Анотація до роботи:

Глинська А. Є. Організаційно-економічний механізм забезпечення сталого розвитку підприємств легкої промисловості. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами (легка промисловість). – Київський національний університет технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України, Київ, 2008.

Дисертацію присвячено проблемі забезпечення сталого розвитку підприємств легкої промисловості на основі визначеного організаційно-економічного механізму.

Визначено теоретичні та методичні основи забезпечення сталого розвитку на рівні підприємства. Запропоновано методику діагностики стану підприємства на предмет відповідності критеріям сталого розвитку. Виділено найвагоміші чинники, які впливають на характер сталого розвитку підприємств, розроблено організаційно-економічний механізм управління сталим розвитком.

Запропоновано модель встановлення обґрунтованих цілей на основі збалансованих показників та критеріїв сталого розвитку; систему мотивації досягнення цілей сталого розвитку, підкріплену необхідними організаційними змінами в структурі підприємства.

У дисертації представлено теоретичне узагальнення існуючих напрямків та формування науково-методичних основ управління сталим розвитком підприємств легкої промисловості, наведено та обґрунтовано практичні рекомендації щодо розробки організаційно-економічного механізму забезпечення сталого розвитку. Узагальнення основних наукових та прикладних результатів дозволило сформулювати такі висновки:

1. Розвиток світових відносин та людського ставлення до оточуючого середовища обумовлює глобальну необхідність практичного застосування концепції сталого розвитку на рівні підприємства. Аналіз існуючих підходів та дефініцій щодо розуміння сутності сталого розвитку з урахуванням соціальної та екологічної спрямованості, дозволяє сформулювати власне визначення сталого розвитку підприємства як розвитку, орієнтованого на постійне підвищення ефективності діяльності на інноваційних засадах з одночасним узгодженням економічних, соціальних та екологічних інтересів шляхом розширення сфери відповідальності перед суспільством.

2. Проведено аналіз підприємств легкої промисловості з позиції наближеності до принципів сталого розвитку та ідентифіковано, що основними дестабілізуючими чинниками підприємств легкої промисловості виступають: конкуренція з боку іноземних виробників; незадовільний рівень попиту на вітчизняну продукцію з боку споживачів; повна відсутність державної підтримки; застарілі, ресурсоємні основні виробничі фонди; низький потенціал для впровадження інноваційних технологій; шкідливі умови праці робітників з їхнім одночасно незадовільним матеріальним становищем; низький рівень управління та відсутність методичних рекомендацій щодо актуалізації принципів сталого розвитку у діяльності підприємств.

3. Визначено, що управління сталим розвитком доцільно здійснювати за умови використання відповідного організаційно-економічного механізму як сукупності інструментів, методів та важелів забезпечення довготривалої ефективності в економічній, соціальній та екологічній сферах. Головними та обов’язковими інструментами повинні виступати діагностика діяльності підприємства з урахуванням критеріїв сталого розвитку, управління на основі системи збалансованих показників, залучення працівників до реалізації стратегії через розподіл відповідальності та формування системи мотивації.

4. Важливою складовою механізму забезпечення сталого розвитку виступає запропонована вперше комплексна діагностика відповідності діяльності текстильних та швейних підприємств принципам сталого розвитку, метою якої є визначення належності підприємства до одного з п’яти відокремлених станів (стан сталого розвитку, стан розвитку, стабільний стан, загрозливий стан, кризовий стан). Сутність методики полягає в аналізі внутрішнього середовища (економічна, соціальна та екологічна сфери) та взаємовідносин із зацікавленими групами (споживачі, постачальники, інвестори та акціонери, органи влади, суспільні організації) та конкурентами за визначеними показниками, з одночасним розмежуванням нормативних значень цих показників для кожного стану. В результаті інтеграції висновків за цими двома напрямками у матриці визначення сталого розвитку підприємство в змозі оцінити ступінь наближення до бажаного стану та майбутній напрям дій.

