Аналіз рівня розвитку сучасної економічної теорії та практики господарювання засвідчує: в зв’язку з глибокими змінами в економіці нашої держави нагальним є формування помітно зміненого економічного мислення. Проаналізовано практику та ідеологію ринкових трансформацій в Україні за останні роки. З’ясовано, що створити власну високоефективну економічну систему, забезпечити її конкурентоздатність зможуть лише висококваліфіковані кадри з інноваційним економічним мисленням, які володітимуть такими професійно значущими якостями, як:
а) глибокі знання в галузі теоретичних основ функціонування економіки;
б) цілісне уявлення про сутність, структуру і тенденції розвитку економічних систем;
в) володіння методами економічного аналізу господарських процесів на макро- та мікрорівнях;
г) володіння методами прийняття рішень;
д) здатність до управлінської діяльності;
е) розвинена інтуїція тощо.
Всі ці якості у майбутнього фахівця можна сформувати тільки на основі професійної підготовки економістів на якісно новому рівні. Виходячи з урядової стратегії соціально-економічного розвитку України, економічні ВНЗ повинні якнайбільше спрямовувати свою діяльність на розв’язання таких актуальних завдань: підсилення варіантності освіти; комп’ютеризацію навчальних закладів; зближення зі світовою системою показників якості та стандартів освіти; посилення зв’язку економічної освіти з науковими дослідженнями і з практикою, зміну методів навчання.
2. Останніми роками в педагогіці ведуться пошуки методів і засобів навчання, адекватних розв’язанню завдань активізації навчально-виховного процесу, перетворенню студента з об’єкта в суб’єкт навчальної діяльності, який свідомо й активно оволодіває знаннями, вміннями й навичками, конче потрібними для майбутньої професійної діяльності.
З’ясовано, що принцип активності студента поки що залишається одним із головних у дидактиці вищої школи. Останнім часом у ній широкого впровадження набули такі методи активного навчання, як групова дискусія, аналіз ситуацій, тренінги, тести, рейтинги, брейнстормінг, ігрові методи, які поділяються на рольові, імітаційні, організаційно-діяльнісні та ділові ігри.
Унаслідок аналізу ділових ігор як різновиду активних методів навчання, нашим дослідженням доведено, що їхня ефективність підвищується за умови поєднання з рольовими та імітаційними іграми, а також з дискусійними методами, тренінгами та брейнстормінгом. Такий метод навчання пропонуємо називати комплексною діловою грою.
В Україні ДІ знайшли широке застосування у ВНЗ різного профілю. Найчастіше ДІ застосовуються як засіб набуття професійних знань, умінь і навичок, для розвитку творчого мислення, умінь відстоювати власну позицію, орієнтуватися в проблемах, що виникають. Рідше ДІ використовуються як форма поточного контролю. Чимало зроблено науковцями в плані розробки ДІ; швидкими темпами розгортається індустрія комп’ютерних ділових ігор. Проте, аналізуючи практику впровадження ДІ в різних ВНЗ, ми дійшли висновку, що досвід застосування ДІ розрізнений, багато в чому носить емпіричний характер, викладачі не мають достатніх методичних знань.
Значно поліпшити ситуацію, на наш погляд, може детальне вивчення і визначення найбільш доцільних методичних прийомів організації ДІ, дидактичної ефективності окремих видів ігор у професійній підготовці майбутніх фахівців конкретного профілю.
3. Проведене дослідження дає змогу дійти й такого висновку, що для широкого впровадження ДІ у навчальний процес економічних ВНЗ потрібні певні умови, серед яких виділимо такі: поєднання рольових, імітаційних та організаційно-діяльнісних аспектів гри; синтез основних функцій гри (навчальної, виховної, розвивальної); надпредметність і міждисциплінарність поставлених завдань; особистісно орієнтований підхід під час організації ДІ.
Успішному функціонуванню пропонованої системи ДІ, це засвідчено нашим дослідженням, сприяє низка чинників. По-перше, це соціально-педагогічні чинники успішного застосування навчально-ігрової діяльності, до яких належить дотримання законів, принципів і правил гри, взаємозв’язок навчально-ігрової діяльності з проектувальною й оцінною діяльністю, цільовий вибір викладачем адекватних видів і форм організації ДІ, здійснення індивідуального підходу до учасників. По-друге, психолого-педагогічні чинники впливу ділових ігор на розвиток професійних якостей економіста. До цієї групи засобів входять: формування особистісної концепції ігрової навчальної діяльності студентів, їхня особиста установка на творчу самореалізацію в грі, прагнення студентів до адекватної самооцінки. По-третє, це організаційно-педагогічні чинники ділової гри: визначення викладачем змісту і цілей проведення навчально-ігрової діяльності, встановлення суб’єкт-суб’єктних відносин у грі, залучення суб’єктів у різні види ігор, організація ігрової діяльності студентів на різних етапах реалізації гри, наявність загальної системи оцінок і самооцінок процесу і результатів ДГ.
4. Обґрунтовано, що провідним методологічним чинником у професійній підготовці економістів має забезпечуватись кожному студентові статус суб’єкта самостійної навчально-професійної діяльності та спілкування. З’ясовано, що для цього потрібно створити стимулююче ігрове середовище, яке давало б студентові можливість аналізувати, експериментувати, осмислювати навчальний матеріал, використовуючи його за найрізноманітніших практичних ситуаціях.
Доведено, що дидактичний ефект від застосування виявиться максимальним тоді, коли певне середовище може створюватись і систематично виявлятись на заняттях не тільки загальноекономічної, а й гуманітарної та природничо-наукової підготовки. Експериментально встановлено, що уявлення про сутність, структуру і тенденції розвитку економічних систем найбільш раціонально формуються методами економічного аналізу господарських процесів як на макро-, так і на мікрорівнях, також і методами прийняття управлінських рішень; такі форми активного навчання, як навчально-тренувальні, імітаційні фірми та комплексні ділові ігри, значний дидактичний ефект дають економічні ігри на базі комп’ютерних технологій.
5. Результати проведення експерименту переконують у тому, що завдяки широкому і систематичному впровадженню ДІ у навчально-виховний процес підготовки економістів у них підвищується якість засвоєння теоретичних знань, розвиваються практичні навички, котрі стосуються майбутньої професійної діяльності, формуються такі професійно важливі якості, як організованість, ініціативність, самостійність, здатність до самоаналізу, товариськість, здатність до співтворчості та діалогу з діловими партнерами. Крім того, ДІ є ефективним методом формування емоційно-вольової сфери студента, розвитку його уваги, пам’яті, колективної діяльності та самостійного набуття знань і вмінь, збагачення досвіду творчої діяльності. Ділові ігри є також засобом спілкування і самовиховання.
Проведене дослідження, певна річ, не вичерпує всіх аспектів професійної підготовки майбутніх економістів. До перспективних напрямів роботи відносимо вдосконалення комп’ютерних ДІ, моделювання інтелектуального ігрового середовища, яке за умов відповідного методичного забезпечення виявиться здатним ефективно навчати користувачів, адаптуючись до їхніх індивідуальних здібностей і рівня знань. Створення комплексних комп’ютерних засобів з використанням методів активного навчання та ідеології дистанційної освіти дозволить створити в майбутньому цілісну високоефективну систему економічної освіти.
