудження (59,2%). Основними формами психологічного захисту у цих хворих є інтелектуалізація, компенсація та пригнічення; - у хворих на агорафобію при органічній патології головного мозку переважають такі особистісні риси як тривожність, психастеноїдність та афективна екзальтованність, що обумовлює розвиток агорафобій за механізмами нав'язливого відтворення травмуючої події (88,9%), уникнення (86,1%) та емоцій- но-вегетативного та фізичного збудження (91,7%). Домінуючими видами психологічного захисту у цих хворих були подавлення та інтелектуалізація; - у хворих на агорафобії при шизофренії провідними особистісними радикалами є емотивність та афективна екзальтованність, які у 70,6 % хворих поєднуються з демонстративністю, дистимічними та гіпертимними рисами, а у 17,6% - з педантичністю, циклотимічністю та тривожністю. Агорафобії у даній групі розвивалися за механізмами нав'язливого відтворення травмуючої події (91,2%) та уникнення (97,1%). Психологічні захисні механізми в цих умовах функціонують у варіантах проекції та компенсації. 5. Показано, що основними клінічними критеріями діагностики та диференційної діагностики агорафобій є: характер розвитку та перебігу, коморбідна психопатологічна симптоматика, вираженність сомато-вегетативного компоненту, закономірності ускладнення симптоматики, ступінь порушення життєвого стереотипу та соціальної дезадаптації. Патопсихологічні критерії діагностики та диференційної діагностики включають: особистісно-типологічні особливості, типи основних механізмів формування агорафобій та активні варіанти психологічного захисту. 6. З урахуванням виявлених етіопатогенетичних механізмів формування агорафобій різного генезу розроблені диференційовані принципи терапії даної патології: - при первинних агорафобіях терапевтичні впливи спрямовуються на угашення умовно-рефлекторного зв'язування афекта ситуаційного страху, який виник під впливом вегетативних пускових механізмів в ситуаціях відкритих просторів (використовується комплекс психотерапевтичних та психофармакологічних засобів, основними з яких є поведінкова психотерапія , що застосовується на тлі вегетативних стабілізаторів та антидепресантів (СІЗЗС)). - при вторинних агорафобіях метою терапії є купірування існуючого раніше непсихогенного страху, який виник в структурі основної патології (лікування рецидиву основної патології з паралельним проведенням заходів, спрямованих на регрес агорафобічної симптоматики за допомогою раціональної та поведінкової психотерапії у поєднанні з вегетостабілізуючими засобами та СІЗЗС). - при псевдоагорафобіях усі лікувальні та профілактичні засоби спря- мовані на купірування загострення основного захворювання, ремісія якого і і визначає регрес агорафобічних проявів. 7. Розроблена система терапії характеризується більш високою ефективністю при порівнянні з заходами, які не враховують диференційованих механі- змів формування агорафобій. |