5. Розроблена параметрична модель формування витрат на виробництво пряжі та тканин дозволяє оперативно визначити цільовий результат, у якості якого виступає валовий прибуток, на основі встановлення закономірностей для визначаючих складових моделі. Розрахунки довели, що найбільший вплив на загальний фінансовий результат здійснюють рівень відходів сировини (збільшення виходу готової продукції на 1% збільшує валовий прибуток на 12,4%), ефективна організація системи логістики (зменшення транспортних витрат на 1% збільшує валовий прибуток на 10,62%), продуктивність обладнання (підвищення на 1% спричиняє зростання валового прибутку на 5,01%), споживання енергоресурсів (зменшення енергоємності обладнання на 1% підвищує валовий прибуток на 1,96%).

6. Для забезпечення поступового переходу підприємства до сталого розвитку, уникаючи переважного домінування економічних інтересів у складанні планів, необхідно забезпечити збалансування економічних, соціальних та екологічних цілей. У зв’язку з цим в роботі запропоновано модель збалансованих показників, яка базується на встановлені граничних значень показників в залежності від досліджуваного стану. На основі регресійного аналізу було побудовано відповідні номограми для оперативного балансування значеннями показників у рамках стабільного стану, стану розвитку та сталого розвитку. Отримані розрахунки свідчать про те, що досягнення високих фінансових результатів та стану сталого розвитку є неможливим без комплексного підвищення технічного та технологічного рівня підприємства.

7. Розрахунки довели, що існують шляхи підвищення ефективності використання сировинних матеріалів через раціоналізацію асортиментної політики. Підприємствам рекомендується сконцентруватися на виробництві пряжі невисокої лінійної щільності та тканин із тонкої пряжі, що дозволяє зменшити матеріаломісткість виробництва, виготовити у 3,57 рази більше кінцевої продукції із заданого рівня сировини (у порівнянні з виробництвом пряжі високої лінійної щільності), отримати прибуток. У сучасних умовах для Херсонського бавовняного комбінату виготовлення пряжі високої лінійної щільності виявилося збитковим. Тому, розглядаючи асортимент тканин різного призначення пріоритетним є виготовлення тканин типу бязь, міткаль, сатин. У формуванні асортименту тканин однакового призначення з ідентичного виду пряжі, необхідно надавати перевагу виготовленню тканин, які вимагають витрачання меншої кількості пряжі на 100м. Це призводить (на прикладі бязевих тканин) до зменшення витрат на 4,6%, а обґрунтування вибору конкретних артикулів бязі за принципом мінімальної щільності по утоку, дозволяє варіювати величиною витрат у межах 15%.

8. Запропоновано систему мотивації досягнення цілей сталого розвитку через активне залучення працівників до реалізації стратегії та оцінки їхньої індивідуальної результативності. В рамках даної системи пропонується диференціювати працівників на групи в залежності від їхньої місії у досягненні цілей сталого розвитку, а в процесі оцінки діяльності враховувати не тільки продуктивність праці кожного окремого працівника, а й якість досягнення цілей, економічність, прибутковість їхньої діяльності, якість праці та інноваційність.

9. В якості організаційних заходів рекомендовано створення на підприємствах легкої промисловості координаційного центру сталого розвитку (КЦСР), що набуває більшої результативності в рамках адаптивних структур управління. Доведено, що поточна неготовність до кардинальних змін досліджуваних підприємств змушує зберегти існуючу вертикально-функціональну структуру, з посиленням зв’язків координації між підрозділами виробничої та невиробничої сфери.

Таким чином, спрямованість даної роботи на розв’язання актуальної проблеми досягнення сталого розвитку підприємствами легкої промисловості, науково-теоретичне обґрунтування та практичні підходи щодо формування організаційно-економічного механізму забезпечення сталого розвитку створюють вагоме підґрунтя для імплементації загальносвітових принципів у практику вітчизняних підприємств з метою збереження і розширення своєї діяльності в умовах поступової трансформації ділових відносин.

