Анотація до роботи:

Корольчук В.М. Психологія стресостійкості особистості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 – загальна психологія, історія психології. – Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, Київ, 2009.

В дисертації представлено теоретико-методологічні та практичні результати досліджень, спрямованих на розв’язання актуальної проблеми сучасності – стресостійкості особистості. На підставі аналізу теоретичних підходів та результатів дослідження з’ясовано психологічний зміст стресостійкості, її структурні компоненти, функції, детермінанти і стратегії долання стресу, негативні наслідки. Розроблено концептуальні основи структурно-функціональної організації стресостійкості особистості та обґрунтовано доцільність психодіагностики стресостійкості за її інформативними прямими і побічними показниками.

Представлено результати експериментального дослідження, з’ясовано особливості типових профілей стресостійких і нестресостійких осіб і визначено структурні компоненти та функції стресостійкості.

Обгрунтовано теоретико-методологічні засади, вихідні принципи, методичний підхід до створення програми формування стресостійкості особистості та здійснено апробацію програми.

На підставі теоретичного аналізу та експериментальної перевірки основних положень роботи про зміст феномену «стресостійкість» особистості, підходів щодо дослідження стресостійкості за прямими і побічними показниками, порівняльної характеристики, з’ясування типових профілів стресостійких і нестресостійких осіб та формування стресостійкості зроблено такі основні висновки.

1. Теоретичне узагальнення та експериментальні засади вивчення проблеми стресостійкості особистості дали змогу розкрити концептуальні основи її структурно-функціональної організації. Стресостійкість особистості розглядається нами як структурно-функціональна, динамічна, інтегративна властивість особистості, як результат трансактного процесу зіткнення індивіда зі стресогенним фактором, що включає процес саморегуляції, когнітивну репрезентацію, об’єктивну характеристику ситуації та вимоги до особистості. Адекватність оцінки ситуації та власних ресурсів визначає інтенсивність реакцій, спрямованих особистістю на зміну компонентів стресової ситуації, зміну когнітивної репрезентації, ставлення, мотиваційної, вольової орієнтації, копінгової поведінки, які здійснюються через провідну її функцію – когнітивно-феноменологічної перспективи та функції її окремих структурних компонентів, що зумовлюють рівень стресостійкості під час і після травматичних подій.

Стресостійкість особистості формується на основі багаторазового повторення зіткнення особистості зі стресогенними факторами. Це зіткнення проявляється в складному процесі, що включає: оцінку стресової ситуації, регуляцію діяльності в стресогенних умовах, долання стресу або копінгову поведінку, вплив на особистість травматичних подій та пропрацювання травматичного досвіду.

2. Доведено, що структурно-функціональна організація стресостійкості є цілісною системою, яка функціонує в межах чотирьох структурних компонентів (особистісного, соціального, типологічного та поведінкового), що, з одного боку інтегрує структурні компоненти стресостійкості, а з іншого опосередковує результати впливу через їхні функціональні ролі.

2.1 Провідні функції стресостійкості полягають у визначенні когнітивно-феноменологічної перспективи і відновлення та здійснюються через окремі функції її структурних компонентів: інтегруючу, мотиваційну, копінгову, стабілізуючу. Така функціональна взаємодія припускає можливе послаблення функцій одних, або більш інтенсивний прояв інших, що закономірно змінює співвідношення між сильними і слабкими функціональними компонентами в структурі домінуючого типового профілю стресостійких чи нестресостійких осіб.

3. Показано, що детермінанти стресостійкості за сприйняттям стресогенних факторів визначаються як динамічні в часі, залежні від особливостей, що зумовлюються системно-екстернальними (об’єктивними) ознаками: контрольованості, мінливості, невизначеності, валентності, повторюваності та системно-інтернальними (суб’єктивними) показниками: когнітивної репрезентації стресора, інтернального контролю, професійно-динамічної репрезентації, дивергентності (невизначеності), репеторної репрезентації, позитивного досвіду з урахуванням первинної стресостійкості і рівнем розвитку структурних компонентів стресостійкості. Водночас рівень стресостійкості детерміновано індивідуально-психологічними особливостями, соціальними і типологічними характеристиками та стратегіями долання стресу.

