Анотація до роботи:

Антошкіна Л.І. Науково-методичні основи державного регулювання вищої освіти – рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою - Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, Київ, 2005.

Робота присвячена розробці проблеми державного регулювання вищої освіти в процесі її ринкової трансформації. Розроблено концепцію розвитку вищої освіти, що враховує активізацію процесів глобалізації та формування моделі економіки знань, організаційно-економічний механізм державного регулювання вищої освіти, а також напрями та заходи щодо модернізації вищої освіти та удосконалення її економічних засад у відповідності до перспектив соціально-економічного розвитку суспільства. Обгрунтована доцільність побудови моделі організації відносин в сфері освіти на принципах партнерства її учасників.

Розроблено методичні підходи щодо оцінки ефективності освітніх послуг, які побудовані на принципах індексно-матричного моделювання оптимізованого співвідношення ринку праці і ринку освітянських послуг, а також оцінки розміру державного та недержавного секторів в сфері освіти. Запропоновані методичні підходи щодо фінансування освітньої сфери, що грунтуються на необхідності задоволення потреб кожного із споживачів освітніх послуг та їх результату — підготовленого фахівця, а також повинно забезпечити її відповідність поточним та перспективним потребам особистості, підприємства, держави і суспільства.

Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої економічної проблеми - визначення науково-методичних основ вищої освіти та механізму її державного регулювання. Вона узагальнює і розвиває науково-методологічні, методичні та практичні питання щодо державного регулювання вищої освіти, а також містить пропозиції стосовно вдосконалення цього важливого аспекту економічної політики.

Виконане дослідження дозволяє зробити наступні висновки.

1. Оновлення і підвищення ефективності освіти впливає на трансформацію суспільства у багатьох напрямах. З одного боку, системи освіти сприяє його стійкості, зміцненню і відтворюванню структур, що склалися і є прогресивними, а з іншого боку, реформування освіти володіє величезним потенціалом реформування всього суспільства, сприяє його економічному і соціальному розвитку.

2. На сучасному етапі реформування економіки України потрібно відмітити актуалізацію раніше існуючих і появу нових функцій освіти, а саме: професіонально-економічної, соціокультурної, стабілізаційної, гуманістичної, інформаційної, інноваційної тощо. Одночасно має місце ускладнення і збагачення структури освітньої системи, її інформатизація і глобалізація.

3. У числі головних чинників розвитку ринкових відносин в сфері освіти можна виділити: придбання знаннями статусу основного капіталу в суспільстві; диверсифікація джерел фінансування освіти; зміна ролі держави в сфері освіти; поширення нової ідеології в системі вищої освіти; включення інституту освіти в загальний процес глобалізації господарських зв'язків; розвиток нових інформаційних технологій.

4. Інвестиції в сферу освіти з позицій теорії людського капіталу доцільно розглядати як важливий напрям капіталовкладень і одне з головних джерел збільшення національного багатства. Дана теорія ідентифікує витрати на освіту як споживчі витрати і визнає їх продуктивну природу. Інвестиції в людину забезпечують значний і довготривалий соціально-економічний ефект.

5. Розширення всіх рівнів освіти, і, насамперед, вищої освіти, здатне сприяти економічному зростанню у вигляді: формування кваліфікованої робочої сили, що володіє спеціальними знаннями і орієнтованої на потреби ринку праці; збільшення продуктивності труда; розширення зайнятості і зростання доходів; накопичення людського капіталу.

6. Створення динамічного ринку освітніх послуг є найважливішим принципом управління сучасною освітою. Його реалізація передбачає впровадження нових економічних механізмів у цю сферу. Перетворення знань в основний суспільний капітал, зростання вигід, пов'язаних з отриманням знань, сприяють затвердженню освіти як товару (послуги). Особливостями, властивими освітнім послугам, є: невідчутність, невіддільність і непостійність якості; відносна тривалість виконання; відстроченість виявлення результативності надання послуг.

7. Цілеспрямований процес підвищення інтелектуально-освітнього рівня суспільства сприяє подоланню різних виявів соціально-економічної кризи і повинен бути важливішою складовою державної політики. Функції держави при цьому повинні полягати в наступному: підтримка національних пріоритетів в області розвитку вищої освіти; вироблення єдиних стандартів освіти; акредитація, атестація і ліцензування; сприяння процесам інтернаціоналізації освіти в умовах глобалізації світогосподарчих зв'язків; базове фінансування освітньої діяльності і наукоємних програм, які виконуються вузами незалежно від форм власності; розроблення активної політики щодо зайнятості фахівців на ринку праці.

