Анотація до роботи:

Брижко В. М. Організаційно–правові питання захисту персональних даних. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за фахом 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право.

Установа, де відбудеться захист, - Національна академія державної податкової служби України. - Ірпінь, 2004 рік.

У дисертації досліджуються організаційно–правові питання захисту персональних даних на базі сучасних європейських поглядів та стандартів про права людини та основні свободи, перспективи розвитку інформаційного законодавства з урахуванням поширення інформаційно–комп’ютерних технологій та телекомунікаційних мереж.

На базі Конвенції № 108 Ради Європи “Про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних” від 28.01.1981 р., рекомендацій Директиви 95/46/ЄС Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу “Про захист осіб у зв’язку з обробкою персональних даних та вільним обігом цих даних” від 24.10.1995 р. та Директиви 97/66/ЄС Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу “Про обробку персональних даних і захист прав осіб у телекомунікаційному секторі” від 15.12.1997 р. розроблено проект базового (рамкового) Закону України “Про захист персональних даних”.

Виходячи з принципів адміністративно–правового упорядкування суспільних інформаційних відносин, що використовуються у юридичній науці, досліджено, розроблено, обґрунтовано та запропоновано для впровадження у практику правовий механізм реалізації положень законопроекту, який дозволяє створити єдину, комплексну систему захисту персональних даних в Україні.

Загальні висновки сформульовані й узагальнюють найважливіші результати дисертаційного дослідження. Зокрема, зазначається:

1. Персональні дані як найбільш чуттєва, делікатна і важлива для людини інформація посідає особливе місце в суспільних інформаційних відносинах. Проблема захисту людини від зловживання інформаційною владою – це проблема захисту персональних даних, яка пронизує будь-які сфери діяльності людини, суспільства і держави. Виконання завдання щодо захисту персональних даних у відповідних процесах управління є найважливішим чинником вдосконалення всієї системи управління. Від розуміння важливості й необхідності ефективного захисту персональних даних залежить спокій та благополуччя як окремої людини, так і держави. Приблизна оцінка ситуації із захистом персональних даних спонукає до активності у вирішенні питання про приєднання України до Конвенції № 108 Ради Європи від 28.01.1981 р. і приведення всієї законодавчої бази у відповідність з положеннями міжнародних стандартів згідно з базовим законом країни про захист персональних даних.

2. В усіх державах–членах Конвенції № 108 Ради Європи на національному рівні організаційно–правове забезпечення захисту персональних даних здійснює Уповноважений з питань захисту персональних даних та спеціальний орган нагляду.

3. В умовах активного розвитку процесів інформатизації захист персональних даних може і повинен бути забезпечений вже не тільки заходами організаційного і техніко–технологічного змісту, але й заходами, що базуються на принципах правового упорядкування суспільних відносин на майно (речі) та об’єкти прав інтелектуальної власності шляхом створення інституту права власності людини на свої персональні дані. Персональні дані є особливим видом приватної власності, яка юридично виступає у формі виключного права власності і монополія на яку обмежується законом в інтересах дотримання прав та основних свобод інших осіб, а також в інтересах дотримання балансу прав людини, суспільства і держави.

4. Заборона на втручання в приватне життя особи, зокрема у сфері її персональних даних, не може бути абсолютною. Державний устрій припускає можливість суспільства захиститися від руйнівних спрямувань окремого індивіда чи груп.

5. Виходячи із загальних вимог міжнародних стандартів і законодавчої практики країн Європи, зокрема статті 13 Конвенції № 108 Ради Європи від 28.01.1981 р. та Додаткового протоколу до неї від 08.01.2001 р., перелік першочергово необхідних нормативно–організаційних документів функціонування системи захисту персональних даних в Україні передбачає: положення про Уповноважений орган з питань захисту персональних даних; положення про надання Дозволу на здійснення діяльності у сфері захисту персональних даних; положення про державну реєстрацію баз персональних даних, систем автоматизованої обробки і систем обробки картотек персональних даних. Повноцінний захист персональних даних у різних організаціях (фірмах) та ін., а також ефективна робота Уповноваженого з питань захисту персональних даних в Україні і Уповноваженого органу вимагає додаткових регуляторних чинників, пов’язаних з експертною, атестаційною, методичною і апеляційною роботою, залученням для цього фахівців сторонніх організацій, підготовкою кадрів, участю громадськості в контролі у зв’язку із захистом персональних даних. Результати дослідження щодо витрат і доходів, які пов’язані з впровадженням Закону України “Про захист персональних даних” та нормативно–організаційним забезпеченням, свідчать про те, що запропоноване в дисертації розв’язання проблеми створення в країні єдиної системи захисту персональних даних є самоокупним, дозволяє компенсувати витрати бюджету на їх впровадження, зумовлює надходження доходів до державного бюджету, а також унеможливлює застосування нетарифних обмежень експорту послуг з України.

6. У сучасних умовах розвитку процесів інформатизації не існує жодної галузі законодавства, що не потребує внесення змін і доповнень норм права у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних. Пояснення цьому криється в зростаючій складності і мобільності громадського життя, яке все більше вимагає використання різних засобів інформатизації й інформаційних ресурсів. Поява е–середовища як якісно нової сфери волевиявлення різних суб'єктів інформаційної діяльності привело до необхідності вироблення єдиної державної інформаційної політики та упорядкування суспільних інформаційних відносин, кодифікації інформаційного законодавства з урахуванням проблеми захисту персональних даних.