4. Визначено рівні та особливості проявів типових профілів за компонентами стресостійкості в обстежуваних та з’ясовано, що для стресостійких осіб за прямими показниками властивий високий і середній її рівень з суттєво нижчими результатами інтегральної, базової і динамічної стресочутливості.

4.1 З’ясовано, що типовий профіль стресостійких осіб за компонентами характеризується високим рівнем урівноваженості, тобто стійкості до стресу, впевненості й активності, емоційно-вольового самоконтролю, низьким рівнем стресочутливості, особистісної і ситуативної тривожності, високими показниками мотиваційної сфери, загальної та професійної інтернальності, готовності до діяльності, високим рівнем функціональних можливостей нервової системи. Стресостійкі особи характеризуються високим рівнем асертивності, активності, просоціальності, пошуком соціальних контактів та соціальної підтримки. Водночас для типового профілю нестресостійких осіб властиві зворотні закономірності – істотно нижчий рівень прямих і побічних показників стресостійкості, серед поведінкових стратегій долання стресу типовими в профілі виявились маніпулятивні дії, дії з уникненням, агресивні дії.

5. Встановлено загальну закономірність, яка полягає в тому, що рівень стресостійкості формується в динаміці професійного становлення, зростаючи із підвищенням рівня професійної компетентності (досвіду). Саме вивчення стресостійкості особистості на різних етапах професіоналізації дало змогу визначити її як динамічну, інтегративну властивість, становлення якої відбувається в процесі індивідуального та професійного досвіду.

6. Доведено, що формування стресостійкості доцільно здійснювати за такими напрямками: блок формування навичок асертивності, ефективної комунікації та взаємодії; блок розвитку навичок ефективної саморегуляції; блок психологічної підготовки до дій в екстремальних умовах; блок розширення поведінкових стратегій долання стресу (копінг-стратегій); блок пропрацювання впливу стресогенних факторів на особистість, інтеграції набутого травматичного досвіду; блок розвитку усвідомленої саморегуляції поведінки в екстремальній ситуації; блок процесу цілеспрямованого формування послідовності компонентів цілісної системи саморегуляції професійної діяльності. На основі порівняльного аналізу стресостійкості контрольної та експериментальної груп доведено ефективність впливу психологічної програми формування стресостійкості.

7. Розкриття структурно-змістовних характеристик стресостійкості дало змогу укласти її концептуальні основи. Структурно-функціональна організація стресостійкості в концептуальних основах репрезентується як динамічна, інтегральна, цілісна система, внутрішньо-диференційована особистісною, поведінковою, соціальною, типологічною структурою з притаманними їм визначальними компонентами, що характеризують функціональні ролі її структурних компонентів. Провідні функції стресостійкості сфокусовані на співвідношеннях когнітивної репрезентації, об’єктивних умов і вимог ситуації, які визначають адекватний контроль над стресором і зумовлюють суб’єктивно і об’єктивно функціональні зусилля чинити опір стресу і долати його негативні наслідки.

Визначено, що провідними детермінантами, які впливають на стресостійкість особистості виявились системно-екстернальні і системно-інтернальні ознаки стресогенних чинників, які поряд з особистісною, соціальною, типологічною, поведінковою сферами зумовлюють вираженість стресогенних реакцій.

Формування стресостійкості в онтогенезі здійснюється з урахуванням первинної стресостійкості особистості через саморегуляцію, яка забезпечує взаємодію усіх 4-х структурних компонентів стресостійкості: особистісного, соціального, типологічного, поведінкового за трьома типами – збереження, посилення, індукції і забезпечує адекватне реагування на стресогенні чинники.

Верифікація таких підходів у створенні концептуальних основ стресостійкості знайшли своє підтвердження в отриманні множини окремих показників стресостійкості за її прямими і побічними показниками, які зведено за структурними компонентами стресостійкості, що дало змогу створити цілісну систему стресостійкості особистості і схарактеризувати типові профілі стресостійких і нестресостійких осіб.

Подальша перспектива роботи вбачається в розробці державної програми психологічної допомоги в надзвичайних ситуаціях, створенні спеціальних психологічних підрозділів щодо надання психологічної допомоги в необхідному обсязі, інтенсивності та рівня кваліфікації безпосередньо на місці події та в посттравматичний період.