8. Цілісна система державного регулювання освітньої діяльності спрямовується на реалізацію функцій життєдіяльності суспільства, які держава бере на себе. Тому система державного регулювання освітньої діяльності повинна будуватися за ієрархічним принципом: встановлюються функції системи, далі визначаються напрями проведення економічної політики, що спрямовуються на реалізацію цих функцій, потім здійснюється підбір інструментів втілення в життя цієї політики і, нарешті, розроблюються заходи регулювання конкретних процесів.

9. Функції регулювання освітньої діяльності тісно пов’язані з характером цього процесу, основними стадіями якого є: мотивація освітньої діяльності, прогнозування і програмування, державне регулювання освітнього процесу, ціноутворення, фінансування, забезпечення матеріально-технічними ресурсами.

Держава бере участь в освітньому процесі, як прямо через державний сектор економіки, так і непрямими методами, через свої інституції: органи виконавчої влади та місцевого самоврядування.

10. В умовах ринкових перетворень система освіти має бути орієнтована не тільки на замовлення з боку держави, але і на постійно зростаючі суспільні потреби, на певні інтереси сімей, місцевих співтовариств, підприємств. Саме орієнтація на реальні потреби конкретних груп споживачів освітніх послуг може створити основу для залучення додаткових матеріально-технічних і фінансових ресурсів у систему освіти. Визначаючи нові принципи фінансування освітньої сфери, потрібно виходити з того, що схема фінансування розглядається як механізм виявлення та оптимального задоволення потреб кожного із споживачів освітніх послуг і їх результату — підготовленого фахівця. На сучасному етапі розвитку економіки фінансування системи освітньої сфери повинно забезпечити її відповідність поточним та перспективним потребам особистості, підприємства, держави і суспільства.

11. Поширення ринкових відносин на сферу освіти створило ряд проблем, особливо щодо забезпечення справедливості та рівності освітніх можливостей. Тому, для підвищення ефективності системи вищої освіти і не зменшення її доступності для вихідців із малозабезпечених сімей, для умов України можна пропонувати наступні заходи її фінансування:

- розширення практики і вдосконалення системи надання освітніх кредитів, у тому числі і недержавних;

- розроблення і укладання довгострокових угод між навчальними закладами і державою про фінансування різних спеціальних програм. Це може забезпечити збереження доступності вищої освіти для малозабезпеченого населення або інших пільгових категорій;

- для підтримки талановитих студентів слід впроваджувати систему грантів і знижок в оплаті навчання: за державний рахунок (при інших рівних умовах) надати можливість навчатися більш здібним та працьовитим студентам, а менш здібним - на контрактній основі;

- при наданні субсидій на навчання пропонується враховувати доходи сімей. Слід надавати освітні кредити, виплата заборгованості за якими здійснюється залежно від доходів випускника. Якщо дохід не досягає певного мінімального рівня, виплати заборгованості треба відстрочувати;

- фінансування навчальних закладів пропонується пов'язувати з основоположними показниками їхньої діяльності, а державні кошти розподіляти між ними на конкурсній основі.

Лише виважене державне регулювання має забезпечити необхідне коригування і вирішити проблеми, що виникають у сфері надання освітніх послуг.

12. Ефективність використання фінансових ресурсів, спрямованих в освіту, забезпечуватиметься на основі таких базових принципів її фінансування, як поступовий перехід до формування видатків державного та місцевих бюджетів на освіту на основі встановлених нормативів; забезпечення підзвітності та прозорості використання коштів; формування державного замовлення на підготовку фахівців у вищих навчальних закладах різних форм власності на конкурсній основі з урахуванням якості освітніх послуг. Вкрай важливим є створення організаційно-економічних та правових умов для найбільш ефективного поєднання бюджетних і позабюджетних коштів в освіті. Для цього система економіки освіти повинна бути орієнтована не тільки на замовлення з боку держави, а й на суспільний освітній попит, конкретні потреби сімей та роботодавців. Орієнтація на реальні потреби споживачів освітніх послуг створить основу для залучення в систему освіти додаткових фінансових ресурсів.

