Анотація до роботи:

Васьковська В.П. Право людини на безпеку та конституційно-правовий механізм його забезпечення. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 – конституційне право. – Інститут законодавства Верховної Ради України, Київ, 2006.

У дисертації досліджується право людини на безпеку та конституційно-правовий механізм його забезпечення. Проаналізовано й систематизовано основні підходи до розуміння поняття “безпека” і “безпека людини”, визначено його поняття та структуру. З’ясовано правову природу права людини на безпеку, сформульовано дефініцію “право людини на безпеку”. Запропоновано власне бачення змісту права людини на безпеку. Здійснено комплексний аналіз права людини на безпеку у співвідношенні з суміжними правами. Обґрунтовано доцільність пропозиції щодо закріплення права людини на безпеку у відповідних нормативно-правових актах. Досліджено конституційно-правовий механізм забезпечення права людини на безпеку, представлено авторську концепцію системи гарантій забезпечення права людини на безпеку. Розкрито особливості компетенції, форм і методів діяльності органів внутрішніх справ у сфері забезпечення права людини на безпеку та їхню роль у конституційно-правовому механізмі забезпечення права людини на безпеку.

В результаті дослідження автором сформульовано найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження. Основними з них є:

1. Категорія “безпека людини” визначається в двох розуміннях: в узагальненому і вузькому. В узагальненому вигляді безпека людини розуміється як такий ступінь захищеності особи, що забезпечує її сталий розвиток та базується на діяльності суспільства, держави й інших суб’єктів для виявлення, попередження, припинення та ліквідації наслідків загроз інтересам людини.

У вузькому розумінні безпека людини розуміється як стабільний стан надійної захищеності життєво важливих (життя і здоров’я людини), законних і приватних інтересів людини, прав і свобод, її ідеалів, цінностей, від протиправних зазіхань, загроз шкідливих впливів будь-якого роду (фізичного, духовного, майнового, інформаційного, соціального, економічного, політичного, екологічного, військового тощо) за умов збереження і розвитку людського потенціалу та підтримання ефективного стимулювання діяльності особи.

2. Відсутність поняття права людини на безпеку в теорії конституційного права й чинному законодавстві дозволила запропонувати таке поняття. Дане право розглядається як передбачена конституційно-правовими нормами сукупність юридичних можливостей особи, пов’язаних з реалізацією її волі і захистом особисто себе та своїх близьких, життєво важливих (життя і здоров’я людини), законних і приватних інтересів людини, прав і свобод, її ідеалів, цінностей від протиправних посягань, загроз шкідливих впливів (фізичного, духовного, майнового, інформаційного, соціального, економічного, політичного, екологічного, військового тощо), небезпек і загроз будь-якого роду з боку інших.

3. Співвідношення права людини на безпеку з суміжними правами полягає у тому, що, з одного боку, вони безпосередньо випливають із змісту конкретної галузі права, з іншого – виступають як додаткові засоби, що забезпечують його ефективну реалізацію. Право людини на безпеку – це комплексне, узагальнююче, інтегральне право, право на такий правопорядок, за умов якого забезпечуються (гарантуються, охороняються і захищаються) права і свободи людини.

4. Конституційно-правовий механізм забезпечення права людини на безпеку – це система комплексно взаємозв’язаних і взаємодіючих передумов, засобів та чинників, за допомогою яких в умовах додержання законності створюються належні юридичні і фактичні можливості для повноцінної реалізації кожним права на безпеку, знешкоджуються ті негативні умови, що можуть завдати шкоди практичній реалізації можливого у повсякденне життя.

Формами забезпечення права людини на безпеку є забезпечення реалізації права людини на безпеку, забезпечення охорони права людини на безпеку, забезпечення захисту права людини на безпеку.

Призначення конституційно-правового механізму забезпечення права на безпеку розкривається через систему функцій, за допомогою яких здійснюється вплив на суспільні відносини. Критерієм розмежування функцій конституційно-правового механізму забезпечення права на безпеку є їх соціально-юридична спрямованість, на основі чого виділено сприяючу (допоміжну), стимулюючу, превентивну, відновлювальну, виховну, охоронну і регулятивну функції.

5. Гарантіями права людини на безпеку є передбачені Конституцією і законами України система правових норм, соціально-економічних умов, політичних засобів, моральних принципів, організаційних заходів і способів, умов і вимог, загальнообов’язкового характеру, завдяки яким можливе найбільш повне і всебічне забезпечення реалізації даного права, за допомогою яких здійснюється дотримання, охорона, захист і відновлення права людини на безпеку в Україні.

