У результаті проведеного дисертаційного дослідження здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове рішення актуальної наукової проблеми - організації діяльності поліцейських органів з профілактики злочинів, досліджені її сутність та особливості, місце і роль у сучасній правоохоронній практиці, мета і завдання, правові і фактичні підстави застосування. Основною метою даної роботи було проголошено розробку на основі аналізу теоретичної бази, системи правового регулювання і практичної реалізації поліцією РМ профілактичних функцій концептуальної теорії організації діяльності поліції з профілактики злочинів і визначення шляхів удосконалювання даного напрямку соціальної практики. У підсумку сформульовано цілий ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Досліджуючи теоретичний і прикладний зміст сучасної протидії злочинності в умовах посткризового етапу розвитку держави і суспільства, робиться висновок, що в сучасних умовах, коли злочинність неухильно розширює свій негативний вплив на суспільні відносини, ще більшого значення набувають профілактичні процедури, спрямовані на те, щоб припинити неухильне зростання злочинності, а потім мінімізувати її показники. На підставі аналізу різних наукових поглядів і підходів до визначення місця, ролі, змісту, природи і структури профілактики злочинів дисертантом робиться однозначний висновок, що дана система являє собою органічну інтегровану триєдність таких управлінських компонентів, як управлінська концепція, функція державних органів і складова частина правоохоронної діяльності. Визначено особливості управлінської діяльності з профілактики злочинів, а саме: її соціальний характер, можливість регулювання суспільних відносин, комплексність взаємодії різних заходів впливу, множинність суб'єктів реалізації, інтегрований, різнорівневий характер, що дало підстави для встановлення і характеристики системи кореляційних взаємозв'язків профілактики злочинів із суміжними соціальними системами. За допомогою встановлення і аналізу комплексів суб'єктивних і об'єктивних факторів визначаються підстави, а також характеризуються процеси і процедури профілактики злочинів. На цій основі комплексна соціально спрямована профілактична діяльність поліції РМ проаналізована через призму поставлених завдань і особливостей їх реалізації в рамках різних підсистем профілактики злочинів (соціальна, спеціально-кримінологічна, оперативно-розшукова, рання і безпосередня профілактика злочинів). Проблема визначення об'єкта і предмета управлінського впливу системи профілактики злочинів вирішена автором через аналіз рівнів організації і функціонування відповідної системи. Встановлено, що в об'єкт входять два блоки суспільних відносин: перший - система суспільних відносин, які перебувають під кримінально-правовою охороною; другий - система суспільних відносин із приводу організації і здійснення профілактичної діяльності. Зміст предмета управлінського впливу профілактики злочинів становлять також два взаємозалежні блоки: перший - це сам профілактичний процес; другий - сукупність факторів і індивідуалізованих об'єктів, основні характеристики яких визначені та наведені. Правові засади організації діяльності поліції РМ з профілактики злочинів проаналізовано через призму значення нормативно-правових актів у відповідній системі - Конституція РМ, закони РМ, підзаконні нормативні акти (укази Президента РМ, постанови Парламенту РМ, рішення Уряду РМ, відомчі акти), і за галуззю права - кримінальне законодавство, адміністративне, процесуальне, цивільне, трудове тощо. Сформульовано комплекс пропозицій, спрямованих на удосконалювання правового регулювання діяльності поліції РМ з профілактики злочинів, зокрема, рекомендації загального, змістовного і процедурного характеру. Класифікація суб'єктів організації і здійснення профілактики злочинів за різними підставами і критеріями та одночасний аналіз їх функцій і повноважень у даній сфері дозволили дисертанту зробити висновок про те, що поліція РМ є системою, оптимально пристосованою до виконання організаційних і суто профілактичних завдань та функцій. Це обумовлено наступними факторами: детермінованістю елементів системи поліції характером виконуваних нею завдань і функцій, динамічністю системи, наявністю в ній управлінського потенціалу, владних повноважень і зворотного зв'язку. Класифікація принципів профілактичної діяльності поліції РМ на загальноправові, системно-організаційні і системно-функціональні дозволила автору зробити висновок про їх істотне значення для організації і здійснення діяльності з профілактики злочинів та необхідності їх законодавчого закріплення. Здійснені