13. Освітня діяльності є достатньо ефективною та інвестиційно привабливою порівняно з іншими видами економічно діяльності. В той же час її особливістю на мікрорівні є те, що вона характеризується відносно високими показниками трудоємності, і не просто трудоємності, а значним інтелектуальним потенціалом, який необхідно безперервно нарощувати. Крім того, важливим аспектом здійснення освітньої діяльності є проведення моніторингу ринкової кон'юнктури ринку праці та забезпечення прогнозування потреби у фахівцях відповідних спеціальностей, котрі будуть потрібні з урахуванням лагу строку навчання. І, якщо підприємства приватного сектору для забезпечення своєї конкурентоспроможності на ринку освітніх послуг повинні дотримуватися зазначених вище вимог, то стосовно державних закладів освіти, які знаходяться у більш "тепличних" умовах, слід змінювати підходи щодо виділення фінансових ресурсів на покриття їх витрат та переорієнтовуватися з принципу "забезпечення функціонування" на принцип "ефективної діяльності".

14. Посилення економічної глобалізації, необхідність розвитку конкуренції для підвищення якості освітніх послуг сприяють широкому впровадженню ринкових відносин в освітній процес, що є не тільки особливістю трансформаційних країн, але й загальносвітовою тенденцією. При цьому особливістю ринкових відносин у сфері освіти в Україні є те, що останні формувалися як у процесі роздержавлення та приватизації, так і шляхом розвитку підприємництва. Розвиток підприємництва в сфері, власне, освітніх послуг повинен охоплювати та розповсюджуватися на такі аспекти діяльності: по-перше, комплексне вирішення на сучасному інтелектуальному й технічному рівні питань щодо усіх видів освіти протягом життя (тобто можливість отримання безперервної освіти як стосовно базової середньої та вищої освіти при всебічних умовах її надання, так і стосовно ринку праці, зокрема, підвищення кваліфікації та перекваліфікації), що необхідно здійснювати з використанням маркетингу як у сфері освіти, так і ринку праці; по-друге, задоволення потреб у бізнес-освіті як у сфері, що найбільшою мірою орієнтована на сучасний ринковий попит та вимагає знань ринкової економіки, а також залучення накопиченого досвіду розвинутих країн та його адаптація до національних умов. По-третє, забезпечити реалізацію підприємницької функції у формуванні своєрідного кластера у сфері знань, тобто інтеграцію та взаємодію на комерційній основі сфери освіти (як системи розповсюдження знань), науки (як сфери, котра генерує знання на основі наукових досліджень та розповсюджує їх, в тому числі й завдяки освіті) та впровадження інновацій у виробництво. Саме цей підхід у застосуванні економіки знань при регулюючій (перш за все стимулюючій) ролі держави може забезпечити нашій країні інноваційний шлях розвитку. Що стосується ролі держави, то слід підкреслити її значення у довгостроковому прогнозі структури попиту на ринку освітніх послуг, оскільки комерційні інтереси орієнтовані переважно на досягнення короткострокових ефектів.

15. Комплексний аналіз показує, що головними напрямами реформування освіти є: розширення завдань і вдосконалення системи вищої освіти; адміністрування чисельності і спеціалізації закладів освіти; розвиток недержавного сектору вищої освіти; впровадження новітніх технологій; автономія у рамках державного управління; підвищення вимог до викладачів; навчання впродовж життя; розширення зв’язків з закордонними закладами вищої освіти; інтеграція у європейський освітній простір; посилення взаємодії вузів з іншими суб’єктами економічної діяльності; підвищення якості і ефективності системи вищої освіти.

Слід передбачити також: формування багатоканальної системи фінансового забезпечення освіти; стимулювання інвестицій юридичних і фізичних осіб у розвиток освіти; створення сучасної системи нормування та оплати праці в галузі освіти; визначення пріоритетних напрямів фінансування освіти та концентрація фінансових ресурсів для їх реалізації; забезпечення ефективного використання коштів на функціонування і розвиток освіти.

Цій перелік у достатньому ступені визначає ті проблеми і напрями реформування, які у сучасний момент є першочерговими і за умови їх вирішення можна очікувати позитивних зрушень у сфері освіти і економіки у цілому.

16. Важливого значення для України набуває приєднання до Болонської угоди, головною ідеєю якої є координація політики в галузі освіти і курс на зближення національних освітніх програм. Участь у європейському єдиному освітньому просторі дасть Україні нові можливості розширити обрії, зокрема за рахунок міжвузівського та міждержавного обміну, без чого їй буде важко вирішити проблему слабкого знання нашими спеціалістами іноземних мов. Крім того, особиста присутність допоможе українцям налагодити ділові зв’язки і зрозуміти ситуацію на європейському ринку. Результатом стане лібералізація вищої школи, навчання студентів принципам свободи й одночасно відповідальності за свій вибір.

