Анотація до роботи:

Куцепал С. В. „Онтологія в сучасній французькій філософії”. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.05 – історія філософії. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2005.

У дисертації детально проаналізовані тенденції розвитку французької філософії другої половини ХХ ст., досліджені ті аспекти буття, котрі перебували у затінку в класичній метафізиці, розкрито зміст поняття „постсучасність”. Визначено місце французької філософії другої половини ХХ ст. у пошуках нової онтологічної парадигми, репрезентуються взаємозв’язки з іншими напрямками сучасної філософії. Доведено, що головною ознакою філософії минулого століття є визначення онтологічного каркасу будь-якого філософського утворення. Домінуючим у французькій філософії ХХ століття стає питання про Буття, оскільки вона зливається з онтологією, а остання контамінується з одноголоссям Буття. Особливо це проявляється у творчості Ж.-П. Сартра, Ж. Дельоза, Ж. Дерріда, А. Бадью та ін. На основі зваженого історико-філософського аналізу доведено, що у ХХ ст. на теренах філософії життя та феноменології виникає оновлена онтологія, котра спочатку розумілась як „онтологія суб’єктивності”, а потім, під впливом психоаналізу та структуралізму, перетворилась на вчення про світ, в якому не залишилось місця для суб’єкта як фундаментального поняття. Значний внесок у формування такої онтології здійснили французькі мислителі, починаючи від Ж.-П. Сартра і закінчуючи Ж.-Ф. Ліотаром.

У Висновках подано головні результати дослідження, пов’язані з поглибленням та систематизацією наукового бачення онтологічної складової сучасної французької філософії, розкриттям головних джерел її формування, визначенням особливостей її інтеграції у систему світової філософії. Підсумовуючи викладене у дисертації, можна запропонувати такі узагальнюючі положення.

Доведено, що у минулому столітті онтологія перетворюється на передумову феноменології, епістемології, соціальної філософії та ін., тому що дослідження будь-якої проблеми безпосередньо залежить від позиції, яку займає дослідник у симуляційній конструкції реальності. Ця реальність визначає інтерпретацію буття і дослідника, і досліджуваного феномену, визначає їхнє місце в онтологічній структурі мислення та соціуму. Відображення цієї реальності, розкриття її сутності можливе лише у контексті посткласичної філософії, репрезентованої у даній роботі постатями французьких філософів другої половини ХХ ст. – Ж. Бодрійяра, Ф. Гваттарі, Ж. Дельоза, Ж. Дерріда, Ж.-Ф. Ліотара, М. Фуко та ін.

Встановлено значення префіксу „пост-”, який використовується відносно доробку зазначених авторів. Історія розвитку світової філософської думки має безліч прикладів появи течій на зразок „мета-”, „нео-”, „пост-”, кожна з яких наводить ґрунтовні аргументи легітимності свого існування. У даному контексті префікс „пост-” указує на якісно нові утворення, котрі доповнюють уже існуючі настанови, але працюють у тому ж вимірі часу, тобто, на відміну від „мета-” та „нео-”, позбавлені часової замежовості.

Аргументовано, що однією з основних тенденцій філософії кінця ХХ ст. є розгляд проблем пізнання, істини та знання крізь призму комунікації, взаємодії індивідів, через поєднання проблем суб’єктивності з інтерсуб’єктивними моментами. Відбувається заміна основного гносеологічного каркасу класичної філософії (свідомість–пізнання–наука) на посткласичний, репрезентований тріадою „дискурсивна практика – знання – наука”. Наслідком такого методологічного підходу стає ліквідація трансценденталізму, котрий у всьому вбачав розгортання суб’єкта.

Французька філософія другої половини ХХ ст. зосередилась на критиці концепції цілісного суб’єкта, властивої модерній філософії. Узявши за вихідну тезу Декарта „Я мислю, отже я існую” (іншими словами: суб’єкт та самосвідомість людини є тотожними), посткласична філософія заперечила суверенність суб’єктивності особистості, довівши, що уявлення „суб’єкта, який говорить” про свою суверенність – це лише ілюзія. Не існує автономності свідомості людини та самоцінності її Я, все це детермінується мовленнєвими нормами, які панують у рамках визначеної історичної свідомості.

Показано, що специфіка французької філософської рефлексії відносно основних онтологічних проблем – буття світу, буття людини, буття свідомості, буття соціуму, – розкривається через низку характерних концептів, створених окремими мислителями. Утім, розгляд традиційних бінарних опозицій „буття-мислення”, „простір-час”, „єдність-відмінність”, „розрізнення-повторення” як з точки зору класичної, так і посткласичної філософії доводить, що класична та посткласична методології не суперечні, а взаємопов’язані і споріднені між собою.

