Анотація до роботи:

Барковський Б.Є. Оптимізація методів відновлення уродинаміки в комплексній терапії гестаційного пієлонефриту і профілактиці його віддалених ускладнень. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.06 – урологія. – Інститут урології АМН України, Київ, 2005.

В дисертації вивчено клініко-лабораторну ефективність використання різних методів відновлення уродинаміки у складі комплексної терапії гестаційного пієлонефриту. Обстежено 158 жінок, хворих на гестаційний пієлонефрит. Встановлено зміни комплексу клінічних, біохімічних, гормональних та імунологічних показників системи гомеостазу при гестаційному пієлонефриті та вивчено вплив різних способів відновлення уродинаміки на клінічний стан хворих на протязі вагітності, після пологів та у віддаленому періоді. На основі аналізу отриманих даних визначено критерії для кількісної оцінки ефективності терапії гестаційного пієлонефриту. Встановлено, що використання позиційного дренування дозволяє досягти значного клінічного ефекту лише у 37,5% хворих, використання сечовивідного катетера ефективне в 86,4% випадків, однак у 45,6% пацієнток виникали рецидиви гестаційного пієлонефриту. При застосуванні катетера-стента комплексна терапія ефективна у 89,7% вагітних. Доведено, що використання катетера-стента зменшує ризик розвитку віддалених ускладнень захворювання: хронічного пієлонефриту на 27,9%, нефрогенна артеріальна гіпертензія та хронічна ниркова недостатність були відсутні. На основі результатів власних клінічних досліджень науково обґрунтовано схему комплексної терапії гестаційного пієлонефриту, в якій розроблено показання для застосування катетера-стента як одного з основних для відновлення уродинаміки при гестаційному пієлонефриті.

В дисертації приведено теоретичне узагальнення і нове рішення наукового завдання по підвищенню ефективності комплексного лікування жінок, хворих на гестаційний пієлонефрит, і зниженню частоти віддалених ускладнень захворювання шляхом науково обґрунтованого вибору способу відновлення уродинаміки на основі оцінки його клінічної ефективності та впливу на регуляцію гомеостазу.

1. У вагітних під час маніфестації гестаційного пієлонефриту розвиваються порушення коагуляційного, мінерального і імунного гомеостазу: активація згортальної системи крові зі збільшенням вмісту фібриногену до 6,48±0,03 г/л; гіпокальціємія (1,87±0,02 ммоль/л); зниження на 15% абсолютного числа CD3⁺ лімфоцитів за рахунок зменшення популяції Т-хелперів (CD4⁺), збільшення концентрації прозапальних цитокінів інтерлейкіну-1 до 15,52±2,12 пг/мл, фактора некрозу пухлин- до 19,56±2,12 пг/мл при зниженні концентрації протизапального інтерлейкіну-10 до 3,99±1,09 пг/мл.

2. Запропоновано методику комплексної оцінки субєктивних і обєктивних ознак ГП у вагітних та методику оцінки ефективності лікування, що дозволяє по динаміці інтегральних показників здійснювати моніторинг за станом здоровя пацієнток.

3. Застосування позиційного дренування у хворих на гестаційний пієлонефрит супроводжується мінімальною позитивною динамікою суб'єктивного і об'єктивного статусу, відсутністю вірогідних змін в розмірах чашечково-мискової системи нирок і показниках мінерального, коагуляційного і імунного гомеостазу. В подальшому – високим ризиком повторних атак пієлонефриту під час вагітності і у післяпологовому періоді (39,3%), формуванням резистентності мікрофлори сечі до антибактеріальних препаратів, а на протязі 3-х років після пологів – розвитком у 40,4% жінок хронічного пієлонефриту, у 15,4% – нефрогенної артеріальної гіпертензії, у 5,8% – хронічної ниркової недостатності.

4. Застосування сечовивідного катетера для відновлення уродинаміки у хворих на гестаційний пієлонефрит дозволяє знизити частоту і інтенсивність основних клініко-лабораторних симптомів захворювання порівняно з позиційним дренуванням: зменшення розмірів миски до 15 мм і менше, зниження рівня фібриногену до 5,09±0,02 г/л, концентрації інтерлейкіну-1 до 7,51±1,01 пг/мл, збільшення концентрації інтерлейкіну-10 до 6,82±0,53 пг/мл. Використання сечовивідного катетера супроводжується контамінацією сечовивідних шляхів високорезистентними шпитальними штамами мікроорганізмів. Після вилучення сечовивідного катетера у 45,6% вагітних спостерігаються рецидиви пієлонефриту на протязі вагітності і післяпологового періоду, а протягом 3-х років після пологів – розвитком у 58,1% жінок хронічного пієлонефриту, у 27,9% - нефрогенної артеріальної гіпертензії, у 9,3% - хронічної ниркової недостатності.

