Анотація до роботи:

Нейко І.С. Природні дубові ліси верхів’я басейну Сіверського Дінця та удосконалення господарювання в них. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.03.03 – лісознавство і лісівництво. Український науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького, Харків, 2005.

Робота присвячена вивченню продуктивності природних дубових лісів, ефективності використання ними лісорослинного потенціалу, дослідженню процесів всихання дубових насаджень та їх деградації.

У результаті проведених досліджень визначено ареал поширення свіжих кленово-липових та ясенево-липових дібров. Встановлено, що вказані типи лісу приурочені до певних лісотипологічних секторів.

Доведено, що ефективність використання лісорослинного потенціалу природними дубовими насадженнями становить близько 50%. Останнє є наслідком патологічного всихання та відпаду дерев дуба, який спричинений негативною дією абіотичних (кліматичних) та біотичних (листогризучих комах) факторів.

За результатами проведених досліджень запропоновано доповнення методичних рекомендацій УкрНДІЛГА з оцінки стану насаджень додатковими кількісними показниками та рекомендації лісогосподарським, лісозахисним і лісовпорядкувальному підприємствам.

У дисертаційній роботі наведено результати дослідження природних дубових лісів верхів’я басейну Сіверського Дінця. Встановлено ареали поширення переважаючих дібровних типів лісу та їх належність до лісотипологічних секторів. Виявлено низьку ефективність використання лісорослинного потенціалу дубовими лісостанами природного походження та визначені причини зниження їх продуктивності. Запропоновано додаткові показники з оцінки стану насаджень і надані відповідні рекомендації виробництву.

1. У Придонецькому лісотипологічному секторі переважають свіжі кленово-липові діброви, а у Ворскло-Псельському – свіжі ясенево-липові діброви. Умовна лінія між цими типами лісу проходить через населені пункти: Сніжків – Валки – Мерчик – Вільшани – Пересічна – Пісочин – Харків – Вільхівка – Молодова – Старий Салтів – Гатище – Вовчанські Хутори – Юрченкове – Великий Бурлук – Григор’ївка.

2. У свіжих кленово-липових та ясенево-липових дібровах переважають темно-сірі лісові ґрунти, які формуються на лесах. Для ґрунтів кленово-липових дібров морфологічні ознаки опідзолення виражені чіткіше. Це підтверджується вищою кислотністю їх гумусових горизонтів, активізацією процесів переносу мулистих фракцій, більшим вмістом фракцій піску.

4. Загальна площа природних дубових лісів регіону досліджень становить 104,5 тис. га (78%), а штучних насаджень дуба звичайного – 29,4 тис. га (22%). Протягом кількох останніх десятиліть площі дубових лісостанів природного походження невпинно зменшуються, а частка штучних дубняків – зростає. Дубові ліси природного походження представлені переважно порослевими деревостанами першої–другої генерацій VI-го й вищих класів віку. Частка насіннєвих дерев зростає у 75-85-річних насадженнях.

5. Продуктивність модальних дубових насаджень є значно нижчою порівняно з корінними. Використання лісорослинного потенціалу дубовими лісостанами природного походження в середньому складає лише 50% за запасом. Максимальне відхилення запасів модальних насаджень від корінних відмічено у VIII–XII класах віку. У цих же класах віку фактична зміна середніх запасів має тенденцію до зниження. Зниження продуктивності модальних насаджень спричинене патологічним всиханням і відпадом дерев дуба.

6. Стан дубових лісів суттєво погіршується в роки із низькою кількістю опадів і підвищеною температурою повітря за вегетаційний період. При цьому відмічено зниження значень гідротермічного коефіцієнту Селянинова та зростання амплітуди коливання цього показника (2,5–0,1) у травні.

7. Періоди суттєвого погіршення стану насаджень характеризуються переходом значної частини дерев І категорії у ІІ, зменшенням частки живої крони, зниженням величини радіального приросту, збільшенням свіжого сухостою.

Внаслідок куртинного відпаду дерев густота дубових деревостанів осередків всихання порівняно із повними порослевими деревостанами становить 26,5–53,7%.

