Анотація до роботи:

Васильєва Г.Ю. Невротичні та неврозоподібні розлади у хворих на хронічні соматичні захворювання і принципи їхнього лікування в амбулаторній загальмедичній практиці. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія. Харківська медична академія післядипломної освіти. Харків, 2004р.

З позиції системного міждисциплінарного підходу вивчен психічний стан хворих із хронічними соматичними захворюваннями в амбулаторній загальмедичній практиці. Серед 1000 обстежених у 426 чоловік були виявлені невротичні і неврозоподібні розлади. У 102 пацієнтів, що страждають на хронічні соматичні захворювання, неврозоподібні розлади були кваліфіковані в рамках симптоматичних (соматогенних) депресивних розладів (F 06.32.), у 324 пацієнтів виявлені невротичні розлади: у 177 хворих – у виді короткочасних і пролонгованих депресивних і змішаних тривожно-депресивних станів у рамках розладів адаптації (F 43.20 – F 43.22) і в 147 чоловік – у рамках соціальних фобій (F 40.1).

На основі системного підходу до вивчення клініко-анамнестичних, клініко-психопатологічних і клініко-психологічних особливостей невротичних і неврозоподібних розладів у хворих на хронічні соматичні захворювання в амбулаторній загальмедичній практиці, установлені діагностичні і диференційно-діагностичні критерії цих розладів, уточнена роль психогенних і соматогених факторів, що беруть участь у їх формуванні.

Вивчено особливості особистості, соціально-психологічної адаптації, рівень стресостійкості і якість життя хворих з невротичними і неврозоподібними розладами при хронічних соматичних захворюваннях в амбулаторній загальмедичній практиці.

На основі результатів проведеного дослідження розроблені принципи лікувальної тактики, що включає в себе як психофармакотерапію, так і комплекс психотерапевтичних методик, адаптований для амбулаторної загальмедичної практики.

Оцінено ефективність розробленого нами терапевтичного комплексу.

1. У дисертації представлено результати аналізу, теоретичне обґрунтування й нове вирішення наукової задачи вдосконалення діагностики та лікування невротичних і неврозоподібних розладів, що сполучаються з хронічними соматичними захворюваннями в мережі первинної медичної допомоги на основі вивчення клініко-психопатологічної структури й закономірностей їх формування.

2. Невротичні та неврозоподібні розлади з переважним порушенням в емоційній сфері, що сполучаються з хронічними соматичними захворюваннями було виявлено в 42,6% пацієнтів, що звернулися до територіальної поліклініки. У 24,0% хворих вони були представлені неврозоподібними розладами в рамках симптоматичних (соматогенних) депресій (F 06.32), у 41,5% – невротичними розладами у вигляді розладів адаптації з короткочасними і пролонгованими депресивними та змішаними тривожно-депресивними реакціями (F 43.2) і в 34,5% – соціальними фобіями (F 40.1).

3. При симптоматичних депресіях структура і глибина власне емоційних розладів характеризується найбільшою тяжкістю (19±0,814 бала) і переважанням астено-депресивного (36,3%), депресивно-іпохондричного (30,5%), тривожно-депресивного (22,5%) і депресивно-апатичного (12,7%) синдромів.

Встановлено певні розходження в частоті тих або інших психопатологічних порушень у хворих з різними хронічними соматичними захворюваннями. При захворюваннях серцево-судинної системи частіше виявляється астено-депресивний синдром (64,9%), при патології шлунково-кишкового тракту – депресивно-іпохондричний синдром (71,0%), при захворюваннях органів дихання й ендокринної патології – тривожно-депресивний (71,5% і 70%), при патології сечовивідної системи – депресивно-апатичний синдром (80,0%).

4. Хворі з розладами адаптації з меншою глибиною емоційних порушень (9,6±0,513 бала) також характеризуються певними клініко-динамічними особливостями цих розладів. При патології серцево-судинної системи найбільш часто виявлялася змішана тривожно-депресивна реакція (49,2%), при захворюваннях шлунково-кишкового тракту – короткочасна депресивна реакція (66,7%), при патології органів дихання – пролонгована депресивна реакція (68,8%), при захворюваннях сечовивідної системи з однаковою частотою – пролонговані депресивні та змішані тривожно-депресивні реакції (39,1%), при ендокринної патології – пролонгована депресивна реакція (66,7%).

Будь-яких закономірностей у розподілі хворих з нерізко і помірно вираженими соціальними фобіями при різних соматичних захворюваннях не встановлено.

5. У групі хворих із симптоматичними депресіями переважали особи віком 40-59 років (61,8%), які мали середню або середньоспеціальну освіту (60,8%) і стаж роботи, що перевищує 20 років (57,8%). Більшість з них протягом останнього року піддавалася дії психоемоційних і фізичних перевантажень (41,2% і 38,2%), зазнавала нестачу фізичної активності (20,6%), значних матеріальних нестатків (59,8%), не мали гармонічних сімейних стосунків (65,7%), однак серйозних гострих психогенних впливів ці хворі не зазнавали.

В осіб з розладами адаптації до основних факторів, що сприяють виникненню емоційних розладів, належить сукупність психогенних життєвих подій і важко переборних життєвих проблем, що зазвичай передують загостренню соматичного захворювання. Захворювання внутрішніх органів не відіграють провідної ролі в патогенезі цих розладів, тому що не розглядаються пацієнтами як психотравмуючі і тим більше емоційно-стресові фактори.

