Анотація до роботи:

Коляса О.Я. Політичний інтерес як спосіб раціоналізації суспільних відносин. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 – теорія та історія політичної науки. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2007.

Дисертація є комплексним дослідженням принципів і механізмів формування політичної влади та політичних режимів через дослідження політичного інтересу як способу раціоналізації суспільних відносин. У роботі проведено системний аналіз підходів до понять “інтерес”, формування його змістової частини в історії філософії і психології, результатом чого стало обґрунтування політичного інтересу як способу раціоналізації потреби у владі, що об’єктивована суб’єктивним сприйняттям свободи як цінності.

З метою з’ясування принципу взаємозв’язку між політичними цінностями, політичними потребами, політичними інтересами запропоновано авторське визначення поняття “політичний інтерес”. На основі методу аналогії, а також у результаті проведеного дослідження теорій груп інтересу в політиці в роботі обґрунтовано схему механізму інституалізації політичного інтересу.

Шляхом дослідження політичного інтересу як способу раціоналізації суспільних відносин розкрито механізм впливу поведінкових реакцій людини, її ціннісних установок і потреб на формування й функціонування політичної влади, встановлення режимів правління й інституювання політичних цінностей.

У висновках підведено підсумки наукового дослідження відповідно до поставленої мети та завдань.

1. Сформульовано авторське визначення поняття “політичний інтерес” спосіб раціоналізації потреб регулювання, розподілу, впливу і виконання, що об'єктивовані сприйняттям абсолютних цінностей у відносинах владного характеру. Політичний інтерес є моментом суб'єктивної одиничності діяльності, яка втілюється у всякій справі на рівні політичного поля буття, а тому ніщо в політиці не здійснюється поза інтересом. Одна з його основних функцій в політичній системі – спосіб раціоналізації суспільних відносин, а саме, пошук оптимальних шляхів інституційного закріплення і відтворення зв'язків між індивідами, групами у середині соціального організму.

2. Уточнено визначення поняття “політична цінність”: відкладені, зафіксовані, соціально перевірені й прийняті життєво значимі основи людського буття, суть яких полягає в створенні необхідних умов для реалізації індивідуального, групового чи суспільного уявлення про владу як цінність. Політична цінність є політичним буттям в його екзистенційному або такому, що переживається іншими суб'єктами значенні для наближення до здійснення абсолютної повноти буття або віддалення від нього; виступає об'єктивною цінністю завдяки своїй інституалізації на рівні політичної системи.

3. Обґрунтовано, що політичний інтерес тісно взаємодіє з потребами і цінностями, що відображено в принципі взаємозв'язку в системі “цінності – потреба – інтерес”, які співвідносяться як суть, зміст, форма, де суть – цінності, зміст – потреби, що нас наповнюють, а форма – інтерес. Вибір тієї чи іншої системи політичних цінностей спричиняє появу певних потреб з метою здійснення руху в необхідному напряму, політичний інтерес слугує інструментом у процесі їх задоволення.

4. Запропоновано модель інституалізації політичного інтересу. Схематично це передано за допомогою хреста, де вертикальною складовою є ментально-духовна матриця людини, а горизонтальною – запропонована модель інституалізації політичного інтересу. Адже яким чином індивід формує взаємозв'язки всередині цієї матриці, прямо залежить спектр його інтересів, які він намагатиметься реалізувати в соціумі, а також спосіб, в який це буде здійснюватись. Будь-які збої на індивідуальному рівні як наслідок з часом відображаються на макрорівні. Система відносин між евоструктурами вказує на те, яким чином буде здійснюватись процес інституалізації інтересу.

5. З'ясовано, що політичний інтерес виступає способом раціоналізації потреб, а саме потреби у владі. Це інтерес, що в першу чергу стосується відносин контролю, регулювання, впливу і виконання. Іншими словами – це спосіб, в який людина намагається реалізувати природну потребу у владі. Специфіка політичного інтересу як способу раціоналізації суспільних відносин полягає у своєрідній діалектиці такого процесу, як інструменту, що забезпечує цілісність суспільного організму, і водночас як пошуку оптимальних основ здійснення індивідуальних свобод у відносинах владного характеру.

Публікації автора:

1. Коляса О.Я. Громадські організації у механізмі лобіювання // Збірник праць за матеріалами міжнародної науково-практичної конференції "Молодь – громадські організації – громадянське суспільство". – 27-28.09.2001р., Києво-Могилянська академія. – С. 5-6.

2. Коляса О.Я. Інтерес як спосіб раціоналізації потреб // Вісник СевДТУ. – 2004. – № 52. – С. 94-105.

3. Коляса О.Я. Свобода в слові // Незалежний культурологічний часопис "Ї". – 2004. – № 32. – С. 53-56.

4. Коляса О.Я. Політичний інтерес: суть та історичні форми визначення // Вісник Ужгородського університету. – 2005. – № 2. – С. 179-186.

5. Коляса О.Я. Політичний інтерес як спосіб раціоналізації потреб // Вісник Львівського університету. – 2005. – N 8. – С. 255-263.