8. Відновна здатність дерев дуба проявляється у їх властивості після пошкоджень формувати вторинні органи, що утворюють крону: листовий апарат, пагони, гілки. В процесі відновлення значна кількість дерев ІІ категорії стану переходить у І категорію.

9. В результаті впливу абіотичних та біотичних факторів загибель та відпад дерев дуба у минулому супроводжувалася їх природним насіннєвим відновленням. Дія антропогенного фактору посилила негативний вплив абіотичних і біотичних чинників та призвела до порушення природного генезису дубових лісів і їх здатності до відновлення.

Публікації автора:

1. Нейко І.С. Критерії оцінки стану дубових насаджень // Лісівництво і агролісомеліорація. – Харків, 2002. – Вип. 102. – С. 35–45.

2. Волосянчук Р.Т., Лось С.А., Торосова Л.О., Кузнєцова Т.Л., Терещенко Л.І., Нейко І.С., Григорьєва В.Г. Методичні підходи до оцінки об’єктів збереження генофонду листяних порід in situ та їх сучасний стан у Лівобережному Лісостепу України // Лісівництво і агролісомеліорація. – Харків, 2003. – Вип. 104. – С. 50–58 (збір матеріалів і написання статті).

3. Нейко І.С., Ваколюк В.Д. Стан дубових насаджень в осередках всихання Вовчанського та Данилівського держлісгоспів Харківської області // Вісник ХНАУ. – 2003. – Вип. 2.– С.139–141 (збір, опрацювання та аналіз матеріалів, написання статті).

4. Нейко І.С. Діагностичні ознаки життєздатності дубових насаджень в методиках спостереження за станом лісів // Збірник наукових праць ВДАУ. – Вінниця, 2004. – Вип. 17. – С. 63–69.

5. Нейко І.С. Регенеративна здатність дуба звичайного (Quercus robur L.) в осередках пошкодження весняними комахами-листогризами та всихання // Лісівництво і агролісомеліорація. – Харків, 2004. – Вип. 105. – С. 136–139.

6. Волосянчук Р.Т., Лось С.А., Дешко Л.О., Кузнецова Т.Л., Нейко И.С., Терещенко Л.І., Григорьєва В.Г., Борисова В.В. Современное состояние генетических резерватов Харьковщины на примере Змиевского ГЛХ // Сборник научн. трудов ин-та леса НАН Беларуси. – Гомель, 2001. – Вып. 53. – С. 220–222 (збір матеріалів, написання статті).

7. Нейко І.С. Особливості формування дібровних типів лісу Чугуєво-Бабчанської дачі // Лісова типологія в умовах сталого розвитку лісового господарства України: Матеріали Восьмих Погребняківських читань. – Харків: ХНАУ, 2002. – С.74–78.

8. Нейко И.С. Естественное семенное возобновление дубрав Лесостепи // Международная конференция молодых ученых “Леса Евразии в третьем тысячелетии”: Материалы международной конференции молодых ученых. Т.1.–М.: МГУЛ, 2001.– С.23–25.

9. Нейко І.С. Структура земель держлісфонду верхів’я басейну Сіверського Дінця // Збірник доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції “Стан земельних ресурсів в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення”. – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2001.– С. 140–142.

10. Нейко І.С. Типологічна та історико-лісівнича різноманітність дібров Чугуєво-Бабчанської дачі // Рослина і середовище: Матеріали конференції молодих вчених. – Харків: ХДАУ, 2001. – С. 102–103.

11. Рябоконь О.П., Нейко І.С., Прокопенко А.Я, Римар Ю.В. Результати вирощування дуба бореального в культурах // Матеріали XI з’їзду Українського ботанічного товариства. – Харків, 2001.– С.335–337 (збір матеріалів).

12. Нейко І.С. Динаміка структури лісового фонду держлісгоспів басейну Сіверського Дінця Харківської області // Матеріали міжнародної ювілейної наукової конференції “Ліс, наука, суспільство” –Харків: 2005. – С.24–25.