Хворі з соціальними фобіями відзначаються кращою соціальною захищеністю та більш сприятливим психологічним кліматом у сім'ї. Патогенетично соціальні фобії не пов'язані ні з соматичною патологією, оскільки виникають задовго до її появи, ні з психогенними факторами.

6. Особистісний профіль пацієнтів із симптоматичною депресією характеризується значним підвищенням за шкалами “Депресії” (90,9±3,18 Т-бала), “Психастенії” (72,9±1,75 Т-бала) і низькими показниками за шкалою “Гіпоманії” (34,1±4,12 Т-бала). У пацієнтів з розладами адаптації ні за жодною зі шкал показники не перевищують нормативних значень, а в осіб із соціальними фобіями особистісний профіль відзначається підвищенням показників за шкалою “Психастенії” (74,3±2,19 Т-балів) на фоні показників, що не виходять за межі нормативного розкиду за іншими шкалами.

При соматогенних депресіях сенсоутворювальним мотивом особистості є одужання і збереження соматичного здоров'я, а при тривожно-депресивних станах у рамках розладів адаптації – усунення психогенних стресових факторів і нормалізація актуальної життєвої ситуації.

7. Патопсихологічні особливості пацієнтів із симптоматичними депресіями при різних соматичних захворюваннях характеризуються значним зниженням показників адаптивності, емоційної комфортності, внутрішнього контролю та якості життя (57,9±1,53 бала) при досить високому рівні опірності стресу (153 ±15,4 бала).

У пацієнтів з розладами адаптації на фоні низького ступеня опірності стресу (310±11,7 бала) і більш високого сумарного показника якості життя (91,2±1,89 бала) спостерігається досить високий рівень соціально-психологічної адаптації, що можна розцінювати як прояв більш легкого і сприятливого перебігу емоційних порушень у цього контингенту пацієнтів.

Психологічні особливості хворих із соціальними фобіями за відсутності власне депресивних проявів і граничного ступеня стресостійкості (272±15,2 бала) виявлялися високими показниками дезадаптивності, неприйняттям себе та оточуючих і супроводжувалися значним емоційним дискомфортом на фоні надзвичайно низьких показників самоприйняття, прийняття інших і емоційного комфорту, а також низьким рівнем якості життя (73,1±1,97 бала). Соматичний стан істотного впливу на профіль особистості цих пацієнтів не чинив.

Встановлені соматоспецифічні особливості клінічних проявів і особистості при невротичних та неврозоподібних розладах свідчать про неоднакові патогенетичні механізми цих порушень при різних соматичних захворюваннях, що необхідно враховувати при виборі терапевтичної тактики.

8. На основі результатів клінічного і клініко-психологічного досліджень сформульовано загальні вимоги до змісту й організації лікування пацієнтів з емоційними порушеннями в структурі неврозоподібних розладів на фоні хронічних соматичних захворювань в умовах загальносоматичной практики. Розроблено інтегративний терапевтичний комплекс, що включає сучасні методи психотерапевтичного та психофармакологічного втручання в сполученні з соматотропним лікуванням. Використання запропонованого терапевтичного комплексу при неврозоподібних розладах у вигляді симптоматичних депресій дозволило в 98% хворих домогтися позитивної динаміки емоційних розладів. У групі осіб, що не одержували відповідного лікування, нормалізацію афективної сфери відзначено тільки в 16,7%, а в 10% депресивна симптоматика посилилася.

Публікації автора:

1. Абрамов В.А., Васильева А.Ю., Доценко М.Б. Пограничные психические расстройства у больных с хроническими соматическими заболеваниями в амбулаторной общемедицинской практике. – Донецк: “Каштан”, 2003. – 172 с. (дисертантом було вивчено, узагальнено й інтерпретовано результати, отримані у ході дослідження).

2. Васильева А.Ю. Клиническая и социально-демографическая характеристика пациентов с депрессивными расстройствами, выявленными в общесоматической поликлинике // Український вісник психоневрології. – 2002. – Т. 10, вип. 2 (31). – С.92-93.

3. Васильева А.Ю. Социальные фобии в амбулаторной общесоматической практике // Журнал психиатрии и мед. психологии. – 2002. – № 1 (9). – С. 37-42.

4. Васильева А.Ю. Некоторые клинико-психологические особенности пациентов с аффективными расстройствами коморбидными с хроническими соматическими заболеваниями // Журнал психиатрии и мед. психологии. – 2003. – № 1 (10). – С.13-19.

5. Абрамов В.А., Васильева А.Ю. Соматоспецифические особенности депрессивных расстройств в сети первичной медицинской помощи // Архів психіатрії. – 2003. – Т. 9, 1 (32). – С. 71-73. (дисертантом здійснено клініко-психопатологічне дослідження, опис клінічних проявів невротичних і неврозоподібних розладів у вигляді розладів адаптації, соціальних фобій і соматогенних депресій при різних хронічних соматичних захворюваннях).

6. Васильева А.Ю., Доценко М.Б. Лечебно-реабилитационная тактика оказания помощи пациентам с депрессивными расстройствами в условиях общемедицинской сети // Архив клинической и экспериментальной медицины. – 2003. – Т. 12, № 2 (приложение). – С. 44-45. (автором здійснено ініціацію дослідження, розробку та впровадження лікувально-реабілітаційного комплексу).