У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у вивченні особливостей виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі стосовно засуджених жінок; аналізі кримінального, кримінально-виконавчого законодавства щодо відповідності змісту та сутності правових норм основним напрямам реформування системи виконання покарання стосовно жінок, засуджених до позбавлення волі; надані пропозиції щодо подальшого удосконалення законодавчого регулювання у сфері виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі стосовно даної категорії засуджених. На підставі вивчення соціально-демографічних ознак кримінологічної характеристики жінок, засуджених до позбавлення волі, доводиться, що їм притаманні специфічні інтереси, цінності, що суттєво пов’язані із сім’єю та дітьми, тому набуває суттєвої необхідності розширення можливостей для засуджених до позбавлення волі жінок: надання права на щорічну відпустку, збільшення кількості побачень із дітьми, рідними, можливість працювати за межами установи у завершальний період відбування покарання. Дослідження кримінально-правової характеристики засуджених до позбавлення волі жінок у підсумку підтверджує необхідність та доцільність поширення сфери застосування до засуджених жінок альтернативних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі. Дослідження кримінально-виконавчої характеристики засуджених до позбавлення волі жінок доводить практичну можливість досягнення мети виправлення в більш оптимальні терміни, за умови підвищення ефективності механізму стимулювання позитивної поведінки. На підставі аналізу чинного кримінально-виконавчого законодавства у сфері визначення правових підстав диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі дисертантка доходить висновку, що необхідно переглянути структуру та види кримінально-виконавчих установ для утримання жінок, засуджених до позбавлення волі. Дисертантом доведено, що перебування засуджених жінок у місцях позбавлення волі негативно впливає на їх психофізіологічний стан, стан підтримання соціально-корисних зв’язків із суспільством. Дослідження особливостей утримання у кримінально-виконавчих установах вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років, доводить, що не доцільно законодавчо обмежувати можливість утримувати свою дитину в будинку дитини при кримінально-виконавчій установі для жінок, які засуджені до позбавлення волі на строк більше п’яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, оскільки це питання повинно вирішуватись в інтересах дитини. На основі порівняльного аналізу чинного кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, міжнародних стандартів та міжнародного досвіду щодо створення умов для утримання у місцях позбавлення волі вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років, доведено, що доцільним є організація сумісного проживання матері разом з дитиною у місцях позбавлення волі. З метою удосконалення законодавчого регулювання порядку виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі щодо засуджених жінок, пропонується внести зміни та доповнення до: 1) Кримінально-виконавчого кодексу України: - статтю 92 КВК України «Роздільне тримання засуджених до позбавлення волі у виправних та виховних установах» доповнити ч.7 такого змісту: «Установлені цією статтею вимоги роздільного тримання засуджених не поширюються на засуджених жінок неповнолітнього віку, які є вагітними або мають дитину віком до трьох років. Засуджені визначеної категорії можуть утримуватися разом із дорослими жінками у виправній установі, при якій є будинок дитини»; - внести зміни у зміст п. 1 ч. 1 ст. 101 КВК України «Переведення засуджених до позбавлення волі» виклавши його у такій редакції «...не менше однієї четвертої строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої та середньої тяжкості…»; - доповнити ст.130 КВК України «Заходи заохочення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі» частиною 2 «Засуджені, які сумлінно поводяться, ставляться до праці, стали на шлях виправлення можуть бути переведені на поліпшені умови утримання або ж до дільниці соціальної реабілітації за умов передбачених статтями 138 – 140, 143 та ст. 101 КВК». Частину 2 ст. 130 вважати ч. 3 ст. 130; - зміст ч. 1 ст. 141 КВК України «Відбування покарання засудженими вагітними жінками, матерями-годувальницями і жінками, які мають дітей віком до трьох років» викласти у такій редакції: «При виправних колоніях, в яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі жінки, у разі необхідності організовуються будинки дитини. Засуджені жінки можуть поміщати в будинки дитини своїх дітей віком до трьох років. У будинках дитини забезпечуються умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку дитини. Засуджені жінки можуть спілкуватися зі своїми дітьми у вільний від роботи час без обмежень». 2) Кримінального кодексу України: - частину 1 ст. 83 КК України «Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років» викласти в такій редакції: «Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання…” (далі по тексту). | 