Анотація до роботи:

1. Пиндик О.Г. Теоретичне та практичне значення розмежування понять пізнавальна діяльність та пізнавальна активність // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Серія: Педагогіка і психологія. Випуск 6. Частина 1. – Вінниця, 2002. – С. 87-90

2. Пиндик О.Г. Роль самостійної роботи студентів у розвитку пізнавальної активності студентів // Творча особистість вчителя: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, Випуск 7. – К., 2002. – С. 127-138

3. Пиндик О.Г. Мінімаксний метод як один з шляхів підвищення пізнавальної активності студентів // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім. Г. Сковороди, Серія: Педагогіка та психологія, Випуск 20 – Харків, 2002 – С. 83-91

4. Пиндик О.Г. Методика формування умінь та навичків самостійної роботи з іноземної мови // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського, Серія: Педагогіка і психологія. Випуск 7. Частина 1. – Вінниця, 2002. – С. 198-202

5. Пиндик О.Г. Методичні вказівки до застосування мультимедійних систем у ході вивчення дисципліни “Іноземна мова”. Вінниця., 2002. – 39с.

6. Пиндик О.Г. Методичні вказівки до застосування активних методів навчання з дисципліни “Іноземна мова” (ситуативно-рольові ігри). Вінниця, 2002. – 24с.

7. Пиндик О.Г. Практичне заняття як форма підвищення пізнавальної активності студентів на заняттях англійської мови.// Тези доповідей науково-методичної міжвузівської конференції викладачів “Впровадження у навчальний процес методів проблемного навчання студентів”. – Вінниця, 2001- С.79-83

8. Пиндик О.Г. Значення мовної підготовки в розвитку пізнавальної активності студентів зі спеціальності – правознавство у світлі структурної лінгвістики // Матеріали доповідей XVI науково-практичної конференції вищих медичних закладів освіти Вінницького регіону .- Вінниця, 2000.- С.47

9. Пиндик О.Г. Самостійність як автономний принцип у дидактиці вищої школи. // Збірка статей науково-методичної міжвузівської конференції викладачів “Проблеми і методи самостійної роботи студентів у навчальному процесі”. – Вінниця, 2002. – С. 59-66

10. Пиндик О.Г. Співвідношення понять “пізнавальна діяльність” та “пізнавальна активність”. // Збірка статей науково-практичної міжвузівської конференції викладачів “Проблеми розвитку регіонального бізнесу та управління”. – Вінниця, 2002.- С. 114 –121

Анотації

Пиндик. О.Г. Педагогічні умови розвитку пізнавальної активності студентів вищих навчальних закладів економічного профілю (на матеріалі вивчення іноземної мови). – Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.09 – теорія навчання. – Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2003.

Дисертацію присвячено проблемам розвитку пізнавальної активності студентів. Розглянуто та проаналізовано теоретичне та практичне значення розмежування понять пізнавальної активності та пізнавальної діяльності. Подано новий погляд на роль самостійної роботи у розвитку пізнавальної активності студентів. Відповідно до автономного принципу самостійності у дисертації викладена методика формування умінь та навичок самостійної роботи і як результат досліджень виділяється методика організації процесу мимовільного запам’ятовування і показана ефективність мінімаксного підходу до викладання англійської мови. У роботі проаналізовано значення мовної підготовки у розвитку пізнавальної активності студентів у світлі структурної лінгвістики. Встановлено, що правильна організація самостійної позааудиторної роботи студентів робить навчання більш ефективним без будь-якого підвищення напруження на пам’ять. Мінімаксний підхід до навчання передбачає мінімум викладання та максимум самостійної роботи.

Розроблений ряд пізнавальних етапів, які має пройти кожен студент у процесі творчого оволодіння знаннями та проаналізовано що саме повинен вміти студент відповідно до кожного з рівнів.

На прикладі впроваджених результатів подані основні шляхи вдосконалення процесу розвитку пізнавальної активності студентів у процесі вивчення англійської мови. Запропоновано факторний аналіз якості вивчення англійської мови.