Публікації автора:

1. Монографії:

1.1 Крайнюк В.М. Психологія стресостійкості особистості : монографія / В.М. Крайнюк. – К. : Ніка-Центр, 2007. – 432 с.

2. Навчальні та навчально-методичні посібники:

2.1. Психологічне забезпечення психічного і фізичного здоров’я : навч. посіб. / М.С. Корольчук, В.М. Крайнюк, А.Ф. Косенко, Т.І. Кочергіна. – К. : Інкос, 2002. – 272 с..

2.2. Крайнюк В.М. Теорія і практика психологічної допомоги : навч. посіб. / В.М. Крайнюк. – К. : КВГІ, 2002. – 297 с.

2.3. Крайнюк В.М. Психологія: схеми, опорні конспекти, методики : навч. посіб. / М.С. Корольчук, В.М. Крайнюк, В.М. Марченко. – К. : Ельга: Ніка-Центр, 2005. – 320 с.

2.4. Крайнюк В.М. Теорія і практика професійного відбору / М.С. Корольчук, В.М. Крайнюк. – К. : Ніка-Центр, 2006. – 536 с.

2.5. Крайнюк В.М. Соціально-психологічне забезпечення діяльності в звичайних та екстремальних умовах / М.С. Корольчук М.С., В.М. Крайнюк. – К. : Ніка-Центр, 2006. – 580 с.

2.6. Методологічні та теоретичні проблеми психології : навч. посіб. / М.С. Корольчук, Ю.Л. Трофімов, Я.І. Український, В.І. Осьодло, В.М. Крайнюк. – К. : Ніка-Центр, 2008. – 336 с.

2.7. Крайнюк В.М. Практикум з психології : курс лекцій. – К. : КиМУ, 2002. – 263с.

3. Статті у наукових фахових виданнях:

3.1. Крайнюк В.М. Психологічний комфорт як умова психічного здоров’я особистості / В.М. Крайнюк // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. – К., 2001. – Т.ІІІ, ч. 2. –С.137–142.

3.2. Крайнюк В.М. Сімейне благополуччя як умова психічного здоров’я особистості / В.М. Крайнюк // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. – К., 2001. – Т.ІІІ, ч. 3. – С.110–114.

3.3. Крайнюк В.М. Визначення конфліктності в корекції дисгармонійного розвитку особистості / В.М. Крайнюк // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. – К., 2001. – Т.ІІІ, ч. 4. – С. 89–95.

3.4. Крайнюк В.М. Психогенні розлади як наслідок дії екстремальних умов на особистість В.М. Крайнюк // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. – К., 2004. – Т. V. – вип. 3. – С. 105–111.

3.5. Крайнюк В.М. Механізми формування стресостійкості особистості / В.М. Крайнюк // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. – К., 2004. – Т.6. – вип. 7. – С. 155–162.

3.6. Крайнюк В.М. Порівняльний аналіз індивідуально-психологічних властивостей і стресостійкості рятувальниківу посттравматичний період / В.М. Крайнюк // Наука і освіта : Наук.-практичн. журнал Південного наукового центру АПН України. Спецвипуск Психологія особистості: досвід минулого – погляд у майбутнє. – Одеса, 2004. – № 6–7. – С. 142–146.

3.7. Крайнюк В.М. Психологічний аналіз понять емоційної, психологічної та стресостійкості / В.М. Крайнюк // Вісник Харківського університету. – Харків, 2004. – № 617. – С. 96–100.

3.8. Крайнюк В.М. Дебрифінг як метод психологічної корекції посттравматичних стресових розладів / В.М. Крайнюк // Збірник наукових праць Інституту психології ім.. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. – К., 2005. – Т.8. – вип. 1. – С. 153–162.

3.9. Крайнюк В.М. Особливості психологічної допомоги при посттравматичному стресі / В.М. Крайнюк // Вісник Дніпропетровського університету. Серія Педагогіка і психологія. – Дніпропетровськ, 2005. – № 11. – С. 31–37.