7. Дослідження дозволяє зробити висновок про те, що впровадження правового механізму єдиної системи захисту персональних даних, що пропонується, дає можливість позбавитися соціальних наслідків і економічних втрат для України та досягти таких результатів:

ліквідувати існуючі й потенційні втрати від не упорядкованості суспільних інформаційних відносин при збиранні, зберіганні, використанні та поширенні персональних даних як всередині країни, так і при транскордонному їх поширенні;

створити умови для збалансованого правового упорядкування суспільних інформаційних відносин людини, суспільства і держави щодо захисту персональних даних;

сприяти розвитку внутрішнього та зовнішнього ринків інформаційних ресурсів, інформаційних продуктів, інформаційних технологій та інформаційних послуг з урахуванням захисту персональних даних в умовах розвитку комп’ютерно–інформаційних технологій та телекомунікаційних мереж;

сприяти розвитку та зміцненню приватної власності на інформаційні ресурси, інформаційні продукти та інформаційні технології;

розширити можливості для боротьби з комп’ютерною злочинністю та недобросовісною конкуренцією, підтримки суверенітету, економічного добробуту та національної безпеки держави у контексті приватної власності;

забезпечити умови рівноправного та взаємовигідного міжнародного співробітництва у сфері захисту персональних даних.

Публікації автора:

Статті у наукових фахових виданнях (спеціальність 12.00.07)

1. Брижко В.М. Персональні дані та право власності // Українське право: Українська правнича фундація. – 2002. – № 1. – С. 152^–157.

2. Брижко В.М. Про приєднання України до Конвенції № 108 Ради Європи // Право України: Міністерство юстиції України. – 2003. – № 1. – С. 34–37.

3. Брижко В.М. Організаційно–правовий захист персональних даних // Бюлетень з обміну досвідом роботи (науково–практичне видання МВС України). – 2003. – № 144. – С. 27^–33.

Монографії, посібники, брошури

1. Баранов А.А., Брыжко В.М., Базанов Ю.К. Защита персональных данных. – К.: Национальное агентство по вопросам информатизации при Президенте Украины, 1998. – 128 с.

2. Баранов А.А., Брыжко В.М., Базанов Ю.К. Права человека и защита персональных данных. – Харьков: ХПГ–Фоліо та Національний фонд підтримки демократії (США), 2000. – 280 с.

3. Брижко В.М. Правовий механізм захисту персональних даних: Монографія / За заг. ред. д.е.н., професора, заслуженого діяча науки і техніки України М.Я. Швеця та д.ю.н., професора Р.А. Калюжного. – К.: Парламентське видавництво, 2003. – 120 с.

4. Брижко В.М. Патентознавство як самостійна наукова дисципліна: Монографія. – К.: Національне агентство з питань інформатизації при Президентові України, 1996. – 184 с.

5. Брыжко В.М., Цимбалюк В.С., Орехов А.А., Гальченко О.Н. е–будущее и информационное право / Под ред. д.ю.н., профессора Р.А. Калюжного, д.э.н., профессора, заслуженного деятеля науки и техники Украины Н.Я. Швеца. – К.: “Интеграл”, 2002. – 264 с.

6. Брижко В.М., Гальченко О.М., Цимбалюк В.С., Орєхов О.А., Чорнобров А.М. Інформаційне суспільство. Дефініції: людина, права, інформація, інформатика, інформатизація, телекомунікації, інтелектуальна власність, ліцензування, сертифікація, економіка, ринок, юриспруденція / За ред. д.ю.н., професора Р.А. Калюжного та д.е.н., професора М.Я. Швеця. – К.: “Інтеграл”, 2002. – 219 с.

Статті, брошури в інших наукових виданнях

1. Брижко В.М., Баранов О.А. Національне агентство з питань інформатизації при Президентові України і проблеми захисту персональних даних в автоматизованих системах // Людина і духовність: Збірник наукових праць. – К.: НДІ “Проблеми людини” і Інститут філософії НАН України. – 1997.

2. Брижко В.М. Права людини і захист персональних даних / Дк–зв’язок: Держкомзв’язку та інформатизації України. – 2000, 23 листопада.

3. Брижко В.М. Інформаційне суспільство: свобода інформації та захист персональних даних / Дк–зв’язок: Держкомзв’язку та інформатизації України. – 2000, 10 жовтня.

4. Брижко В.М. Захист персональних даних // Зв’язок: науково–технічний журнал Держкомзв’язку та інформатизації України. – 2001. – № 3. – С. 37^–39.

5. Брижко В.М. Про механізми захисту персональних даних // Зв’язок: науково–технічний журнал Держкомзв’язку та інформатизації України. – 2001. – № 5. – С. 40^–41.

6. Брижко В.М. Захист персональних даних в умовах розвитку інформаційного суспільства // Винахідник України: науково–практичний журнал. – № 12’2000/1’2001. – С. 7^–19.

7. Брижко В.М. Патентне право: стан та тенденції розвитку // Вісник аграрної науки: науково–теоретичний журнал. – К.: Українська академія аграрних наук. – 1993. – № 8. – С. 95–99.

8. Брыжко В.М., Пичкур А.В. Лицензирование прав на научно–технологгическую продукцию. – К.: Украинская академия аграрных наук, 1993. – 103 с.

9. Брыжко В.М., Завгородний А.Ф., Пичкур А.В. Лицензирование прав и патентование научно–технологической продукции”. – К.: Украинская академия аграрних наук, 1994. – 202 с.

10. Брижко В.М., Базанов Ю.К. Від інформації до інформатизації // Перспективи інформатизації: Зб. наукових праць. – К.: Державний науково–дослідний інститут інформатизації та моделювання економіки. – 1996. – С. 16–24.

11. Брижко В.М., Базанов Ю.К., Харченко Л.С. Ліцензування прав на інформаційні ресурси. – К.: Національне агентство з питань інформатизації при Президентові України, 1997. – 132 с.