1. Чітке відокремлення понять пізнавальної діяльності та пізнавальної активності має вагоме значення для подальшого розвитку педагогічної науки. Пізнавальна активність виявляється і формується в діяльності. Визначення структури поняття “пізнавальна активність” і взаємозв’язок між ним і близькими до нього поняттями дозволило уникнути термінологічної плутанини. Принципова відмінність діяльності й активності полягає у тому, що діяльність виходить із потреби у предметі, а активність - із потреби у діяльності. Активність - є якісною характеристикою діяльності і надає їй відмінного відтінку та визначає діяльність через ставлення суб’єкта до процесу діяльності. Це дає нам змогу розглядати активність і як мету діяльності, і як засіб досягнення мети, і як результат або наслідок діяльності. Таким чином, пізнавальна діяльність виступає як явище по відношенню до пізнавальної активності.

2. Велику роль у розвитку пізнавальної активності відіграє самостійна робота студентів. Самостійність виділяємо як окремий автономний принцип, який завжди вимагає активності, а активність не обов’язково повинна поєднуватись з самостійністю, але навчально-пізнавальна діяльність, яка базується на самостійності студентів, призводить до росту їх пізнавальної активності.

3. Необхідними умовами підвищення пізнавальної активності студентів у процесі вивчення іноземної мови є: забезпечення ефективності застосування методичних прийомів і дидактичних засобів; оптимальне співвідношення між об’ємом навчального матеріалу і часом, затраченим на його опанування; врахування рівня попередньої підготовки студентів з іноземної мови; реалізація індивідуального, диференційного підходів до навчальної діяльності студентів; ефективна організація самостійної роботи під час занять.

4. У ході впровадження мінімаксного підходу до навчання було враховано питання структурної організації і специфіки поняття пізнавальна активність, роль самостійної діяльності студентів, методи формування вмінь та навичок самостійної роботи, роль довільного та мимовільного запам’ятовування та їх співвідношення. Для проведення експерименту була розрахована шкала вимірювання психолого-педагогічних якостей студента, визначена система вправ з кожної теми, виведені алгоритми до кожної граматичної теми; об’єктивно виміряні показники природних задатків пам'яті, швидкості запам’ятовування, вмінь та навичок з даного виду діяльності, працездатності; у ході інформаційно-статистичного аналізу доведена ефективність мінімаксного підходу до навчання іноземних мов як одного з шляхів розвитку пізнавальної активності студентів.

5. Результати дослідження показали, що застосування мінімаксного підходу до викладання дисципліни допомагає уникнути головних недоліків сучасного вузівського навчання: передача надмірної кількості навчального інформації в аудиторії, відсутність оперативного зв’язку, організація навчального процесу не на базі засвоєного студентом навчального матеріалу, а на вимогах програми.

6. Експериментально встановлено, що підсилення обсягу пам’яті людини можливо не за рахунок механічного запам’ятовування, а лише за рахунок оволодіння людиною методами мислення. Мислення – це засіб скорочення інформації, тобто засіб вираження максимуму знань у мінімумі простору. Інформацію, яку повинна засвоїти людина можна поділити на дві частини: форму – слова, знаки, за допомогою яких фіксується інформація і служить для людини сигналом про інформацію, яку несе це слово; зміст – це сама інформація, істотні властивості реальних чи уявних предметів. З метою збільшення об’єму пам’яті шляхом мислення людина намагається, узагальнюючи сукупність предметів за будь-якою ознакою, створити інформаційно-ємнісні поняття, а це дає змогу меншою кількістю знаків (слів, букв) охопити більшу кількість інформації. Мінімаксний закон пізнання лежить в основі мінімаксного принципу навчання: у процесі навчання студентів необхідно максимальну кількість інформації виразити мінімальною кількістю слів і виражену таким чином навчальну інформацію потрібно засвоїти і зробити надбанням пам’яті.

7. Педагогічним експериментом доведено доцільність шляхів мінімізації навчального матеріалу: на 1-му етапі необхідно дати чіткі операційні визначення наукових понять та вказати алгоритми користування цими поняттями для розпізнавання предметів, явищ чи властивостей, що відображені у цих поняттях; на 2-му етапі - знайти засоби узагальнення понять (класифікація понять, емпіричні та теоретичні закономірності між поняттями), що збільшує ємність знакової системи і цим самим полегшують засвоєння людиною значної кількості інформації при мінімальній затраті механічної пам’яті; на 3-му етапі шляхом узагальнення понять та закономірностей - створити теорію. Теорія – це система понять і закономірностей, які відображають істотні властивості великої кількості реальних предметів, але виражені мінімальною кількістю знаків.

Подальшого теоретичного осмислення та експериментального вивчення потребує проблема особливостей процесу формування та підвищення пізнавальної активності студентів у державних та приватних вищих навчальних закладах України.