Одержані у процесі дослідження наукові результати в сукупності дозволили вирішити наукове завдання щодо визначення суті, змісту, особливостей та напрямів впливу потенціалу оборонної сфери на інноваційний розвиток національної економіки. Це має суттєве значення для визначення моделей та форм впливу потенціалу оборонної сфери на інноваційний розвиток національної економіки. Відсутність аналогічних рішень в Україні та за кордоном робить результати дослідження пріоритетними. У дисертації отримані такі основні результати: 1. Визначено, що використання унікального інноваційного потенціалу ОПК України є одним з принципових шляхів економічного розвитку держави. Наявність всесвітньо відомих вітчизняних наукових шкіл в ОПК є унікальним інтелектуальним ресурсом, який держава має ефективно задіяти у своєму економічному розвитку. Одним із завдань структурної перебудови ОПК України є подальша інтеграція оборонного і цивільного секторів економіки країни. Технології подвійного використання дозволяють підтримувати технологічне оснащення виробництв на сучасному рівні, урізноманітнити продукцію, усунути необхідність утримувати мобілізаційний потенціал. 2. Застосування неокласичної двохсекторної економіко-математичної моделі впливу оборонних витрат на економічне зростання для аналізу ситуації в Україні показує, що зниження витрат як на науку в цілому, так і особливо на оборонні НДДКР призвело до “подвійного” впливу зменшення оборонних витрат на зниження темпів економічного зростання: як за рахунок короткострокового впливу зменшення оборонних витрат, так і за рахунок довгострокового впливу зниження технологічного рівня оборонного виробництва. Виходячи з результатів аналізу, подолання економічних труднощів можливе шляхами підвищення витрат як на оборонні НДДКР, так і на науку в цілому (що надасть можливість підвищити технологічний рівень виробництва), а також законодавчої та фінансової підтримки виробництва (у даному випадку оборонного). Ці шляхи можуть запроваджуватися через військово-технічну політику держави. 3. Одним з найважливіших шляхів структурної та організаційної перебудови оборонного сектора економіки України, його трансформації в компактну та високоефективну частину системи забезпечення національної оборони є впровадження та розвиток ринкових відносин в оборонно-економічній сфері. Разом із збереженням і розвитком держзамовлення, як головної форми планового управління оборонною промисловістю, мають розвиватися економічні методи управління виробництвом оборонної продукції (система контрактації). Необхідні перебудова економічних взаємовідносин Міністерства оборони України з промисловістю на основі нового механізму ціноутворення на оборонну продукцію, удосконалення механізму господарювання Збройних Сил України. 4. Пріоритетними напрямками державної політики у сфері інноваційної діяльності ОПК України повинні бути: забезпечення стабільного фінансування робіт зі створення нових видів ОВТ, а також прикладної і фундаментальної науки з метою створення перспективних систем ОВТ, що могли б користатися попитом на зовнішньому ринку; визначення переліку НДДКР, фінансування яких, у тому числі і з додаткових джерел, дозволило б завершити їх найближчим часом в інтересах як Збройних сил України, так і експорту; вирішення питання про нормативну базу позабюджетного фінансування НДДКР, виконуваних по замовленнях Міноборони України, одночасно враховуючи, що навіть найоптимістичніші прогнози по надходженню фінансових коштів від іноземних замовників будуть значно менше мінімально необхідних витрат на проведення повноцінних розробок; з метою підвищення якості, скорочення термінів розробки для української армії нових видів ОВТ, що має експортний потенціал, надання дозволу і відпрацювання порядку закупівлі за рубежем комплектуючих і окремих видів елементної бази, а також оренди (лізингу) високотехнологічного устаткування; вжиття дієвих заходів по розширенню сервісних послуг, без яких вже в найближчому майбутньому неможливо буде виграти жодного серйозного тендера. 5. Механізм державного регулювання щодо підтримки розвитку інноваційної діяльності в ОПК України включає в себе інфраструктурне забезпечення інновацій, законодавче удосконалення організації діяльності інноваційних фондів, створення мережі державних інноваційно-кредитних установ, стимулювання попиту шляхом застосування податкових пільг та пільгових кредитів для споживачів інноваційної продукції ОПК, всебічного розвитку венчурного бізнесу в ОПК. 6. Удосконалення організаційно-технологічних форм інноваційної діяльності в ОПК України має здійснюватися на основі ринкових механізмів і комерціалізації науково-технічної сфери. Це означає: створення сприятливих умов для розвитку інноваційної справи; інформаційний супровід з науково-технічних досягнень ОПК; створення науково-проектних структур з міжгалузевого застосування науково-проектних розробок; створення галузевих та регіональних інноваційних компаній (підприємств); реформування системи держаного захисту об’єктів інтелектуальної власності ОПК; використання набутого досвіду бізнес-інкубаторів як захід самозабезпечення з виробничої діяльності в депресивних регіонах та ін., тобто створення розвинутої інфраструктури, без якої інноваційна справа існувати не може. 7. Використання отриманих наукових та практичних результатів рекомендується для Ради національної безпеки і оборони України, Міністерства оборони України, Мінпромполітики, Мінекономіки, при розробці стратегії національної та воєнної безпеки України, а також при здійсненні стратегічного планування і прогнозування воєнно-економічної сфери та інвестиційно-інноваційного розвитку держави. | 