5. Застосування катетера-стента має максимальну клініко-лабораторну ефективність і дозволяє досягти нормалізації розмірів миски менше за 15 мм, зниження рівня фібриногену до 3,04±0,02 г/л, а також позитивно впливає на стан клітинного імунітету у вигляді збільшення величини імунорегуляторного індексу (CD4⁺/CD8⁺ до 1,57±0,07), концентрації CD3+ лімфоцитів (до 0,97±0,0510⁹/л), CD4⁺ лімфоцитів (до 0,56±0,0210⁹/л), CD8⁺ лімфоцитів (до 0,36±0,0310⁹/л) і нормалізації балансу про- та протизапальних цитокінів (концентрації інтерлейкіну-1 до 6,20±0,61пг/мл, інтерлейкіну-10 до 7,33±0,72 пг/мл). Зазначені зміни зберігаються до закінчення післяпологового періоду. Знаходження катетера-стента в верхніх сечовивідних шляхах не супроводжується контамінацією сечової системи вагітних шпитальною мікрофлорою.

6. Використання катетера-стента в складі комплексної терапії гестаційного пієлонефриту має найбільшу ефективність (89,7%), що сприяє мінімальній частоті розвитку хронічного пієлонефриту (14,8%) і відсутності випадків нефрогенної артеріальної гіпертензії та хронічної ниркової недостатності.

Публікації автора:

1. Бачурин В.И., Барковский Б.Е. Современные подходы к антибактериальной терапии острого пиелонефрита беременных // Новини науки Придніпровя. - 1999. - №1. - С. 88-90.

2. Бачурін В.І., Барковський Б.Є. Особливості діагностики і лікувальної тактики гострого пієлонефриту вагітних // Урологія. - 2000. - № 2.- С.12-14.

3. Барковський Б.Є. Пізні ускладнення гестаційного пієлонефриту та стан функції нирок у віддаленому періоді в залежності від застосованого в минулому засобу відновлення уродинаміки // Урологія. - 2003. - №4. - С. 29-33.

4. Барковский Б.Е. Современные взгляды на патогенез, диагностику и восстановление нарушений уродинамики у больных гестационным пиелонефритом // Запорожский медицинский журнал. - 2003. - №5. - С. 59-63.

5. Барковський Б.Є. Мікрофлора сечовивідних шляхів до і після лікування серозного гестаційного пієлонефриту з використанням різних засобів відновлення уродинаміки // Урологія. - 2004. - №1. - С. 56-60.

6. Барковський Б.Є. Стентування верхніх сечовивідних шляхів в терапії серозного гестаційного пієлонефриту // Запорожский медицинский журнал. - 2004. - №1. - С. 48-51.

7. Барковський Б.Є. Вибір інструментального засобу відновлення уродинаміки при серозному гестаційному пієлонефриті важкого перебігу // Український медичний альманах. - 2004. - Т.7, №3. - С. 10-12.

8. Барковский Б.Е. Сравнительный анализ бактериологического состояния мочи у больных с гестационным пиелонефритом и женщин, перенесших его во время беременности // Репродуктивне здоровя жінок Запорізького регіону. - Запоріжжя: Видавництво ЗДМУ, 2002. - С. 160-162.

9. Барковский Б.Е. Неотложная урологическая помощь у больных острым пиелонефритом беременных // Сборник тезисов республиканской конференции молодых ученых "Актуальные вопросы диагностики и лечения неотложных состояний". - Донецк, 2000. - С. 7-8.

10. Барковський Б.Є. Застосування катетера типу "стент" для лікування серозного гестаційного пієлонефриту легкого перебігу // Матеріали 57-ї міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих учених. - Ужгород: ІВА ПРОФІ, 2004. - С. 54.

11. Барковский Б.Е. Установка катетера типа "стент" улучшает отдаленный прогноз при гестационном пиелонефрите // Матеріали VIII Міжнародного конгресу студентів та молодих учених. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. - С. 43.