17. Розгляд комплексу питань щодо вдосконалення сфери освіти з позиції становлення в нашій країни економіки знань свідчить про складність та багатоаспектність цього процесу. Це зумовлює необхідність об’єднання на принципах партнерства зусиль усіх учасників освітнього процесу, якими є, з одного боку, держава (в особі органів державного управління), заклади освіти та суб'єкти підприємницької діяльності, а з іншого, - населення. Суть партнерства в сфері освіти полягає у визначенні і дотримуванні кожним учасником відповідних погоджених правил і норм поведінки, що повинно забезпечити координацію зусиль (з урахуванням інтересів учасників і досягнення консенсусу) у отриманні знань, їх накопиченні та розповсюдженні, а також підвищенні ефективності їх використання з позицій інноваційного забезпечення розвитку національної економіки.

Публікації автора:

У монографіях та наукових фахових виданнях:

1. Антошкіна Л. І. Економіка вищої освіти: тенденції та перспективи реформування. – К.: Видавничий дім “Корпорація”, 2005. – 368 с.

2. Антошкіна Л. І. Державна економічна політика: Навчальний посібник. – Донецьк: ТОВ ”Юго-Восток, Лтд”, 2005. – 208с.

3. Антошкіна Л. І., Калініна Л. М. Як організувати власний бізнес. - К.: МЕГАТАЙП. 2000. - 185 с. (Особистий внесок автора - організаційно-економічні питання здійснення підприємницької діяльності).

4. Антошкіна Л. І. Формування ринкових засад у сфері освіти //Шлях до лідерства - Європейський вибір України: Колективна монографія. - К.: Видавничий дім "Корпорація", 2005. - С. 197-216.

5. Антошкина Л. І. Інформаційно-комунікаційні трансформації парадигми глобального розвитку // Стратегія соціально-економічного розвитку: держава, суспільство, особистість. — К.: Видавничий дім «КОРПОРАЦІЯ», 2005. - С. 42-55.

6. Антошкіна Л. І. Розподіл та використання фахівців з вищою освітою в сфері економічної діяльності // Новий формат стратегії і тактики соціально-економічного розвитку України: людина, громада, держава. - К.: Видавничий дім «Корпорація», 2005. - С. 357-371.

7. Антошкіна Л. І., Лєдомська С. Ю., Рудченко О. Ю. Стратегічно важливі підприємства та напрями їх державного регулювання// Державне регулювання економіки України: методологія, напрями, тенденції, проблеми / За ред. М. М. Якубовського. – К.: НДЕІ Мінекономіки України, 2005. – С. 164-172 (Особистий внесок автора – оцінка розміру нематеріальних активів в іноземних компаніях).

8. Антошкина Л. И. Научные основы концепции обучения на протяжении всей жизни// Ринкова трансформація економіки України: проблеми регулювання. Колективна монографія. / За ред. В. Ф. Беседіна, А. С. Музиченка. – К.: НДЕІ, 2005. – С. 332-337.

9. Антошкіна Л. І. Освітянський розвиток на засадах тривалого капіталу / Акціонерна модель економіки України. – К.: Видавничий дім “КОРПОРАЦІЯ”. – 2005. – С. 202-214.

10. Антошкіна Л. І., Вісящев В. А., Тарлопов І. О. Маркетинговий менеджмент: Навчальний посібник. - Донецьк: Норд-Прес, 2005. - 440 с. (Особистий внесок – маркетингові дослідження та розробка стратегії маркетингу).

11. Антошкіна Л. І., Вісящев В. А., Тарлопов І. О. Основи маркетингу: Навчальний посібник. - Донецьк: Норд-Прес, 2004. - 388 с. (Особистий внесок атора – маркетинговий менеджмент сфери послуг, маркетингове планування).

12. Антошкина Л. И. Рыночная инфраструктура. – К.: УФИМБ, 1995. - 29с.

13. Авсиевич В. Е., Антошкина Л. И. Антимонопольное регулирование в странах рыночной экономики, - К.: УФИМБ, 1995. - 22 с. (Особистий внесок автора – питання регулювання діяльності монопольних утворень).

14. Авсиевич В. Г., Антошкина Л. И. Стратегическое планирование за рубежом. - К.: УФИМБ, 1996. - 22 с. (Особистий внесок автора – визначення сутності моделі стратегічного планування).