Публікації автора:

Монографія:

Куцепал С. В. Французька філософія другої половини ХХ століття: дискурс із префіксом „пост-” : Монографія // К.: Вид. ПАРАПАН, 2004. – 324 с. (14,6 др. а.)

Статті у фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України:

1. Куцепал С. В. Концепція мови Ж.Дельоза // Фiлософська думка. – Київ, 1998. – № 1. – С. 121–136. (1 др. а.)

2. Куцепал С. В. Від Мішеля Фуко до Жака Дерріда: розвиток поглядів на природу та функції мови // Фiлософська думка. – Київ, 1998. – № 4–6. – С. 229–246. (1 др. а.)

3. Куцепал С. В. Постсучасність: людина у лабіринті // Філософські обрії. – Київ; Полтава, 1999. – № 1–2. – С. 62–67 (0,4 др. а.)

4. Куцепал С. В. Природа влади та її репрезентації у мові на матеріалі французького постмодерну // Філософсько-антропологічні читання’99. – Київ: Стилос, 2000. – С. 220–227. (0,5 др. а.)

5. Куцепал С. В. Категорія “diffrance”: походження та значення // Філософські обрії. – Київ; Полтава, 2000. – № 3. – С. 145–155. (0,5 др. а.)

6. Куцепал С. В. Постмодерна філософія Франції: проблеми мови // Вісник Харківського університету. № 464. Серія: теорія культури і філософія науки. Постмодернізм у філософії, науці та культурі. – Харків, 2000. – С. 187–191. (0,3 др. а.)

7. Куцепал С. В. Постмодерн як симптоматологічна мислительна стратегія // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. – Вип. 69: Філософія. – Чернівці: Рута, 2000. – С. 92–95. (0,5 др. а.)

8. Куцепал С. В. Паскаль: “une trace / la trace” в концепции Человека постмодерной философии Франции // Sententiae: збірка наукових праць Спілки дослідників модерної філософії. – Універсум-Вінниця. – 2000. – № 1 (Кн. І). – С. 43–51. (0,5 др. а.)

9. Куцепал С. В. Природа, людина, цивілізація крізь призму шизоаналізу // Філософія. Антропологія. Екологія. – Альманах. Випуск перший. – Київ: Стилос, 2000. – С. 187–196. (0,5 др. а.)

10. Куцепал С. В. Безумство як грань рефлексії // Філософсько-антропологічні студії’2001. Розум, свобода та долі діалектики (До 80-річчя Марії Злотіної). – Київ: Стилос, 2001. – С. 182–188. (0,5 др. а.)

11. Куцепал С. В. Слова, тела и симулякры в универсуме идеи // Філософсько-антропологічні студії’2001. Спецвипуск. – Київ: Стилос; Дніпропетровськ: РВВ ДНУ, 2001. – С. 324–331. (0,5 др. а.)

12. Куцепал С. В. Мир языка в трактовке Ж. Деррида // Перспективи. Науковий журнал. Серія: філософія, історія, соціологія, політологія. – Одеса, 2002. – № 1 (17). – С. 8–11. (0,5 др. а.)

13. Куцепал С. В. Онтология смысла Жиля Делёза // Вісник Дніпропетровського ун-ту. Серія „Соціологія. Філософія. Політологія”. – Вип. 9.– Дніпропетровськ: РВВ ДНУ, 2003. – С. 111–119. (0,5 др. а.)

14. Куцепал С. В. Шизоаналітична транскрипція психоаналізу // Філософські обрії. – Вип. 10. – Київ; Полтава, 2003. – С. 67–80. (0,5 др. а.)

15. Куцепал С. В. Ризоматичні варіації сучасної французької філософії // Філософські обрії. – Вип. 11. – Київ; Полтава, 2003. – С. 35–48. (0,5 др. а.)

16. Куцепал С. В. Постмодерн: прочтение по-французски // Перспективи. Науковий журнал. Серія: філософія, історія, соціологія, політологія. –Одеса, 2003. – № 4 (24). – С. 126–131. (0,5 др. а.)

17. Куцепал С. В. Онтологія часу Ж. Дельоза // Філософсько-антропологічні студії’2004. Спецвипуск. – Київ: Стилос; Дніпропетровськ: РВВ ДНУ, 2004. – С. 347–354. (0,5 др. а.)

18. Куцепал С. В. Феноменологічна онтологія Ж.-П. Сартра: діалектика буття і ніщо // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія “Філософія. Політологія”. Вип. 68. – Київ, 2004. – С. 28–32. (0,5 др. а.)