Публікації автора:

У монографії:

Глинська А. Є. Сутність та шляхи забезпечення сталого розвитку підприємств легкої промисловості / А. Є. Глинська // Теоретико-методологічні основи управління розвитком регіону: [монографія] / [Миколайчук Н. С, Ахламов А. Г., Миколайчук М. М. та ін.] / за ред. д-ра екон. наук, проф. Н. С. Миколайчук. – Херсон. : ВКФ “Стар” ЛТД, 2007. – С. 220–238.

У наукових фахових виданнях:

1. Глинська А. Є. Орієнтація на стратегію сталого розвитку, як фактор підвищення інвестиційної привабливості підприємства / А. Є. Глинська // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: сборник научных трудов ДонНУ. – Донецк, 2007. – Ч. 3. – С.1057–1065.

2. Глинська А. Є. Особливості сталого розвитку систем в залежності від їх масштабності / А. Є. Глинська // Вісник Хмельницького національного університету, 2006. – Т. 3. – № 4. – С. 159–161.

3. Глинська А. Є. Оцінка відповідності сталому розвитку взаємодії підприємств з зовнішнім середовищем / А. Є. Глинська // Вісник київського національного університету технологій та дизайну: зб. наук. праць. – Київ, 2007. – Т. 1. – С. 130–134.

4. Глинська А. Є. Сутність поняття “сталого розвитку” та шляхи його забезпечення на підприємстві / А. Є. Глинська // Таврійський науковий вісник: збірн. наук. праць ХДАУ. Вип.49. – Херсон, 2007. – С. 359–364.

5. Глинська А. Є. Формування механізму забезпечення сталого розвитку підприємства / А. Є. Глинська // Вісник Хмельницького національного університету. – 2007. – Т.1. – № 4. – С. 107–110.

6. Глинська А. Є. Перспективи та реалії сталого розвитку підприємств легкої промисловості / А. Є. Глинська // БІЗНЕС – НАВІГАТОР. – 2007. – № 12. – С. 133–138.

7. Миколайчук Н. С. Методичні підходи до діагностики стану економічного розвитку підприємств легкої промисловості / Н. С. Миколайчук, А. Є. Глинська // Вісник економічної науки України. – 2007. – № 1. – С. 90–94. (Особистий внесок – запропоновано методичні основи щодо діагностики сталого розвитку підприємства)

В інших виданнях:

8. Глинська А. Є. Проблеми забезпечення сталого розвитку підприємств легкої промисловості / А. Є. Глинська // Соціально-економічні напрямки розвитку регіонів в контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. студентів і молодих вчених. – Херсон, 2006. – С. 31–34.

9. Глинська А. Є. Система стимулювання персоналу як важлива складова забезпечення сталого розвитку підприємства / А. Є. Глинська // Проблеми і перспективи розвитку підприємництва: збірн. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., 14-15 груд. 2007 р. – Харків, 2007. – Ч. 2. – С. 21–23.

10. Глинська А. Є. Організаційні аспекти впровадження системи мотивації персоналу на досягнення цілей сталого розвитку / А. Є. Глинська // Инновационные технологии в бизнес-образовании: сб. научн. ст. Международного весеннего форума. – Гомель. : “Белорусский торгово-экономический университет потребительской кооперации”, 2008. – Ч. 3. – С. 16–21.

11. Миколайчук Н. С. Аналіз діяльності підприємства, як фундаментальна основа механізму впровадження сталого розвитку / Н. С. Миколайчук, А. Є. Глинська // Проблеми соціально-економічного розвитку регіонів в контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції: збірн. наук. праць. – Херсон.: ПП Вишемирський, 2008. – С. 59–63. (Особистий внесок – обґрунтовано методику аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища з позиції дослідження сталого розвитку).

12. Глинська А. Є. Формування асортименту в системі управління збалансованими показниками сталого розвитку / А. Є. Глинська // “Украина – Латвия – ЕС: современное состояние и перспективы”: сб. матер. междунар. науч.-практ. семинара. – Херсон, 2008. – С. 49–56.