1. Вивчення спеціальної літератури дозволило встановити, що в теорії і практиці спорту недостатньо вивчені і проаналізовані питання побудови тренувального процесу в паверліфтингу. Це, в свою чергу, знижує ефективність підготовки спортсменів, що займаються паверліфтингом. 2. У результаті тривалого вивчення фізичного розвитку, фізичної підготовленості та психофізіологічних особливостей паверліфтерів установлено: - за антропометричними показниками, зокрема довжини і маси тіла, між паверліфтерами різної спортивної кваліфікації суттєвих розбіжностей не виявлено (Р>0,05). Істотні відмінності спостерігаються тільки між групою спортсменів МСМК і МС та групою спортсменів масових розрядів за показниками маси тіла і динамометрії правої та лівої рук (Р<0,001); - на відміну від фізичного розвитку, у фізичній підготовленості виявлені істотні розбіжності між трьома групами атлетів різної спортивної кваліфікації: в переважній більшості спортсмени масових розрядів значно поступаються паверліфтерам вищої спортивної кваліфікації (Р<0,001). Проте у результатах дослідження темпів приросту за показниками фізичної підготовленості вони значно (Р<0,01) випереджають паверліфтерів високої спортивної кваліфікації. Це пояснюється тим, що зі збільшенням стажу тренувальних занять існує індивідуальна межа резервних можливостей організму, в міру досягнення якої темпи приросту гальмуються; - вивчення психофізіологічних особливостей паверліфтерів, їхнього емоційно-вольового стану показало, що серед спортсменів масових розрядів є достатньо значний відсоток з високим рівнем тривожності 33-44%, заниженою самооцінкою і неадаптованістю в нестандартній ситуації 20-33%. Щодо особливостей стану нервової системи, то серед паверліфтерів масових розрядів виявлено значну кількість спортсменів з недостатньою силою, рухливістю і врівноваженістю нервових процесів (16– 24%). 3. Встановлено, що загальним правилом раціонального розподілу фізичних навантажень є таке: - період повторюваності однієї і тієї ж вправи складає не менш 48 годин, а для вправи “станова тяга” цей період повинен бути не менше 72 годин; - за одне тренувальне заняття атлет повинен навантажувати лише ті групи м'язів, які беруть участь в одній (максимум у двох) змагальній вправі, даючи одним м'язам необхідний відпочинок і навантажуючи тим часом інші; - для такого роздільного тренінгу цілком вистачає п'яти тренувальних днів у тижневому мікроциклі підготовчого періоду; - оптимальним можна вважати такі дні тренування: понеділок, вівторок, середа, п'ятниця, субота. Дні активного відпочинку – четвер, неділя. Застосування такої схеми дає можливість дворазового тренування у кожній змагальній вправі з паверліфтингу і двох днів відпочинку на тиждень; - при використанні 7-денних мікроциклів найбільш оптимальними варіантами розподілу є такі: у ті дні тижня, коли виконується тільки одна зі змагальних вправ, планується значне навантаження (80-90%); у дні мікроциклу, коли використовуються дві змагальні вправи, навантаження повинне бути середнім (60-70%). 4. Встановлено, що для підвищення рівня тренованості паверліфтерів у підготовчому періоді ефективним є використання великих силових навантажень вибіркової спрямованості. Повторне застосування таких навантажень (з послідовним збільшенням навантажень) виявилося найрезультативнішим у фазі надвідновлення організму спортсменів. 5. Інформативним показником для оцінки стану нервово-м’язового апарату паверліфтера і визначення фази надвідновлення є латентний час розслаблення скелетного м'яза. Показник латентного часу розслаблення поліпшується залежно від підвищення кваліфікації спортсменів. У паверліфтерів масових розрядів латентний час розслаблення двоголового м’яза плеча становив 113,0мс, латентний час розслаблення довгих м’язів–розгиначів спини – 141,9мс; у спортсменів другої групи латентний час розслаблення двоголового м’яза плеча становив 108,6мс, латентний час розслаблення довгих м’язів–розгиначів спини – 138,2мс; у висококваліфікованих – 103,6мс і 130,2мс - відповідно (Р<0,05). 6. Період відновлення залежить в основному від ступеня реалізації рухового потенціалу в тренувальних заняттях. Відновлення організму спортсмена після великих силових навантажень вибіркової спрямованості до настання фази надвідновлення може тривати 5-7 днів і більше. 7. Використання розроблених тренувальних програм в підготовчому періоді призвело до поліпшення спортивних результатів у паверліфтерів незалежно від рівня їх майстерності. Приріст результатів у підготовчому періоді спортсменів усіх груп склав: у спортсменів 1-ї групи – МСМК і МС у жимі лежачи 6,3±1,3%, в присіданні 4,6±2,1%, в становій тязі 4,5±1,8%; у спортсменів 2-ї групи – КМС і І розряд, відповідно – 6,3±1,3%, у присіданні – 5,6±1,1%, у тязі – 5,3±1,4%; у спортсменів масових розрядів 3-ї групи приріст був найвищим і склав в жимі 13,7±3,1%, у присіданні – 14,4±4,3%, в тязі – 12,6±4,7% (Р<0,05). 8. Тренування у паверліфтингу в умовах експерименту протягом підготовчого періоду супроводжувалося не тільки підвищенням результатів у змагальних вправах у всіх, незалежно від спортивної кваліфікації спортсменів, але і поліпшенням механізмів регуляції рухової функції спортсменів. 9. Експериментально доведено, що запропонована програма побудови тренувального процесу в підготовчому періоді, основана на раціональному розподілі силових навантажень, яка призвела до зростання спортивних результатів у всіх, незалежно від спортивної кваліфікації спортсменів (Р<0,05), є ефективною і може бути рекомендована для впровадження в навчально-тренувальний процес спортивних секцій і груп з силового триборства. |
