Анотація до роботи:

Гришкін В.О. Науково-методологічні основи соціалізації економіки і забезпечення соціальної динаміки суспільства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – Організація управління, планування і регулювання економіки. Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2005.

У дисертації досліджено проблему управління соціально-економічним розвитком на макро- і мезорівнях із забезпеченням соціальної динаміки суспільства, розроблено методологію оцінки та надання соціально-трансформаційним змінам в національній економіці керованого характеру на підставі моделювання інтегрального показника, узагальнюючого соціальний і економічний напрямки розвитку.

Розроблено теоретичні положення щодо такого суспільного інституту, як соціальна держава, понятійно-категоріальний апарат щодо сутнісного трактування категорій «соціальний» та «розвиток». Визначено зміст і природу економічної категорії «соціалізація економіки» і здійснено класифікацію її складових.

Обґрунтовано науково-методичні засади встановлення міри соціальності економічної системи і характеру її динаміки через стан і зміни соціальної архітектоніки суспільства, визначення і структурування кола соціальних і економічних чинників, відтворюючих у достатній мірі сукупний вплив їх реального конгломерату на генерування джерел соціально-економічного розвитку. Практична цінність і ефективність рекомендацій і методичних розробок обґрунтована теоретично і підтверджена результатами впровадження.

Одержані в ході дослідження результати в сукупності дають нові науково обґрунтовані рішення в галузі економічної науки, які комплексно вирішують важливу наукову проблему – розвиток теоретичних основ соціалізації економіки в контексті забезпечення соціально-економічної динаміки суспільства.

Інтегральним науковим результатом дисертаційної роботи є комплексна розробка теоретико-методологічних засад формування цілісного організаційно-економічного механізму регулювання соціально-економічних змін в країні з метою їх підпорядкування людиноцентричній моделі розвитку. Вона полягає в обґрунтуванні концептуальних положень щодо змісту і природи соціалізації економіки, окреслення кола її складових та розробці методології стратегічного управління, що забезпечує баланс між економічною і соціальною компонентами розвитку з необхідним методичним, організаційним і інформаційним супроводом.

Основні висновки концептуального, теоретичного, методологічного і науково-практичного характеру та результати, які одержано на підставі проведених досліджень і особистих розробок автора та винесено на захист, зводяться до такого.

1. Соціалізація економіки як економічна категорія, що відтворює зміст соціальних процесів сьогодення, виступає як способом насадження форми людського співжиття або суспільно-економічною формою забезпечення соціальних змін, так і заходом щодо соціальної реорганізації суспільства. Як процес соціалізація визначається всеохопною спрямованістю на забезпечення готовності членів суспільства до відповідних вимог суспільних інститутів і створення умов для реалізації суб’єктами економіки активної компоненти самозабезпечення добробуту. Як захід соціалізація пов’язується з пом’якшенням соціальних конфліктів і наданням соціальності ринково-трансформаційним процесам на національних теренах. Соціалізація не є атрибутикою виключно сучасного етапу або якоїсь однієї лінії розвитку. Вона мала місце з тою чи іншою мірою задіяння її складових в усі часи існування людства.

2. Сучасна структура і механізм функціонування національної економіки виступають підґрунтям подання соціалізації економічної системи у вигляді блоку із соціалізації продуктивних сил, соціалізації виробничих відносин і соціалізації господарського механізму. Усі складові соціалізації економіки у реальній дійсності тісно пов’язані між собою і, більше того, перебувають у постійній взаємодії. Унаслідок цього заходи щодо здійснення процесу соціалізації економічної системи мають виходити з можливих наслідків соціалізації її окремих детермінант.

3. Соціалізація, розмежовуючись за форматом усуспільнення, відтворює його масштаби в міру потреб часу. Вивільнення держави від виконання часом зайвих, другорядних і необов’язкових для неї функцій зі звуженням меж соціалізації відкриває можливості концентрації її зусиль на вирішенні тих соціальних проблем, які стосуються всіх членів суспільства і вирішити які кожний окремо не в змозі. З позицій забезпечення добробуту населення відносно більші результати досягаються частковою соціалізацією з задіянням ринкового механізму господарювання із соціальним спрямуванням, де соціальні вимоги є як безпосередньою метою суспільства, так і певним обмеженням під час реалізації економічних завдань.