15. Авсиевич В. Г., Антошкина Л. И. Новые формы оргструктуры управления в условиях рынка. - К.: УФИМБ, 1996. – 29 с. (Особистий внесок автора – формування корпоративних структур та питання щодо їх управління).

16. Антошкіна Л. І. Фінансово-економічний механізм адаптації вищих навчальних закладів освіти до ринкових умов функціонування // Вісник Дніпропетровського державного фінансово-економічного інституту. Економічні науки – Дніпропетровськ: ДДФЕІ, 2000. - № 2 (6). - С. 43-45.

17. Антошкіна Л. І. Еволюція освітньої парадигми: генерація соціального капіталу і фінансові проблеми //Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. - Вип. № 7-8 (38-39). - К., 2004. - С. 52-56.

18. Антошкіна Л. І. Актуальні проблеми розвитку і підвищення ефективності діяльності малого підприємництва //Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. №9 (40). - К., 2004. - С. 237-239.

19. Антошкіна Л. І. Напрями модернізації вищої освіти у відповідності до соціально-економічного розвитку суспільства // Формування ринкових відносин в Україні. Збірник наукових праць. Вип. № 10 (41). - К., 2004. - С. 49-52.

20. Антошкіна Л. І. Сучасний етап і тенденції розвитку вищої освіти в умовах переходу до інформаційного суспільства // Формування ринкових відносин в Україні. Збірник наукових праць. Вип. № 11 (42). - К., 2004. - С. 18-22.

21. Антошкіна Л. І. Нові вимоги до концепції професійних знань // Формування ринкових відносин в Україні. Збірник наукових праць. - Вип. № 1 (44). - К., 2005 - С. 28-34.

22. Антошкіна Л. І. Реформування освітніх послуг в Україні в контексті інноваційного розвитку // Формування ринкових відносин в Україні. Збірник наукових праць. - Вип. № 2 (45) - К., 2005. - С. 17-19.

23. Антошкіна Л. І. Інформаційно-комунікаційні трансформації парадигми глобального розвитку // Формування ринкових відносин в Україні, Збірник наукових праць. - Вип. № 4 (47). - К., 2005. - С. 138-144.

24. Антошкіна Л. І. Середній клас: національний статус та економічні чинники його становлення і розвитку в Україні // Україна: аспекти праці. – 2005. - № 6. – С. 24-27.

25. Антошкіна Л. І., Стеченко Д. М., Григорович А. В. Формування міської політики забезпечення якості життя населення // Часопис Хмельницького університету та права. «Університетські наукові записки». - Вип. 1-2. - 2005. - С. 332-336. (Особистий внесок автора – забезпечення якості життя населення при формування ринкових відносин).

26. Антошкіна Л. І. Лідерство в сучасній концепції становлення цивілізаційної соціальної системи суспільства // Формування ринкових відносин в Україні. Збірник наукових праць. - Вип. № 5 (48). - К., 2005. - С.26-28.

27. Антошкіна Л. І. Методичні питання визначення розмірів державного сектору в сфері освіти // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2005. - № 8. – С. 39-42.

28. Антошкіна Л. І. Світові тенденції розвитку систем освіти, зміна потреби її в освітніх послугах // Формування ринкових відносин в Україні. Збірник наукових праць. - Вип. № 6. - К., 2005. - С. 133-139.

29. Антошкіна Л. І. Формування ринкових засад в сфері освіти.//Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. - № 7-8 (50-51). - К., 2005. - С. 64-68.

30. Антошкина Л. И. Система высшего образования и развитие человеческого капитала //Вісник Донецького університету. Серія В: Економіка і право. – Вип.2. – 2005. – С.54-59.

31. Антошкина Л. И. Научные основы формирования человеческого капитала в условиях трансформационной экономики// Прометей: регіональний збірник наук. праць з економіки / ДЕГІ; ІЕП НАНУ. – Вип.2(17). – Донецьк: ТОВ ”Юго-Восток ЛТД”. – 2005. –С.186-189.

В інших виданнях :

32. Антошкина Л. И. Опыт подготовки специалистов для нужд рынка в Бердянском институте предпринимательства // Экономика и управление. -К.: УЕФИМБ, 2000. – С. 113-125.