Система гарантій права людини на безпеку складається з двох основних груп: загальних і спеціальних (юридичних). Загальні гарантії права людини на безпеку включають в себе: організаційно-політичні; організаційно-соціальні; організаційно-культурні; організаційно-економічні гарантії. Юридичні гарантії права людини на безпеку визначаються як сукупність конкретних взаємопов’язаних і взаємодіючих нормативно-правових і організаційно-правових або інституційно-правових засобів загальнообов’язкового характеру, спрямованих на забезпечення права на безпеку. Організаційно-правові або інституційно-організаційні гарантії визначаються як передбачені в нормативно-правових актах суспільно-політичні інституції, на які покладаються відповідні функції і повноваження щодо організації і здійснення юридичного забезпечення реалізації, охорони і захисту прав людини на безпеку, що спрямовані на забезпечення і захист права на безпеку, боротьбу з правопорушеннями, утвердження режиму законності.

6. Обґрунтовано положення про те, що особливості діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення права людини на безпеку випливають із їх загального призначення і провідної ролі в механізмі забезпечення права на безпеку й полягають у специфіці змісту діяльності як одного з головних суб’єктів забезпечення права людини на безпеку, який і зумовлює відповідні форми та методи діяльності, що закріплюються відповідними нормативними актами.

7. Пріоритетна роль діяльності органів внутрішніх справ у конституційно-правовому механізмі забезпечення права людини на безпеку обумовлена чинним законодавством України, метою і завданнями діяльності органів внутрішніх справ. Її сутність виражається в забезпеченні права людини на безпеку у широкому значенні (захист життя, здоров’я, власності, загалом конституційних прав громадян). При цьому пріоритетним напрямком діяльності органів внутрішніх справ щодо гарантування безпечної життєдіяльності особи є забезпечення безпеки людини від злочинних та інших протиправних посягань (тобто криміногенної безпеки), що обумовлюється спрямованістю органів внутрішніх справ на боротьбу зі злочинністю, особливо її організованими формами; протидію різноманітним проявам сучасного тероризму; охорону громадського порядку і забезпечення громадської безпеки; боротьбу з незаконним обігом наркотиків; участь у захисті населення у випадках катастроф, стихійних лих тощо.

Проведене теоретико-правове дослідження права людини на безпеку та конституційно-правового механізму його забезпечення і ролі органів внутрішніх справ в цьому процесі сприятиме усуненню прогалин в осмисленні зазначених проблем та вирішенню завдань побудови належної та ефективної системи правового забезпечення права людини на безпеку.

Публікації автора:

1. Васьковська В.П. Проблеми визначення категорії “безпеки” та її роль у правознавстві // Науковий вісник Юридичної академії МВС. – Дніпропетровськ, 2003. - № 3. – С. 58-62.

2. Васьковська В.П. Складові елементи поняття безпеки людини в структурі права людини на безпеку // Науковий вісник Юридичної академії МВС. – Дніпропетровськ, 2004. - № 4. – С. 134-140.

3. Васьковська В.П. Поняття та характерні риси безпеки людини // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 26. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – С. 179-184.

4. Васьковська В.П. Діяльність органів місцевого самоврядування по забезпеченню права людини на безпеку // Науковий вісник Юридичної академії МВС. – Дніпропетровськ, 2005. - № 1. – С. 192-197.

5. Васьковська В.П. Механізм забезпечення права людини на безпеку // Право України. – Київ, 2005. - № 9. – С. 25-28.

6. Васьковська В.П. Юридичні гарантії права людини на безпеку // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 30. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – С. 202-209.

7. Васьковська В.П. Інформаційні технології та проблеми безпеки особи // Информационные технологии в ХХІ веке: Сборник докладов и тезисов І-го Молодежного научно-практического форума, Днепропетровск, 23-24 апреля 2003 года / Под ред. акад. НАНУ В.В. Пилипенко, к.ф.-м.н., Н.Ф. Огданского, к.ф.-м.н. Ю.А. Прокопчука / – Днепропетровск: ИПК ИнКомЦентра УГХТУ, 2003 г. – С. 58-59.

8. Васьковська В.П. Право на особисту безпеку // Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави: Матеріали ІІ Всеукраїнської наукової конференції молодих науковців, аспірантів і студентів присвячена пам’яті докторів юридичних наук, професорів П.О. Недбайла, О.В. Сурілова, В.В. Копєйчикова, Одеса, 5-6 грудня 2003 р. – С. 37 – 38.

9. Васьковська В.П. Співвідношення понять “охорона” і “захист” в механізмі забезпечення права людини на безпеку / Проблеми нормативно-правового забезпечення захисту прав і свобод людини в діяльності ОВС: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, Прикарпатський юридичний інститут, Івано-Франківськ, 31 березня – 1 квітня 2005 р. – С. 8 – 15.