У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновані практичні рекомендації по вдосконаленню діючої методики обліку та внутрішнього аудиту матеріальних запасів на підприємствах хлібопекарної галузі промисловості. Результати проведеного дослідження дають підстави для наступних висновків: 1. В економічній літературі та нормативних актах чітко не визначені відмінності між категоріями “матеріальні запаси”, “виробничі запаси” та “запаси”. Критична оцінка соціально-економічної природи та економіко-правової сутності матеріальних запасів показала, що доречно вживати термін “виробничі запаси” при позначенні складової частини матеріальних запасів, а термін “матеріальні запаси” при позначенні складової частини запасів. 2. Класифікація матеріальних запасів є вихідним моментом побудови їх обліку. Серед досліджених існуючих класифікацій для організації синтетичного обліку матеріальних запасів доцільно застосовувати їх класифікацію за призначенням і роллю запасів на різних стадіях операційного циклу, а для побудови аналітичного обліку – класифікацію за технічними ознаками (група, найменування, тип, вид, сорт, ступінь готовності до використання у виробництві). Інші ж класифікаційні ознаки (за сферою діяльності господарюючого суб’єкта, за “формою існування” запасів, за видами діяльності підприємства) є непридатними для цілей бухгалтерського обліку так як їх елементи є недостатньо деталізованими, особливо для підприємств хлібопекарної галузі промисловості. 3. В ході дослідження було встановлено, що для відображення в обліку та фінансовій звітності окремих видів запасів можуть використовуватись 4 методи: оцінка за очікуваною ціною продажу, оцінка за чистою вартістю реалізації, оцінка за поточною відновлювальною вартістю та оцінка за ціною придбання (виготовлення). Останній метод є найбільш точним і обґрунтованим, а, отже, й найбільш поширеним у практиці обліку. В облікових стандартах метод оцінки за ціною придбання (виготовлення) відомий як оцінка за (історичною, фактичною) собівартістю або первісною вартістю (згідно П(С)БО 9 “Запаси”). 4. На підставі порівняльного аналізу визначено переваги і недоліки методів оцінки запасів при їх вибутті. Дослідження показало доцільність застосування метода середньозваженої собівартості, метода ФІФО та метода нормативних затрат, як відносно нескладних і таких, що враховують галузеві особливості хлібопекарних підприємств. 5. На методику обліку матеріальних запасів хлібопекарних підприємств впливають організаційно-технологічні особливості притаманні хлібопекарній галузі промисловості: безперервність процесу виробництва, широкий асортимент і короткий термін зберігання готової продукції, необхідність чіткого узгодження роботи хлібопекарних підприємств з підприємствами роздрібної торгівлі і транспортними організаціями. 6. Для хлібопекарних підприємств доцільно застосовувати метод прямого рахунку при включенні транспортно-заготівельних витрат до первісної вартості запасів. Переоцінку запасів та списання тих з них, що не відповідають критеріям визнання активом, слід здійснювати на підставі актів, форми яких запропоновані у дисертаційній роботі. 7. По закінченні термінів реалізації хлібобулочної продукції торгівельні підприємства та підприємства громадського харчування за договорами з підприємствами хлібопекарної галузі промисловості повертають їм черстві хлібобулочні вироби. Подібні операції необхідно відображати в обліку не як повернення недоброякісної продукції, а як придбання сировини. 8. Програмні продукти представлені на ринку бухгалтерських програм доцільно класифікувати на: програми низького рівня (програми, призначені для вирішення окремих завдань з обліку), програми середнього рівня (програми комплексної автоматизації бухгалтерських завдань) та програми високого рівня (програми автоматизації бухгалтерських завдань, що представляють собою систему програмування). Підвищити ефективність і поліпшиться якість ведення бухгалтерського обліку на підприємстві здатні комп’ютерні бухгалтерські програми середнього та високого рівнів. Вдосконалити облік матеріальних запасів хлібопекарних підприємств можна за допомогою програмного комплексу 1С:Підприємство чи програми “Товстий Ганс”. 9. Ймовірність зловживань пов’язаних з матеріальними запасами на підприємствах хлібопекарної галузі є дуже високою. А засоби наявного на досліджуваних підприємствах внутрішнього контролю не завжди можуть достатньо ефективно запобігати подібним зловживанням. Підвищення ефективності контролю за наявністю і рухом запасів – одне з завдань служби внутрішнього аудиту на хлібопекарних підприємствах. 10. На підготовчому етапі аудиторської перевірки інформацію про сукупність матеріальних запасів, що належать хлібопекарному підприємству доцільно узагальнити у вигляді таблиці або схеми запропонованої у дисертаційній роботі. На етапі фактичної перевірки разом з методом спостереження застосовувати метод тестування систем контролю. На завершальному етапі, складаючи аудиторський звіт доцільно передбачити у ньому такі розділи: а) встановлені факти порушень; б) критерії оцінки фактів порушень; в) наслідки порушень; г) причини порушень; д) рекомендації щодо усунення виявлених порушень. 11. Комп’ютеризація процесу внутрішнього аудиту дозволяє скоротити трудомісткість його проведення і створити нові можливості в організації і методиці проведення аудиту. На сьогодні вітчизняний ринок програмного забезпечення не пропонує жодного програмного продукту здатного автоматизувати внутрішній аудит на підприємствах хлібопекарної галузі промисловості. Тож автоматизацію внутрішнього аудиту матеріальних запасів необхідно розпочинати зі створення спеціалізованого програмного забезпечення. Така програма повинна не тільки накопичувати факти господарської діяльності, а й аналізувати їх, перевіряти на достовірність, формулювати рекомендації і пояснювати, чому вона прийшла до того або іншого висновку. Виходячи зі специфічності вимог до аудиторських програм їх слід будувати у формі експертних систем. Викладені рекомендації та пропозиції були апробовані на підприємствах хлібопекарної галузі промисловості і отримали позитивну оцінку. | 