Анотація до роботи:

Крижановський І.Д. "Особливості перебігу та діагностики поєднаного ураження нирок туберкульозом та хронічним неспецифічним пієлонефритом". - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.06 - урологія. Інститут урології АМН України. - Київ, 2005.

Дисертація присвячена порівняльній оцінці клініко - лабораторних, функціональних і морфологічних проявів при ізольованому туберкульозі нирок, ізольованому хронічному неспецифічному пієлонефриті та поєднаному ураженні нирок туберкульозом та пієлонефритом. Крім традиційних методів діагностики використовувались нові методики виявлення мікобактеріурії: засів на нове поживне середовище ВКГ для прискореного виявлення збудника і полімеразна ланцюгова реакція проб сечі. Розроблений та вивчений допоміжний критерій оцінювання вогнищевої реакції при проведенні підшкірних туберкулінових проб (туберкулін-термографічна проба).

Обґрунтовані протипоказання до використання деяких антибактеріальних засобів при лікуванні пієлонефриту неясного генеза до виключення туберкульозного ураження нирки.

На підставі результатів дослідження розроблені алгоритм проведення диференційної діагностики та перелік поетапних заходів по активному виявленню ранніх форм туберкульозу нирки. На підставі статистичної обробки показників розповсюдженості клінічних ознак у пацієнтів різних облікових груп розроблені діагностичні таблиці прогностичних коефіцієнтів, що дозволяють прогнозувати імовірність туберкульозного ураження нирок.

1. Поєднання нефротуберкульозу з хронічним неспецифічним пієлонефритом зустрічається у 71,7% випадків, призводить до ускладнення клінічної картини, збільшення тривалості та помилковості діагностики, стає чинником несприятливого прогнозу захворювання за рахунок розвитку деструктивних форм.

2. Особливістю розвитку туберкульозу нирок на фоні вторинних уражень є патогенетично обумовлена прогресуюча втрата їх функції (61% при поєднаному ураженні нирки та 31% при ізольованому нефротуберкульозі), що свідчить про неспроможність існуючих методів ранньої діагностики та лікування.

3. Виявлені зміни при традиційному клініко-лабораторному обстеженні хворих з нефротуберкульозом не мають вирішального значення у постановці діагнозу туберкульозного ураження нирки, але дають додаткову інформацію, яка дозволяє запідозрити туберкульоз та скоригувати діагноз. Найбільш розповсюдженим збудником вторинних уражень нирок при нефротуберкульозі є грамнегативна флора.

4. Найбільш точним та інформативним способом діагностики нефротуберкульозу є мікробіологічний метод виявлення збудника захворювання у сечі з використанням поживного середовища Левенштейна - Йенсена (47,4-57,7% в різних групах); найменш чутливим методом виявлення мікобактеріурії є мікроскопія мазка, пофарбованого за Циль-Нільсеном (жодного хворого). Нові методи виявлення збудника (засів сечі на середовище ВКГ та ПЛР сечі) є методами експрес-діагностики, але для встановлення остаточного діагнозу та початку специфічного лікування потребують підтвердження іншими діагностичними методиками.

5. При наявності попередніх змін у сечовому осаді, традиційні критерії оцінювання вогнищевої реакції при проведенні підшкірних туберкулінових проб недостатньо інформативні ("сумнівна або відсутня" реакція зареєстрована у 69-84,4%) і не дозволяють встановити діагноз нефротуберкульозу. Для підвищення ефективності підшкірних туберкулінових проб при оцінюванні вогнищевої реакції слід використовувати запропоновану туберкулін - термографічну пробу; визначення активності туберкульозного процесу забезпечує комплексна оцінка туберкулінової проби та результатів клініко - лабораторних досліджень.

6. У хворих групи ризику використання антибактеріальних засобів, які можуть впливати на специфічний запальний процес (антибіотики фторхінолонового ряду, макроліди та ін.) є недоцільним.

7. Розроблено алгоритм диференційної діагностики туберкульозу нирок з використанням діагностичних таблиць прогностичних коефіцієнтів, який сприяє ранній діагностиці та своєчасному початку специфічного лікування, що є шляхом підвищення ефективності медичної і соціальної реабілітації хворих.

Публікації автора:

1. Крижановський І.Д. Ізольований туберкульоз нирки та його поєднання з хронічним неспецифічним пієлонефритом / Урологія. - 2000. - № 3. - С. 82 - 87.

2. Крижановський І.Д. Поєднання туберкульозу нирки із хронічним неспецифічним пієлонефритом / Урологія. - 2001. - № 3. - С. 19 - 23.

3. Крижановський І.Д. Поєднання туберкульозу нирки та хронічного неспецифічного пієлонефриту // Тези міжнародної конференції студентів та молодих вчених. Дніпропетровськ. - 2002. - С. 65.

4. Крижановський І.Д. Хронічний неспецифічний пієлонефрит у хворих на туберкульоз нирок // Матеріали міжнародної науково - практичної конференції. Дніпропетровськ. - 2002. - Т. 5. - С. 14 - 16.

5. Деклараційний пат. 57355 А України, МПК А61В10/00. Спосіб діагностики туберкульозу нирки / І.Д. Крижановський, Ф.Й. Кулікова (Україна); Дніпропетровська державна медична академія (Україна). -№2002097190; Заявл. 04.09.02; Опубл. 16.06.03 / Бюл. № 6. (загальний внесок здобувача - 90%).

6. Крижановський І.Д. Оцінювання вогнищевої реакції при проведенні проби Коха у хворих ізольованим нефротуберкульозом та при поєднаному ураженні нирок туберкульозом та хронічним неспецифічним пієлонефритом // Матеріали ІІІ з'їзду фтизіатрів і пульмонологів України. - Український пульмонологічний журнал. - 2003. - № 3. - С. 226.

7. Крижановський І.Д. Існуючі методики діагностики та диференційної діагностики сечового туберкульозу / Урологія. - 2003. - № 3. - С. 83 - 90.

8. Крижановський І.Д. Туберкулін - термографічна проба як допоміжний критерій оцінювання вогнищевої реакції при диференційній діагностиці нефротуберкульозу у хворих з хронічним пієлонефритом неясного генеза / Урологія. - 2003. - № 4. - С. 41 - 46.