У дисертації на підставі теоретичного й експериментального дослідження психологічних ознак культури українців на сучасному етапі розвитку суспільства доведено, що ці ознаки доцільно виокремлювати на тих рівнях функціонування людини, які співвідносяться зі здійсненням нею основної діяльності по здобуванню засобів існування, і класифікувати за критеріями функціонування людини як: а) суб’єкта власної активності; б) суб’єкта взаємодії з іншими; в) суб’єкта пізнання, засвоєння та перетворення світу. Саме за цими ознаками зафіксовані найбільш суттєві розбіжності між групами досліджуваних, що по-різному “вписалися” в умови ринкової економіки. Такий підхід дозволяє включити в коло психологічних понять, за допомогою яких можна описати психологічні ознаки культури, поняття, що характеризують мотиваційний аспект діяльності людини, спілкування з партнерами по взаємодії й активність людини щодо навколишнього світу. Зазначені поняття розкривають основний зміст предмета психології - психіки людини. 1. Запропонований в роботі підхід до виявлення і класифікації психологічних ознак культури дозволяє не тільки подолати існуючу неузгодженість усталених понять, що вживаються в сучасних культурно-психологічних дослідженнях, зокрема таких, як “ментальність”, “менталітет”, “соцієтальна психіка”, “психокультура ментальності”, “суб’єктна культура”, а й конкретизувати їх і рекомендувати адекватну форму їх операціоналізації. 2. У результаті проведеного дослідження із застосуванням обґрунтованого підходу до вивчення психологічних ознак культури встановлено, що єдині, більш-менш усталені психологічні ознаки культури українців поки що не сформувались. Різні верстви населення (залежно від наявних у них або обраних ними умов здійснення основної діяльності по здобуванню засобів існування) значуще різняться за відповідними психологічними ознаками культури. Розбіжності між зазначеними ознаками представників української культури простежені як на рівні потенціалу людської особистості, так і на рівні вже сформованих особистісних ресурсів діяти у відповідності з наявним потенціалом. Матеріалізованим виявленням першого ми вважаємо ціннісні орієнтації, а психологічним ресурсом - особистісні властивості (як стійкі, онтологічні, так і набуті у процесі досвіду, феноменологічні). 3. Представники української культури, які активно діють в умовах ринкової економіки (тобто працюють на відповідних типах підприємств або у відповідних сферах діяльності) характеризуються за аспектами: - функціонування як суб’єктів активності на рівні цінностей – наданням пріоритетності цінностям Автономії та Майстерності, що свідчить про сформованість ціннісного підґрунтя для функціонування в умовах ринкової економіки; на рівні диспозиційних характеристик – більш високою сумлінністю, емоційною стійкістю (порівняно з особами, які поки що не сприймають умов ринкової економіки або не мають можливості працювати у відповідних структурах); на рівні властивостей, що формуються в процесі досвіду, – самомотивуванням на діяльність, наполегливістю, покладанням на власні сили в досягненні мети. У діяльності вони прагнуть до забезпечення необхідного рівня професіоналізму; - функціонування як суб’єктів взаємодії з іншими на рівні цінностей - наданням переваги незалежності, наявності терпимості до ідей, поглядів, переконань, які відрізняються від власних, контролю над іншими, домінуванню, впливовості, авторитетності; на рівні диспозиційних характеристик - зменшенням доброзичливості у стосунках з іншими людьми; на рівні властивостей, що формуються у процесі досвіду,- посиленням тенденцій до індивідуалізму, появою рис маскулінної культури (хоча українська культура традиційно вважалась фемінінною); – функціонування як суб’єктів пізнання світу – наданням переваги цінностям, об’єднаним у фактор “Екологія”; спрямованістю на зміну життєвих обставин, зрілим ставленням до життя; на рівні диспозиційних характеристик – порівняно високими показниками відкритості новому досвіду, наслідком чого є поява в них важливої психологічної ознаки, необхідної для функціонування у ринкових умовах, – терпимості до ситуацій невизначеності; на рівні властивостей, що формуються у процесі досвіду, – появою рис монохронної культури. 4. Представники української культури, які працюють в умовах, що за своїми характеристиками більше відповідають попередньому етапу розвитку суспільства, відрізняються за аспектами: - функціонування як суб’єктів активності – наданням переваги цінностям, об’єднаним у фактор “Гедонізм”, тобто домінування мотивів миттєвого задоволення власних потреб без мобілізації необхідних для цього зусиль; на рівні властивостей, що формуються у процесі досвіду, – прагненням перекладати відповідальність за результати своїх дій на інших, невисоким рівнем мотивації досягнень, що, зрозуміло, не сприяє успіху діяльності; – функціонування як суб’єктів взаємодії з іншими – зберіганням ознак колективістської культури; – функціонування як суб’єктів пізнання й перетворення світу на рівні диспозиційних характеристик – більш низьким рівнем відкритості новому досвіду, і, відповідно, – більш високим рівнем уникнення невизначеності. На рівні властивостей, що формуються у процесі досвіду, їх характеризує недостатньо ефективне планування діяльності у часі. 5. Системність розбіжностей у психологічних ознаках культури українців, тобто їх єдина спрямованість, виявлена при аналізі на різних рівнях функціонування людини, свідчить про адекватність обраного підходу завданням дослідження та про достовірність і надійність отриманих результатів. 6. Враховуючи сформульовані в межах нової філософії освіти вимоги до типу особистості, який бажано сформувати для її успішного функціонування в нових соціально-економічних умовах, на підставі даного дослідження можна визначити конкретні завдання щодо виховного аспекту педагогічної діяльності в закладах освіти в Україні. |