19. Куцепал С. В. Сартр та Дельоз: дві інтерпретації буття онтологічного смислу // Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. – № 618’2004. Серія філософія. – Харків, 2004. – С. 158–165. (0,5 др. а.)

20. Куцепал С. В. Любовь русская и французская // Практична філософія. – Київ, 2004. – № 4. – С. 126–133. (0,5 др. а.)

21. Куцепал С. В. Ірраціональні мотиви в французькій філософії ІІ половини ХХ століття // Філософські обрії. – Вип. 12. – Київ; Полтава, 2004. – С. 3–14. (0,5 др. а.)

22. Куцепал С. В. Свобода у трактуванні Ж.-П. Сартра // Філософсько-антропологічні студії’2003. Мінливі обрії свободи (До 70-річчя І. Бичка). – Київ: Стилос, 2005. – С. 93–104. (0,5 др. а.)

Статті в інших наукових збірках та матеріалах конференцій:

23. Куцепал С. В. Постмодернізм: національне чи загальнолюдське (погляд крізь призму мас-медіа) // Національна ідея та національна своєрідність у засобах масової інформації. Матеріали „круглого столу”. Київ, 20–22 грудня 1996 р. – К., 1997. – С. 36–39. (0,2 др. а.)

24. Куцепал С. В. Деякі аспекти філософських проблем мовознавства на матеріалі французького постмодернізму // Українська мова і сучасна мовна ситуація в Україні: Збірник статей за матеріалами Всеукр. наук. конференції. – Полтава, 1997. – С. 91–93. (0,2 др. а.)

25. Куцепал С. В. Постмодерный анализ концепции языка Э. Гуссерля (заметки о „Начале геометри” Гуссерля и „Введении” Деррида) // Феноменологія і філософський метод: Щорічник Українського феноменологічного товариства 1999 р. – Київ: Тандем, 2000. – С. 142–151. (0,5 др. а.)

26. Куцепал С. В. Некоторые аспекты французской философии языка // Вісник Харківського університету. № 464. Серія: теорія культури і філософія науки. Постмодернізм у філософії, науці та культурі. – Харків, 2000. – С. 192–195. (0,3 др. а.)

27. Куцепал С. В. Дві моделі влади в постмодерні // Практична філософія та правовий порядок: Збірка наукових статей. – Харків: Центр Освітніх Ініціатив, 2000. – С. 278–279. (0,2 др. а.)

28. Куцепал С. В. Постмодерн як парадигма філософії // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. Серія: Гуманітарні науки (вип. 1-й). – Полтава, 2001. – № 2. – С. 29–33. (0,5 др. а.)

29. Куцепал С. В. Философия права П. Новгородцева на фоне практической философии И. Канта // Ідея правової держави: історія і сучасність. Збірник наукових праць, присвячених 135-річчю з дня народження П. І. Новгородцева. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2002. – С. 93–99. (0,5 др. а.)

30. Куцепал С. В. Дещо про сучасність філософії та філософію сучасності // Творча спадщина Г. С. Сковороди і сучасність. Матеріали міжвузівської науково-практ. конференції (Полтава, 10–11 грудня 2002 р.). – Полтава, 2002. – С. 18–21. (0,2 др. а.)

31. Куцепал С. В. Влада та покарання в розумінні сучасної французької філософії // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. Серія Гуманітарні науки (вип. 2-й). – Полтава, 2002. – № 2 (6). – С. 33–37. (0,5 др. а.)

32. Куцепал С. В. Свобода та діяння у концепції Сартра // Проблема свободи у теоретичній та практичній філософії: Матеріали Х Харківських міжнародних Сковородинівських читань: У 2 ч. Ч. 1. – Харків: Екограф, 2003. – С. 49–52. (0,3 др. а.)

33. Куцепал С. В. Соціальна онтологія шизоаналізу // Матеріали V конгресу Міжнародної асоціації україністів. Соціально-гуманітарні науки. – Чернівці: Рута, 2004. – С. 114–120. (0,5 др. а.)

34. Куцепал С. В. Людина у повсякденності постсучасності // Філософсько-культурологічний аналіз світу повсякденності. Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. 11–12 травня 2004 р. – Полтава, 2004. – С. 16–20. (0,2 др. а.)

35. Куцепал С. В. Ж. Дельоз як історик філософії // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія “Філософія. Політологія”. Вип. 66. – Київ, 2004. – С. 54. (0,2 др. а.)

36. Куцепал С. В. Літературні інтенції у філософії постмодерну // Філософія і література. Матеріали ХІ Харківських міжнародних Сковородинівських читань. – Харків: Прометей-Прес, 2004. – С. 63–65. (0,2 др. а.)