У дисертаційній роботі здійснено наукове обґрунтування організаційно-функціональних елементів системи державного регулювання і представлено нове розв’язання наукового завдання, що полягає у визначенні пріоритетних напрямів підвищення ефективності формування і розвитку систем управління якістю продукції в Україні. Це знайшло відображення в розробці теоретичних і методичних положень та практичних рекомендацій з означеної проблематики. 1. Виявлені тенденції в динаміці управління якістю та на їх основі розкриті чинники, що стримують розвиток систем управління якістю в багатоукладній економіці: глобальні (невизнання національної системи технічного регулювання з боку розвинених країн, низький рівень участі в міжнародних і європейських організаціях, а також недостатня допомога з боку іноземних партнерів); структурні (застаріла інфраструктура сфери технічного регулювання і споживчої політики); трансформаційні (зумовлені наслідками системної кризи суспільного виробництва та наявністю значного тіньового сектора); ринкові (несумлінна конкуренція на ринку, насиченому контрабандою і фальсифікованою продукцією). Запропонована класифікація дозволила виробити об'єктивну основу для уточнення сутності державного регулювання формування і розвитку систем управління якістю. 2. Встановлена тимчасова неспроможність державного механізму в умовах економічної трансформації забезпечити ефективне впровадження систем якості. 3. Обґрунтовано необхідність державного регулювання формування і розвитку систем управління якістю та уточнено його економічну сутність, яка проявляється у трьох аспектах: активізації державного механізму управління якістю, створенні спеціальних організаційно - економічних умов, які сприяють підвищенню ефективності систем управління якістю, заміщенні державного механізму в сферах, де його застосування неможливе. 4. Аналіз діючої нормативно - правової бази управління якістю та проведена оцінка ефективності методів регулювання дозволили визначити недоліки діючої системи державного регулювання формування і розвитку систем управління якістю: невідповідність законодавства в сфері технічного регулювання і споживчої політики вимогам Всесвітньої торгівельної організації і законодавства Європейського Союзу; низький рівень гармонізації національних стандартів, технічних регламентів і процедур оцінки відповідності з міжнародними і європейськими стандартами; невизнання національної системи технічного регулювання з боку розвинених країн; застаріла інфраструктура сфери технічного регулювання і споживчої політики; недостатнє фінансування сфери технічного регулювання і споживчої політики з боку держави, промисловців і підприємців. 5. Аналіз зарубіжного досвіду показує, що держава зобов'язана створити сприятливі умови для подолання незбалансованості інтересів між підприємцями і споживачами. Показано доцільність використання методів стимулювання впровадження систем управління якістю в Україні. Запропоновано переглянути систему кредитування й оподатковування вітчизняних підприємств і організацій у сфері формування і розвитку систем управління якістю продукції, а також законодавчо внести необхідні поправки. 6. Аналіз стану державного регулювання формування і розвитку систем управління якістю в Україні показав, що в сфері управління якістю існують значні проблеми. Виявлено його небезпечні прояви: недостатній рівень захисту прав споживачів, недостатня компетентність кадрів, недостатнє фінансування сфери технічного регулювання і споживчої політики. Ці негативні явища позначилися на низькому рівні розвитку управління якістю продукції, що експортується з країни. Позитивною тенденцією розвитку систем управління якістю в Україні є прискорені темпи прийняття національних стандартів, гармонізованих з міжнародними і європейськими. В цілому статистика і аналіз свідчать про незадовільний стан робіт із впровадження і сертифікації систем управління якістю (екологічного управління). Керівниками обласних і міських адміністрацій не приділяється належної уваги по цьому питанню. 7. Обґрунтовані концептуальні напрями щодо вдосконалення системи управління якістю та розроблена концептуальна схема забезпечення ефективного поетапного впровадження систем якості в Україні. У схемі виділені наступні основні етапи забезпечення ефективного впровадження систем якості: формування пріоритетів і стратегічних цілей у системі державного розвитку, аналіз і класифікація ланок системи і внутрісистемних зв'язків, побудова моделі, вибір стратегічних альтернатив для розвитку системи, розробка проекту та здійснення поетапного впровадження і розвитку системи державного управління якості. 8. Обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення методів управління якістю, виходячи із запропонованої структуризації цілей державного регулювання формування і розвитку систем управління якістю, що слід вважати головним практичним результатом роботи. Зокрема показана необхідність фінансової підтримки вітчизняних підприємств і організацій шляхом здешевлення цільових кредитів для оплати вартості робіт з розробки, впровадження і підтвердження відповідності систем управління якістю, екологічного управління та інших систем управління відповідно до національних або міжнародних стандартів; підвищення якості адміністративних послуг, що надаються органами державної влади і місцевими державними адміністраціями, за рахунок введення систем управління якістю адміністративних послуг у ціх організаціях; модернізації законодавчої бази в сфері стандартизації, метрології і сертифікації у відповідності з вимогами Світової організації торгівлі і законодавства Європейського Союзу. Впровадження запропонованих рекомендацій у практику державного регулювання дозволить послабити протиріччя між учасниками процесів формування і розвитку систем управління якістю у вітчизняній економіці. | 