У Висновках підсумовуються наукові результати дослідження та узагальнюються пропозиції щодо вдосконалення чинного міжнародного приватного і цивільного законодавства та практики його застосування. До цього часу в Україні проводилися дослідження стосовно визначення поняття та значення правосуб'єктності в цивільному праві України. Науковцями не приділялося належної уваги правосуб'єктності осіб у колізійному (міжнародному приватному) праві. При визначенні поняття правосуб'єктності осіб та її складових елементів необхідно враховувати здобутки цивільного права та загальних поло-
жєнь теорії права. Правоздатність можна визначити як абстрактну можливість особи бути суб'єктом прав і обов'язків, що гарантуються всім громадянам та є невід'ємною природною властивістю фізичної особи. Правосуб'єктність є засобом визначення кола суб'єктів цивільного права та дає підстави для визначення кола можливостей суб'єкта цивільного права. Дієздатність у її прямому розумінні застосовується лише до громадян як суб'єктів цивільного права. Дієздатність — це властивість (якість), пов'язана з розумовими здібностями і психічним станом людини. Умовами (підставами) цивільної дієздатності є в сукупності розумові здібності людини та її психічний стан. Однак вирішальне значення належить вольовому моментові. Зміст дієздатності складають: правочиноздатність, деліктоздатність, тестаментоздатність, трансдієздатність, бізнесдієздатнїсть, шлюбно-сімейна дієздатність. Однак варто підкреслити, що в законодавстві не одержало чіткого вирішення питання про момент виникнення правосуб'єктності підприємства. Якщо, правоздатність фізичної особи виникає з моменту її народження, а дієздатність у повному обсязі настає з досягненням повноліття, то в юридичної особи правоздатність і дієздатність настають одночасно - з моменту її державної легалізації (реєстрації). З урахуванням цієї тотожності, доцільно вживати загальноприйнятий термін - "правосуб'єктність". Цивільна правосуб'єктність юридичної особи складається з цивільної правоздатності та цивільної дієздатності цієї особи. Цивільна правоздатність юридичної особи - це її здатність мати цивільні права і обов'язки, яка виникає з моменту створення юридичної особи і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про припинення її діяльності. Загальна правосуб'єктність юридичної особи не має абсолютного (універсального) характеру. Вона має межі, які визначаються спеціалізацією (профілем діяльності). Держава у сфері цивільно-правових відносин має загальну правоздатність. Загальний характер правоздатності держави виявляється в тому, що держава може набувати та здійснювати цивільні права і мати цивільні обов’язки. необхідні для здійснення діяльності, не забороненої законом у рамках установленого правопорядку. Дослідження правосуб'єктності фізичних та юридичних осіб крізь призму МПП є певною мірою актуальним, з огляду на те, що МПП регулює відносини, ускладнені іноземним елементом, в яких однією зі сторін є фізична або юридична особа. Звідси - проблема правосуб’єктності згаданих осіб у рамках право порядків декількох держав уявляється загальновизнаною, і це можна аргументувати хоча б тим, що ці особи є основними
суб'єктами МПП.
Проблема особи як суб'єкта міжнародного приватного права є однією з найбільш складних у сучасній міжнародно-правовій доктрині. Права іноземців ґрунтуються скоріше на нормах конкретних галузей внутрішньодержавного права і права конвенційного. Норми внутрішньодержавного права закріплюють надання прав іноземцям, відмовляють у них або регулюють пов'язані із цим питання. Іноді в законі існує явна прогалина (відсилання), тоді необхідно використовувати колізійні норми. У зв'язку з цим створюється те, що мовою правової науки і практики іменується "колізія законів". Робиться висновок, що наданий іноземним особам в Україні національний режим мас безумовний характер. Це означає, що органи держави, у тому числі і суд, не вимагають від іноземця, що претендує на визнання якого-небудь заснованого на українському законі права, доказу того, що й українському громадянинові в країні іноземної особи надаються аналогічні права. Здійснене дослідження регулювання правосуб'єктності юридичних осіб дозволяє зробити висновок, що здійснення цивільних прав і обов'язків юридичними особами як публічного, так і приватного права, провадиться її органами або представниками. Стосовно юридичних осіб не є необхідним застосування категорії "дієздатність", тому що вона є іманентною поняттю їхньої правоздатності. | 