4. Доведено, що набуття державою істинних ознак соціальності пов’язується з розбудовою «соціальної держави». У класичному варіанті подібний суспільний інститут виступає системою, здатною до збалансування життєвого рівня переважної частини населення України через стимулювання і розширення обсягів прямої підтримки прагнень до самозабезпечення та адресної диференційованої допомоги малоактивним через об’єктивні причини громадянам. Вибудовані на ґрунті соціальності і соціально орієнтовані в майбутньому господарські системи реально враховують у своїх суспільних конструкціях і спрямовують на задоволення різноманітних людських потреб такі фундаментальні категорії, як праця і власність, влада і свобода, внесок і винагорода, дохід і допомога.

5. Рецепція потенціалу помірної соціалізації економіки на українські терени з метою усунення соціальних деформацій, накопичених у роки підпорядкування людської особистості суспільному цілому за змістом прийнятих у роки ринкового реформування нормативно-законодавчих актів зводиться до трьох чітко простежуваних потоків: лібералізації власності, переструктурування господарського комплексу та соціалізації економіки. Через глибокий зв’язок і вплив соціально-ринкових трансформаційних потоків на розшарування населення за рівнем життя, оплати праці, доходів вони мають дати позитивний соціальний ефект у разі зменшення соціальної диференціації українського суспільства і розширення середнього соціального прошарку.

6. Результати імітаційного моделювання на потокових графах процесів соціально-ринкового реформування у 1992-2003 рр. за наслідками щорічно здійснюваних трансформаційних потоків, а також розрахунок фрагментарних річних ефектів шляхів руху до економічної системи з відносно більшою соціальністю дозволяють впевнено стверджувати про продукування урядовими і законодавчими структурами слабо адаптованих до цілей нормативно-правових актів управлінських дій. В Україні реально в трансформаційні процеси за роки незалежності не були задіяні потенції, які б заохочували до економічного зростання і створення тим самим підвалин соціального піднесення.

7. Аргументовано через призму оцінки наявних у країні в різні часові проміжки соціалізаційних можливостей і результатів їх практичного задіяння на соціальний розвиток населення соціальні негаразди запровадження ринкового механізму господарювання з соціальною спрямованістю. Обґрунтовано, що в Україні до останнього часу так і не залучений повною мірою механізм забезпечення соціальної динаміки через потенціал освіти. Доведено, що система працевлаштування, яка набула за роки незалежності вагомого статусу, явно не сприяє зростанню економічної активності населення. Визначено, що в системі охорони здоров’я зосередилися найбільш гострі проблеми забезпечення соціальної справедливості. Установлено, що заробітна плата втратила свою базову економічну функцію щодо забезпечення відтворення робочої сили і перетворилася на різновид соціальної допомоги. Обґрунтовано факт порушення балансу споживання і задоволення потреб у їх різнобічному спектрі.

8. Обґрунтовані реальні результати розбудови соціальної держави свідчать, що розвиток із соціальним підтекстом вимагає у перехідний період не послаблення, а відповідного посилення ролі держави. Вона має залишити економіку лише так і тоді, коли будуть сформовані повноцінні ринкові механізми з соціальною спрямованістю. Доведено, що в ідеалі функціонування держави має являти собою процес здійснення різноманітних дій, які, загалом, зводяться до економічних і соціальних, що окреслює еволюцію і визначає організаційний механізм забезпечення соціальної спрямованості розвитку.

9. Зазначено, що державний менеджмент повинен мати інструментальні можливості щодо впливу на соціально-економічний розвиток.

10. Доведено, що індикаторами якісного і кількісного характеру в сучасних соціально-економічних умовах України та найближчій перспективі і найбільш вагомими у блоці соціальних параметрів визначено доходи населення, рівень і структуру споживання матеріальних благ і послуг, забезпеченість житлом і житлово-комунальними послугами, зайнятість населення, доступність і рівень медичної допомоги та здоров’я населення. Економічні чинники визначають: форму володіння і розпорядження засобами виробництва, політику фінансування і підтримання розвитку суб’єктів економіки, міру втручання та ефективність державного регулювання економічних процесів, обсяг і стан основних виробничих засобів та правові засади функціонування суб’єктів економіки.

11. Запропоновано стратегію управління соціально-економічними змінами формувати на основі інтегрального індикатора, що враховує вагомість чинників і показників їх визначаючих за впливом на розвиток у соціальному (співвідношення середньої заробітної плати та вартості робочої сили, середнє споживання продовольства на душу населення, умовний коефіцієнт депопуляції, коефіцієнт злочинності, рівень безробіття, середня сума коштів зведеного бюджету на забезпечення охорони здоров’я на душу населення) та економічному (питома вага основних засобів державної форми власності, частка податкових надходжень зведеного бюджету у ВВП країни, насиченість економіки національною грошовою одиницею, питома вага машинобудування в загальному обсязі виробництва, енергомісткість ВВП, кількість малих підприємств на 10 000 чоловік) напрямках.

