У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у виявленні загальнотеоретичних закономірностей правового регулювання статусу біженця в умовах розбудови засад правової, демократичної держави. Головними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки: 1. Проблема правового статусу біженців, з одного боку – це частина загальної проблеми правового статусу особи у сучасному світі, прав людини і громадянина. З іншого боку, цю проблему необхідно розглядати як складову проблеми правового статусу іноземців у країні їхнього тимчасового перебування. Проблема біженців в Україні існує і дедалі загострюється як правова, гуманітарна і політична. 2. Основною причиною, що обумовлює виникнення біженців є переслідування осіб з боку держав у вигляді незаконного обмеження свободи, дискримінації, насильства, загрози фізичного знищення, яке примушує особу не тільки змінити місце свого проживання в межах країни, а залишити свою країну і шукати притулку за її межами. З цього погляду явище біженців є правовим нонсенсом. 3. Переслідування осіб власними державами призводить до порушення відносин громадянства і фактичного розриву правового зв'язку особи і держави. При цьому між юридичним і фактичним становищем біженця виникає протиріччя, коли "де юре" особа залишається іноземцем, а "де факто" її статус більше подібний до статусу особи без громадянства. Однак набуття особою статусу біженця не призводить до юридичної втрати її громадянства, оскільки статус біженця не змінює і автоматично не припиняє громадянства. З іншого боку збереження або втрата особою громадянства не впливає на набуття нею правового статусу біженця. 4. Існуюче у міжнародному праві та конституційному праві України визначення поняття "біженець" не розкриває зміст цього поняття повною мірою, у зв'язку з чим було запропоновано його авторське визначення. Обгрунтовано, що під визначення біженця підпадають не лише особи, яким офіційно надано статус біженця в Україні згідно встановленого порядку (визнані біженці), а й шукачі статусу біженця (потенційні біженці), оскільки особа вже є біженцем з того моменту, коли її фактичне становище відповідає визначенню поняття "біженець". 5. Україна самостійно визначає правовий статус біженців на своїй території. Порядок набуття і припинення правового статусу біженців в Україні в основному відповідає міжнародним нормам щодо захисту прав біженців, але потребує удосконалення. Основним недоліком у застосуванні цього порядку є тривала відсутність єдиної системи міграційних органів, які займалися питаннями правового статусу біженців. У зв'язку з цим обгрунтовано необхідність зосередити здійснення всіх основних функцій держави щодо біженців в одному центральному органі виконавчої влади України. 6. Проблема регулювання правового статусу біженців розглядається як проблема співвідношення міжнародного права і внутрішнього права держави перебування біженців. При цьому дія законів держави перебування стосовно біженців є головним і визначальним фактором при оцінюванні системи їхніх прав і обов'язків. В роботі здійснено комплексний аналіз нормативно-правових актів, що визначають правовий статус біженців, і вироблено пропозиції щодо удосконалення національного законодавства з цього питання. 7. Особи, яким надано статус біженця в Україні, перебувають в Україні на законних підставах і, відповідно до Конституції України і Закону України "Про біженців", користуються тими ж правами, а також виконують такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнароднимим договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Шукачі статусу біженця, на відміну від визнаних біженців, користуться лише тими правами і виконують ті обов'язки, які передбачені статтею 18 Закону України "Про біженців". Їхній правовий статус більш обмежений. 8. Усі права, якими користуються біженці в Україні, поділяються на права, якими біженці користуються нарівні з громадянами України з обмеженнями, встановленими для іноземців та осіб без громадянства, а також додаткові спеціальні права, якими користуються лише біженці і які не поширюються на інші категорії іноземців та осіб без громадянства. Пріоритетним і основоположним правом біженців є право не бути примусово повернутими в обстановку переслідувань. Порушення цього права унеможливлює набуття статусу біженця і його подальшу реалізацію. Права біженців можуть бути реалізовані ними на території України у комплексному правовому режимі, який включає в себе поєднання національного та спеціального правових режимів. Однак реалізація правового статусу біженців майже повністю залежить від гарантування з боку держави перебування біженців, тому правовий статус біженців не є повноцінним, досконалим. В цілому механізму ефективної реалізації прав біженців і виконання ними своїх обов'язків в Україні ще не створено. 9. За результатами наукового дослідження автором сформульовано концепцію правового статусу біженців як спеціального (привілейованого) і тимчасового виду правового статусу іноземців в Україні. 10. Комплексно проаналізувавши проблеми теорії і практики правового статусу біженців в Україні і пов'язані з ними питання, автор дійшов висновку про необхідність вжиття заходів, спрямованих на попередження використання інституту правового статусу біженців для незаконної міграції в Україну. Одним із шляхів є удосконалення порядку набуття і припинення правового статусу біженців в Україні. З іншого боку, необхідно ширше розвивати міжнародне співробітництво з метою усунення причин виникнення біженців та сприяти вільному виїзду біженців за межі України, поступовому і добровільному поверненню біженців у країни їхнього походження, що і є кінцевою метою усієї міжнародної системи захисту біженців. | 