33. Антошкіна Л. І. Суспільно-соціальна місія вищої школи та шляхи її реалізації в умовах ринку // Міжвузівський збірник наукових праць "Філософія. Культура, Життя." Вип. 19. - Дніпропетровськ, 2002. – С. 197-202.

34. Антошкіна Л. І. Фінансові проблеми адаптації вищої школи до ринкових умов функціонування // Десять років незалежності України: минуле та сучасне державотворення. Науковий збірник. - К.: 2003. - С. 337-343.

35. Авсиевич В. Г., Антошкина Л. И. Народный институт предпринимательства // Материалы І Всеукраинской конференции негосударственных вузов. - Одесса, 1993. - 26 с. (Особистий внесок автора – організаційно-економічні аспекти підприємництва).

36. Авсиевич В. Г., Антошкина Л. И. Проблемы формирования преподавательского состава негосударственного вуза // Материалы I Всеукраинской научно-практической конференции. - Харьков, 1995. - С. 113-115. (Особистий внесок автора – визначення напрямів та структури викладання).

37. Антошкіна Л. І., Жигірь А. А. Аналіз організації оплати праці і участі в доходах на підприємствах зарубіжних країн з розвиненою економікою // Международные отношения и проблемы государственного строительства в cтранах Европы и Америки: Межвуз. сб. тр. - Бердянськ-Запоріжжя, 1996. - С. 101-110. (Особистий внесок автора – визначення систем оплати праці в залежності від кваліфікації).

38. Авсиевич В. Г., Антошкина Л. И., Бушмич Г. А. Международная конкурентоспособность экономики // Материалы международного симпозиума «Наука и предпринимательство». - Винница-Львов, 1997. - С. 37-43. (Основний внесок автора – чинники забезпечення конкурентоспроможності економіки).

39. Авсиевич В. Г., Антошкина Л. И., Бушмич Г. А. Совершенствование маркетингового обеспечения производства в регионе // Сборник трудов международного симпозиума «Наука и предпринимательство». - Винница-Львов, 1998, С. 107-110. (Основний внесок автора – питання підготовки кваліфікованих кадрів).

40. Антошкина Л. И., Бушмич Г. А., Бушмич Ю. Г. Производственное и социальное обновление в городе // Сборник трудов международного симпозиума «Наука и предпринимательство». - Винница-Львов, 1999. - С. 57-60. (Особистий внесок автора – розвиток соціальної інфраструктури).

41. Антошкина Л. И., Бушмич Г. А. Эффективность маркетинговых изысканий // Материалы международной научно-технической конференции «Приборостроение 99», - Калуга, 1999. - С. 122-125. (Особистий внесок автора – особливості визначення ефективності маркетингових досліджень).

42. Антошкіна Л. І. Інвестиційні аспекти розвитку недержавних навчальних закладів вищої освіти в Україні // Матеріали І міжвузівської науково-практичної конференції «Проблеми активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах». - Дніпропетровськ, 2000. - С. 43-44.

43. Антошкіна Л. І. Інвестиції в людський капітал: соціально-економічна суть і зміст явища // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Проблеми формування та реалізації інвестиційної стратегії господарюючого суб'єкта". - Дніпропетровськ, 2002. – С. 139 - 141.

44. Антошкіна Л. І. Фінансові аспекти розвитку недержавних навчальних закладів вищої освіти в Україні // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції "Проблеми та перспективи розвитку фінансів місцевого самоврядування в Україні". – Дніпропетровськ: ДДФЕІ, 2002. - С.81-83.

45. Антошкіна Л. І. Напрями модернізації вищої освіти та вдосконалення її економічних засад у відповідності до перспектив соціально-економічного розвитку суспільства // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Від лідера-особистості до держави-лідера». – К.: Видавничий дім «КОРПОРАЦІЯ», 2004. - С. 13-19.

46. Антошкіна Л. І. Освіта в контексті перспектив соціально-економічного розвитку // Матеріали II науково-практичної конференції «Управління економікою в ринкових умовах у контексті стратегічних напрямів розвитку України до 2011 року». - К.: Видавничий дім «КОРПОРАЦІЯ», 2004. - С. 81-85.

47. Антошкіна Л. І., Стеченко Д. М., Григорович А. В. Напрями становлення і розвитку інноваційних структур у регіоні // Матеріали регіональної науково-практичної конференції 20 жовтня 2004 року. – Хмельницький, 2004. - С. 9-12. (Особистий внесок автора – питання розвиту наукової і освітньої інфраструктури регіону, напрями реалізації інноваційного процесу).