12. Проведено дослідження, яке свідчить, що в економіці раннього перехідного періоду до останнього часу не задіяно механізм забезпечення стійкого соціально-економічного зростання. Як наслідок у практиці ринкового реформування з потенційно можливих типів соціально-економічного розвитку у 70 % випадків реалізуються ті з них, які характеризуються неузгодженістю соціальної та економічної політики.

13. Обґрунтовано, що соціальний прогрес в економічній системі залежить від градієнта соціальних і економічних змін і підтримання типу соціально-економічного розвитку. З позицій упередження неприйнятних типів розвитку постає стратегічна необхідність дотримання необхідного співвідношення між соціалізацією і економізацією відповідно до вимог забезпечення досягнення відповідного вектору соціально-економічного прогресу через встановлення віх-критеріїв або проміжних еталонів для постійного звіряння соціальної ходи.

Задіяння розроблених форм, ознак і критеріїв збалансованості розвитку в потоки своєрідної технології протікання соціально-економічних процесів виступає дієвим заходом нормативізації механізму соціального управління.

Публікації автора:

Монографія

В.О.Гришкін. Соціалізація економіки України: теорія, методологія, перспективи: Монографія. – Д.: Пороги, 2005. – 498 с.

Статті у фахових наукових виданнях:

1. Гришкін В.О. Соціалізація економіки як реальність сучасного загальноцивілізаційного розвитку // Актуал. пробл. економіки. Том 10. Зб. наук. пр. – Д.: Навч. книга, 2001. – С 26 – 32.

2. Гришкін В.О. Ринкова трансформація як процес формування сучасного механізму реалізації національної концепції соціальної держави // Управління сучасним містом. – К.: УАДУ, 2001. – № 10 – 12 (4). – С. 3 – 10.

3. Гришкін В.О. Оцінка спрямованості зусиль менеджменту в реалізації концепції соціальної держави // Економіка, менеджмент, підприємництво: Зб. наук. пр. – Луганськ: Вид-во СНУ ім.. В.Даля, 2001. – № 6. – С. 63 – 68.

4. Гришкін В.О. Соціальна трансформація в стратегії державного регулювання перехідної економіки // Вісн. Тернопіль. акад. народ. господарства. Наук. журн.– Т.: Вид-во Екон. думка, 2001. – Вип. 16. – С. 111– 113.

5. Гришкін В.О. Здійснення і використання результатів трансформаційних потоків ринкового реформування економіки: соціальні зрушення // Регіональні перспективи. – Кременчук, Ін-т економіки та нових технологій, 2002. – № 1 (20). – С. 145 – 147.

6. Гришкін В.О. Причинний аналіз упущених можливостей соціалізації економіки // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Социальная политика и человеческое развитие: Сб. науч. тр. /Редкол.: А.И.Амоша (отв. ред.) и др. – Донецк: Ин-т экономики промышленности, 2003. – Т. 2. – С. 89 – 96.

7. Гришкін В.О. Проблема забезпечення стійкої соціальної динаміки в регіоні і перспективи її вирішення // Вісн. Укр. держ. ун-ту водного господарства та природокористування. Економіка: Зб. наук. пр. – Рівне: Ред.-вид. центр УДВГП, 2003. – Вип. 1(20). – С. 31 – 35.

8. Гришкін В.О. Соціальний розвиток суспільства і проблеми його економетрії // Економетрія: проблеми теорії і практики: Зб. наук. пр. – Хмельницький: ХІУП, 2003. – С. 78 – 85.

9. Гришкін В.О. Проблема заохочення до праці в контексті розбудови соціальної держави // Вісн. Технологічного ун-ту Поділля. – Хмельницький: Вид-во Технолог. Ун-ту Поділля, 2003. – № 4. – Ч.1, Т.2 (52). – С. 109 – 112.

10. Гришкін В.О., Тимошенко Л.М. Соціалізація економіки в контексті структурної перебудови господарського комплексу України // Економіка: Пробл. теорії і практики: Зб. наук. пр. – Д.: ДНУ, 2003. – Вип. 186: В 4 т., т. 3. –– С. 703 – 722. Особистий внесок автора: досліджено вплив процесів реструктуризації господарського комплексу на соціалізацію економіки та їх взаємозв’язок.

11. Гришкін В.О. Доходи населення в контексті розгортання ринкових потенцій до самозабезпечення основ життя і добробуту // Актуал. пробл. економіки: Зб. наук. пр. – Д.: Навч. книга, 2003. – Том 16. – С. 31 – 50.

