У дисертаційній роботі дається теоретичне узагальнення і нове рішення проблеми, що полягає в дослідженні і розробці науково-методичних та практичних рекомендацій з удосконалення обліку й аналізу нематеріальних активів підприємств торгівлі. На основі проведеного дослідження зроблено такі висновки: 1. Довгостроковий характер життя і використання об'єктів нематеріальних активів обумовлює необхідність застосування спеціальних технологій та методів для здійснення стратегічного управління нематеріальними активами. Процес формування стратегії управління нематеріальними активами підприємств містить у собі чотири етапи: виявлення й оцінка ролі нематеріальних активів; виявлення взаємозв'язку між об'єктами нематеріальних активів і доходами, отриманими в результаті їх використання; розробка стратегії інвестування засобів у нематеріальні активи та їх експлуатації; розробка плану підвищення ефективності інтелектуальної праці та інтелектуальних працівників. 2. Головним питанням сучасного менеджменту стають проблеми, що стосуються збору і збереження інформації, доступу до інформації, здійснення аналітичних функцій у режимі реального часу, використання Internet і внутрішніх мереж. Описані в роботі засоби підтримки прийняття управлінських рішень здатні забезпечити систему управління необхідними інформаційними і технічними засобами. 3. У контексті стратегічного управління нематеріальними активами першочергове значення належить таким їх характеристикам, як: середній термін експлуатації, планова дата їх виводу з експлуатації чи ступінь зношеності. У роботі запропонована методика, що дозволяє, ґрунтуючись на оцінці перерахованих характеристик, а також з огляду на поточне і прогнозне операційне оточення підприємства, оцінити термін корисного використання нематеріальних активів, що залишився. 4. Вивчення проблеми аналізу життєвого циклу нематеріальних активів дозволило зробити висновок про те, що найбільш істотним для здійснення стратегічного управління нематеріальними активами є оцінка терміну корисного використання нематеріальних активів, що залишився, тому що їхня вартість та ефективність використання, являють собою функції, які прямо залежать від терміну служби, що залишився, об'єкту нематеріальних активів. Для визначення терміну корисного використання нематеріальних активів, що залишився, пропонується використовувати ринковий метод, як най достовірніший метод для умов економіки, що трансформується. 5. Серед багатьох методів, що дозволяють оцінити життєздатність нематеріальних активів для економіки країн, які розвиваються, найбільш придатним є метод середньорічного рейтингу або рейтингу вибуття активів, що передбачає використання інформації як про функціонуючі об'єкти нематеріальних активів, так і про об'єкти, що вибули з експлуатації і є найбільш точними серед систематичних аналітичних методів розрахунку кривих життєздатності. 6. Одним із найбільш прийнятних для умов перехідної ринкової економіки, на погляд автора, є спосіб виміру ефективності використання інтелектуального капіталу, суть якого полягає в складанні переліку різних видів нематеріальних активів з підрозділом їх на людський, структурний і споживчий капітал. 7. Найбільш доцільним є застосування в країнах з економікою, що розвивається, для оцінки ефективності знань Інтелектуального коефіцієнта доданої вартості, що характеризує розмір вартості, який припадає на одиницю коштів, інвестованих у працівників підприємства, а також індексу інтелектуального капіталу, що дозволяє оцінити ефективність використання нематеріальних активів у порівнянні з конкурентами. 8. Під час проведення аналізу інтенсивності експлуатації нематеріальних активів з використанням показників банків даних, подібних PIMS, необхідно враховувати те, що особливості економіки, яка розвивається, значно впливають на розміри показників, що оцінюються. При оцінці інтенсивності використання нематеріальних активів слід здійснювати коректування даних. Для визначення поправочних коефіцієнтів пропонується проаналізувати застосовану на підприємстві методику виявлення й оцінки об'єктів нематеріальних активів, методику розрахунку показників, оцінити ефективність діючої на підприємстві системи моніторингу, а також ринкову привабливість і місце підприємства порівняно до конкурентів. |
