Анотація до роботи:

Шилкунова З.І. Педагогічні умови формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів у процесі навчальної діяльності. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.09 – теорія навчання. – Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди – Харків, 2005.

Дисертаційна робота є теоретико-експериментальним дослідженням педагогічних умов формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів у процесі навчальної діяльності.

Науково обґрунтовано концепцію цілеспрямованого формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів; педагогічні умови успішності цього процесу; теоретично обґрунтовано сутність поняття «конструктивне ставлення» особистості до себе; вивчено зміст ставлення до себе учнів 1-х і 3-х класів, які навчаються в умовах спеціального формування і розвитку навчальної діяльності (система розвивального навчання Д.Б.Ельконіна-В.В.Давидова) і за традиційною системою викладання; розроблено педагогічний інструментарій, що об’єктивує для дітей власну зміну, соціальний статус, особистісні особливості.

Результатами експериментальної роботи доведено ефективність розробленої технології формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів у процесі навчальної діяльності.

1. На основі аналізу наукової літератури розкрито філософські, психологічні, педагогічні аспекти дослідження питання формування ставлення особистості до себе. Обґрунтовано, що філософською основою проведеного дослідження є ідеї гуманізму, персоналізму, екзистенціалізму, в основі яких лежить підхід до людини як до вищої цінності, яка гідна жити в суспільстві, що забезпечує її духовну емансипацію, особистісну цілісність.

Психологічний аспект виконаного дослідження передбачав розгляд позитивного ставлення до себе як потреби, задоволення якої приводить людину до «згоди з самою собою».

Педагогічний аспект проблеми полягав у дослідженні й розробці технології, реалізації умов формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів у процесі навчальної діяльності.

2. Теоретично обґрунтовано сутність поняття «конструктивне ставлення» особистості до себе, під яким розуміється позитивне, критичне, рефлексивне ставлення, що передбачає сформованість адекватної самооцінки, адекватного рівня домагань, упевненості у своїх силах і можливостях, широких пізнавальних інтересів, моральних цінностей, позитивного мислення.

3. Науково обґрунтовано педагогічні умови формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів, а саме:

3.1. Організація навчання, спрямованого на розвиток рефлексії молодших школярів як знання й розуміння суб'єктом самого себе, з'ясування того, як інші знають і розуміють його самого, його особливості, емоційні реакції й когнітивні уявлення. Системою навчання, що найбільше сприяє розвитку рефлексії, є система, спрямована на розвиток теоретичного мислення в дітей молодшого шкільного віку

3.2. Педагогічний інструментарій, під яким розуміються засоби, що надають можливість учням простежити за власними змінами, об'єктивувати їхні власні особливості, емоційні реакції, дозволяє побачити себе всередині міжособистісних відносин і робити побачене предметом аналізу, що забезпечує формування в них конструктивного ставлення до себе.

Розроблені автором посібники «Щоденник росту» і «Щоденна соціометрія» дозволяють вирішувати завдання, поставлені з урахуванням року навчання.

4. На основі аналізу результатів експериментальної варіативної перевірки педагогічних умов доведено суттєву різницю в рівні сформованості основних показників конструктивного ставлення до себе в експериментальних класах. Установлено, що переважна більшість учнів Е₁ класу, де були реалізовані обидві умови, має адекватну самооцінку в навчальній діяльності. Вони більш критичні до себе, відрізняються високою впевненістю у своїх силах, правильно оцінюють свої можливості і здатності, володіють адекватним рівнем домагань, мають невисокі показники тривожності в різних соціальних ситуаціях, серед них відсутні учні, які характеризуються «надмірною спокійністю». Більшість учнів (63,04%) мають високий рівень розвитку особистісної рефлексії.

Установлено, що в учнів Е₂ класу (використання педагогічного інструментарію) відсоток адекватної самооцінки в навчальній діяльності нижчий (62,23%), ніж в Е₁ і Е₃ класах, що пояснюється недостатністю реалізації лише однієї умови. Школярі Е₂ класу схильні менше довіряти своїм можливостям, ніж діти Е₁ класу, але в процесі виконання завдань підвищують рівень домагань; характеризуються більш високою тривожністю в різних соціальних ситуаціях. При цьому в частини учнів сформовані захисні механізми, що знаходять вияв в «надмірній спокійності» і свідчать про неадекватне ставлення до себе й до дійсності.

У Е₂ класі в учнів переважає конструктивно нестійке й суперечливе ставлення до себе, зумовлене низьким рівнем сформованості теоретичного мислення і способів пізнання, що є перепоною для формування конструктивного ставлення до себе, оскільки засоби пізнання навколишньої дійсності, зокрема і власної особистості, формуються в процесі реалізації другої умови.