3.10. Крайнюк В.М. Когнітивно-біхевіоральні технології профілактики посттравматичних стресових розладів / В.М. Крайнюк // Теоретичні і прикладні проблеми психології : зб. наук. праць. – Луганськ, 2005. – № 2 (10). – С.79–88.

3.11. Крайнюк В.М. Теоретико-методологічні підходи психологічної характеристики екстремальних умов діяльності / В.М. Крайнюк // Збірник наукових праць: психологія. – Івано-Франківськ : Плай, 2005. – вип. 10, – ч.ІІ. – С. 77–85.

3.12. Крайнюк В.М. Порівняльний аналіз кореляційних зв’язків прямих показників стресостійкості у рятувальників / В.М. Крайнюк // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. академіка С.Д. Максименка. – К. : ДП «Інформаційно-аналітичне агентство» 2007. – вип. 35. – С. 339–347.

3.13. Крайнюк В.М. Дослідження стресостійкості рятувальників в посттравматичний період / В.М. Крайнюк // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. – Чернігів, 2006. – вип. 41. Серія Психологічні науки. – Т.1. – С. 169–174.

3.14. Крайнюк В.М. Дослідження особливостей проявів стресостійкості у досвідчених і недосвідчених рятувальників за комплексом методик комп’ютерної психодіагностики / В.М. Крайнюк // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна – Харків, 2006. – № 740, вип. 36. – С. 114–117.

3.15. Крайнюк В.М. Порівняльна характеристика стресостійкості рятувальників з різним професійним досвідом / В.М. Крайнюк // Психологія і суспільство. – Тернопіль, 2006. – № 4. – С. 101–104.

3.16. Крайнюк В.М. Ефективність впливу психокорекційних методів на формування стресостійкості рятувальників / В.М. Крайнюк // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. академіка С.Д. Максименка. – К. : Міленіум, 2006. – вип. 27. – С. 399–407.

3.17. Крайнюк В.М. Особливості мотиваційної сфери рятувальників / В.М. Крайнюк // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. – К. : Логос, 2006. – Т.7, вип. 9. – С. 137–142.

3.18. Крайнюк В.М. Особливості психологічного забезпечення працездатності спеціалістів в екстремальних умовах / В.М. Крайнюк // Актуальні проблеми, соціології, психології, педагогіки : зб. наук. праць Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – К. : Фенікс, 2006. – вип. 7. – С. 107–112.

3.18. Крайнюк В.М. Техніки корекції психічного стану рятувальників у посттравматичний період / В.М. Крайнюк // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Психологія. – К., 2006. – № 24–25. – С. 82–86.

3.19. Крайнюк В.М. Порівняльний аналіз первинної стресостійкості у досвідчених, малодосвідчених і недосвідчених рятувальників / В.М. Крайнюк // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. академіка С.Д. Максименка. – К. : Міленіум, 2007. – вип. 32. – С. 434–443.

3.20. Крайнюк В.М. Аналіз зумовленості стресостійкості її первинними характеристиками / В.М. Крайнюк // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. – К. : Логос, 2007. – Т.7, вип. 10. – С. 178–183.

3.21. Крайнюк В.М. Компоненти стресостійкості рятувальників у посттравматичний період / В.М. Крайнюк // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. – К., 2007. – Т.ІХ, ч. 3. – С. 158–163.

3.22. Крайнюк В.М. Особливості психічного реагування на екстремальні ситуації В.М. Крайнюк // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. – К. : Логос, 2007. – Т.7, вип. 11. – С. 155–162.

3.23. Крайнюк В.М. Психофізіологічні детермінанти стресостійкості особистості / В.М. Крайнюк // Актуальні проблеми психології. Том V: Психофізіологія. Психологія праці. Експериментальна психологія : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. – К. : ДП «Інформаційно аналітичне агенство», 2007. – вип. 7. – С. 143–148.

3.24. Крайнюк В.М.Особливості дослідження первинної стресостійкості особистості / В.М. Крайнюк // Проблеми емпіричних досліджень у психології. – К. : Гнозис, 2008. – вип 1. – С. 92–98.

Статті у нефахових виданнях та тези доповідей на наукових та науково-практичних конференціях у кількості 19 робіт загальним обсягом 4,5 д.а., з них 1 – за кордоном.