систематизація і групування методів профілактичної діяльності поліції уможливили виділення групи методів загальної і групу методів індивідуальної профілактики злочинів. У системі перших проаналізовані економічні, правові, виховні методи; других - опосередковані і безпосередні методи профілактичного впливу. У дисертації встановлена і досліджена сукупність напрямків профілактичної діяльності поліції РМ, у результаті чого виокремлені наступні блоки пріоритетних напрямків: перший - охоплює діяльність поліції РМ у рамках профілактики фонових явищ сучасної злочинності, другий - діяльність поліції РМ у рамках профілактики окремих видів і груп злочинів, нейтралізації найбільш значимих негативних фактів і підвищення ефективності профілактичної діяльності. В останньому блоці автором додатково виділена система профілактичних заходів поліції, а саме: спеціально-кримінологічні заходи, спрямовані на усунення і нейтралізацію криміногенних факторів, які сприяють вчиненню злочинів, заходи кримінально-правового, кримінально-процесуального і адміністративного характеру, інші профілактичні заходи. Зазначені сукупності елементів попередньо систематизовані і розглянуті в прив'язці до стадій і етапів профілактичної процедури. На основі законодавчо передбаченого розподілу поліції РМ на державну і муніципальну при одночасному визначенні специфіки їх функціональних повноважень і систем взаємозв'язків проаналізовано загальну структуру і статус поліції РМ. В результаті цього запропоновано цілий ряд рекомендацій з удосконалювання роботи як центрального апарату Міністерства внутрішніх справ РМ, так і галузевих служб. Діяльність різних функціональних і галузевих служб та підрозділів поліції РМ у рамках профілактики злочинів охарактеризована через призму аналізу основних цілей, завдань, напрямків і форм діяльності. Детально розглянуто організацію і здійснення профілактики злочинів в оперативних службах, підрозділах Департаменту охорони громадського порядку, підрозділах кримінального переслідування і державної охорони. Запропоновано конкретні шляхи оптимізації їх організації і функціонування в рамках діяльності з профілактики злочинів, напрямки та форми внутрісистемної і міжсистемної взаємодії при вирішенні актуальних оперативно-службових завдань. На основі аналізу проблем управління діяльністю поліції РМ з профілактики злочинів визначено межі управлінського впливу, охарактеризовано його форми, зміст і завдання, встановлено взаємозв'язок даного виду діяльності із суміжними категоріями (організацією і управлінським рішенням). Досліджено також повноваження Президента РМ, Парламенту РМ, Уряду РМ, Адміністрації Президента РМ, Ради Безпеки РМ, деяких міністерств і відомств з управління профілактикою злочинів взагалі і діяльністю поліції РМ у даному напрямку зокрема. Розгляд і вивчення особливостей координації в діяльності поліції з профілактики злочинів взаємопов’язано із аналізом таких управлінських функцій, як організація, керівництво, регулювання, регламентація, прогнозування, планування і контроль, специфіка яких у сфері профілактики злочинів визначена і досліджена дисертантом. Крім того, ним проаналізовані мета, завдання, функції, стадії, етапи, форми, результати і особливості координації дій поліції та інших правоохоронних органів РМ у рамках профілактики злочинів, у результаті чого робиться висновок про необхідність подальшого зміцнення координаційної функції поліції у сфері профілактики злочинів. Проаналізовано сутність, стан, мету, завдання, форми і зміст взаємодії поліції з засобами масової інформації і громадськістю у профілактиці злочинів. Особлива увага приділена аналізу форм взаємодії поліції і зазначених суб'єктів. Підводячи підсумок проведеному дисертаційному дослідженню, автор робить однозначний висновок, що в профілактичній діяльності поліцейських органів більшості країн (не лише пострадянського простору) накопичилось чимало проблем, обумовлених як недосконалістю (а часом і відсутністю) нормативного регулювання відносин у цій сфері, так і недоліками, спричиненими труднощами функціонування самої системи, проблемами кадрового, матеріально-фінансового, ресурсного і, в першу чергу, організаційного забезпечення профілактичної та правоохоронної діяльності, розв’язання яких сприятиме удосконалюванню цих видів діяльності, і врешті-решт, - зміцненню законності та правопорядку в країні. У цьому зв'язку рекомендації і пропозиції дисертанта представляють теоретичну і прикладну цінність не лише для науки і правозастосовчої практики Республіки Молдова, але й для української, що обумовлено спільністю поставлених і успішно вирішених проблем. |
