У висновках викладено результати узагальнення даних теоретико-емпіричного аналізу проблеми схильності до самозмінювання, її психологічного змісту та індивідуально-психологічних проявів у широкому спектрі властивостей особистості. 1. Встановлено, що схильність до самозмінювання є складною властивістю особистості, яка виявляється в її активності, спрямованій на самостійно ініційоване здійснення змін, перетворень власних психічних якостей та особливостей поведінки. З позицій континуально-ієрархічного підходу схильність до самозмінювання є континуальним утворенням, що виявляється на всіх рівнях особистісної організації. У даному дослідженні вивчаються: а) формально-динамічні складові властивості, що містять інформацію про рівень енергії, форму і особливості перебігу активності самозмінювання: потреба у самозмінюванні, ініціативність, усталеність спрямованості на самозмінювання, широта поля прояву, легкість протікання і досягнення змін, гнучкість, творчість форми); б) якісні складові феномену: прийняття переживань самозмінювання, схильність до аналізу самозмінювання, схильність до дій, спрямованих на самозмінювання, відкритість новому досвіду, чутливість до стимуляторів самозмінювання. Саме якісні показники містять інформацію про психологічну сутність схильності до самозмінювання. 2. Створено (у співавторстві) психодіагностичний інструментарій, який спрямований на діагностику схильності до самозмінювання: тест-опитувальник «Схильність до самозмінювання», шкала «Незадоволеність собою», процедура «Формально-динамічний профіль схильності до самозмінювання» та «Розташування себе на умовній шкалі схильності до самозмінювання». Результати апробації оригінального тест-опитувальнику і оригінальної шкали показали високий ступінь валідності і надійності, що дозволяє їх використовувати не тільки в наукових, а і в практичних цілях. 3. Теоретично обґрунтовано і емпірично доведено взаємозв’язок між схильністю до самозмінювання і показниками особистісного динамізму, адаптивності, толерантності до невизначеності, життєстійкості, характеристик самоактуалізації, локусу контролю, факторами особистості за Р. Кеттеллом, а також параметрами емоційності. Факторний аналіз, який включав ротацію, дозволив упорядкувати показники всіх властивостей особистості, що вивчалися, і згрупувати їх у чотирьохфакторну модель, де кожен з факторів є біполярним: 1) «Адаптивність – тривожність, печаль», 2) «Самоактуалізація – інтолерантність, страх», 3) «Схильність – несхильність до самозмінювання», 4) «Екстраверсія – самодостатність». 4. Виявлені типи схильності до самозмінювання за загальним ступенем вираженості та особливостями якісно-кількісного поєднання її показників. Домінування прийняття переживань самозмінювання утворило афективний тип; схильності до аналізу в самозмінюванні – аналітичний тип; схильності до дій, спрямованих на самозмінювання – конативний тип. Яскрава вираженість усіх показників представляє «додатний» мультимодальний тип. 5. Встановлено, що схильні до самозмінювання особи характеризуються вираженим особистісним динамізмом, високою адаптивністю, толерантністю до невизначеності, розвинутими компонентами життєстійкості, вираженими характеристиками самоактуалізації, інтернальним типом локусу контролю; емоційною стабільністю, силою «Я», сміливістю, довірливістю, упевненою адекватністю, самоконтролем і нефрустрованістю. Особам із низьким ступенем схильності до самозмінювання властиві: слабкий рівень прояву особистісного динамізму, низька адаптивність, інтолерантне ставлення до невизначеності, нерозвинуті компоненти життєстійкості, слабко виражені характеристики самоактуалізації, екстернальний тип локусу контролю; покірність, конформність, залежність, практичність, консерватизм. Встановлено, що особам, які відрізняються якісним типом схильності до самозмінювання, притаманна певна специфіка зазначених психологічних властивостей. Виявлені особливості психологічних властивостей осіб, схильних і несхильних до самозмінювання, дають підставу стверджувати, що розвинута схильність до самозмінювання є однією з важливих якостей, які забезпечують розгортання активності, спрямованої на змінювання та розвиток. 6. Підтверджено, що особливості емоційності виявляються в індивідуально-психологічних проявах схильності до самозмінювання. Особи з певною емоційною диспозицією відрізняються як за рівнем вираженості схильності до самозмінювання, так і за якісно-кількісним поєднанням її складових. Запропоноване дисертаційне дослідження не є вичерпним. Перспективним є напрямок, пов'язаний із вивченням змістовних, імперативних показників схильності до самозмінювання, результативних характеристик самоперетворювальної активності особистості. Також перспективним представляється гендерний і онтогенетичний напрямки дослідження схильності до самозмінювання. |