Учні Е₃ класу (система навчання, що сприяє розвитку рефлексії) мають тенденцію до завищення самооцінки особистісних якостей і, в більшості своїй (81,55%), мають адекватну самооцінку в навчальній діяльності. Вони мають переважно низький початковий рівень домагань, проте підвищують його в процесі виконання завдань, іноді переоцінюючи свої можливості; показники тривожності перевищують показники Е₁ класу і нижчі, ніж аналогічні показники учнів Е₂ класу. Однак наявність учнів, які характеризуються «надмірним спокоєм», також свідчить про формування захисних механізмів у дітей даного класу і неадекватного ставлення до себе й дійсності. В цілому, показники самооцінки за особистісними якостями близькі до показників Е₂ класу, а показники самооцінки в навчальній діяльності близькі до показників Е₁ класу. Таким чином, аналіз результатів проведеного варіативного експерименту доводить, що недоліком реалізації тільки однієї умови є несформованість способів пізнання і способів роботи з наявними знаннями або відсутність інтересу до пізнання і розуміння себе й інших людей.

Переважна більшість учнів К класу мають завищену самооцінку (59,01%) особистісних якостей, а близько половини (45,46%) учнів даного класу мають занижену самооцінку в навчальній діяльності, характеризуються неадекватним рівнем домагань, високою тривожністю, нерозвиненою особистісною рефлексією.

5. Розроблено методичні рекомендації для вчителів початкових класів стосовно використання технології й реалізації умов формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів у процесі навчальної діяльності, а також організації роботи з «Щоденником росту» і «Щоденною соціометрією», діагностики ефективності реалізації науково обгрунтованих виділених педагогічних умов.

Проведене дослідження не вичерпує дану проблему. Перспективними залишаються такі аспекти дослідницької діяльності, як удосконалення технології формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів; подальша розробка, експериментальна апробація і впровадження педагогічного інструментарію.

Публікації автора:

1. Шилкунова З.И. К вопросу о формировании позитивного самоотношения в младшем школьном возрасте //Вчені записки Харківського гуманітарного інституту „Народна українська академія”, т.5. – Харків, 1999. – С. 206-211.

2. Шилкунова З.І. Особливості формування самовідношення в учнів перших та третіх класів // Педагогіка та психологія: Зб. наук. пр. – Харків: ХДПУ, 2001. – Випуск 18. Частина 1. – С.153-158.

3. Шилкунова З.І. До питання педагогічної підтримки особистості в навчанні //Теорія навчання та виховання: Зб. наук. пр. – Харків: ОВС, 2003. – Вип. 10. – С.45-51.

4. Шилкунова З.І. Питання педагогічної підтримки особистості у навчанні в історії зарубіжної педагогіки //Педагогіка і психологія творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ-Запоріжжя. – 2003. – Вип. 26. – С.271-274.

5. Шилкунова З.І. Формування позитивного самовідношення молодших школярів в системі розвивального навчання //Гуманізація навчально-виховного процесу: Зб. наук. пр. – Слов’янськ : Видавничий центр СДПУ, 2003. – С. 215-219.

6. Шилкунова З.І. Особливості розвитку Я-концепції учнів 1-их класів //Педагогіка та психологія: Зб. наук. пр. – Харків: 2004. – Вип. 25. – С. 147-153.

7. Шилкунова З.И. Проблема возможности формирования позитивного самоотношения у младших школьников //Материалы VI научно-практической конференции учителей «Актуальные проблемы гуманитарных наук и их информационное обеспечение». – Харьков: ХГУ «НУА». – 1999. – С.50.

8. Шилкунова З.И. Исследование формирования самоотношения у младших школьников //Материалы VII научно-практической конференции учителей «Актуальные проблемы гуманитарных наук и их информационное обеспечение». – Харьков: ХГУ «НУА». – 2000. – С. 67-68.

9. Шилкунова З.И. Особенности формирования самоотношения у учащихся 1-х 3-х классов //Матеріали VIII науково-практичної конференції вчителів „Інноваційні технології в освіті”. – Харків: ХГУ „НУА”. – 2001. – С. 92-93.

10. Шилкунова З.І. Питання педагогічної підтримки особистості у вітчизняній педагогічній думці //Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених – Харків: „ОВС”, 2003. – С.45.

11. Шилкунова З.И. Дневник роста (1 класс). – Харьков: изд-во ХГУ „НУА”, 2002. – 56с.

12. Шилкунова З.И. Дневник роста (2 класс). – Харьков: изд-во ХГУ „НУА”, 2003. – 76с.

13. Шилкунова З.И. Дневник роста (3 класс). – Харьков: изд-во ХГУ „НУА”, 2004. – 87с.