12. Гришкін В.О. Оцінка сучасного механізму формування здатностей людини до досягнення соціального статусу // Економіка: Пробл. теорії і практики: Зб. наук. пр.– Д.: ДНУ, 2004. – Вип. 187: В 4 т., том 2. – С. 513 – 528.

13. Гришкін В.О. Проблеми підтримання і відтворення працездатності робочої сили та міра їх задоволення в Україні // Економіка: Пробл. теорії і практики: Зб. наук. пр. – Д.: ДНУ, 2004. – Вип. 188: В 4 т., том 4. – С. 1020 – 1038.

14. Гришкін В.О. Методологічні аспекти реалізації в національному економічному просторі стратегії сталого розвитку // Вісн. Укр. держ. ун-ту водного господарства та природокористування. Економіка. Пробл. управління регіон. екон. і соц. розвитком. – Рівне: Ред.-вид. центр УДВГП, 2004. – Вип. 2(26), ч. 2. – С. 33 – 38.

15. Гришкін В.О. Розвиток та його соціальна і економічна складові в теорії трансформаційних перетворень // Економіка: Пробл. теорії і практики: Зб. наук. пр. – Д.: ДНУ, 2004. – Вип. 189: В 5 т., том 2. – С. 593 – 606.

16. Гришкін В.О. Оцінка процесів ринкового трансформування економіки України // Економіка: Пробл. теорії і практики: Зб. наук. пр. – Д.: ДНУ, 2004. – Вип. 190: В 4 т., том 4. – С. 1035 – 1054.

17. Гришкін В.О. Деякі аспекти визначення соціально-економічних домінант забезпечення розвитку // Економіка: Пробл. теорії і практики: Зб. наук. пр. – Д.: ДНУ, 2004. – Вип. 191: В 4 т, том 1. – С. 48 – 53.

18. Гришкін В.О. Особливості соціальної політики і оцінка тенденцій щодо її реалізації у трансформаційній економіці // Економіка: Пробл. теорії і практики: Зб. наук. пр. – Д.: ДНУ, 2004. – Вип. 192: В 4 т., том 2. – С. 640 – 652.

19. Гришкін В.О. Феномен соціалізації в історії людства і національній економіці // Економіка: Пробл. теорії і практики: Зб. наук. пр. – Д.: ДНУ, 2004. – Вип. 193: В 5 т., том 1. – С. 26 – 35.

20. Гришкін В.О., Тимошенко Л.М. Проблеми та перспективи забезпечення сталого соціально-економічного розвитку // Наук. вісн. АН ВШ України. № 2. Серія: Економіка. / Відп. за випуск Е.А.Зінь – К.: АН ВШ України, 2004. – С. 118 – 131. Особистий внесок автора: обґрунтовано коло чинників, які впливають на соціально-економічні процеси розвитку країни і регіонів.

21. Гришкін В.О. Соціальна політика: вади і шляхи поліпшення в контексті прагнень до європейської інтеграції // Економіка: Пробл. теорії і практики. Зб. наук. пр. – Д.: ДНУ, 2004. – Вип. 194: В 5 т., том 1. – С.107 – 113.

22. Гришкін В.О. Оцінка стану розробки і обґрунтування змісту категорії «соціальна держава» // Економіка: Пробл. теорії і практики: Зб. наук. пр. – Д.: ДНУ, 2004. – Вип. 195: В 4 т., том 3. – С. 807 – 817.

23. Гришкін В.О. Соціалізація економіки в її складових і їх характеристиках // Економіка: Пробл. теорії і практики: Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – Вип. 197: В 5 т., том 1. – С. 67 – 90.

24. Гришкін В.О. Соціальна архітектоніка суспільства як результат та індикатор ринково трансформаційних процесів у національній економіці // Економіка, менеджмент, підприємництво: Зб. наук. пр. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2005. – Вип. 14, ч.1. – С. 25 – 32.

25. Гришкін В.О. Методологічні підходи до оцінки та надання соціально-трансформаційним змінам в економіці керованого характеру // Наук. вісн. АН ВШ України. № 4 (30). Серія: Економіка. / Відп. за випуск Е.А.Зінь – К.: АН ВШ України, 2005. – С. 35 – 43.

У додаткових виданнях як результати апробації :

1. Гришкін В.О. Стратегія зовнішньоекономічної діяльності в контексті соціальної економіки // Механізм регіональної зовнішньоекономічної діяльності: тез. доп. Міжнар. наук.-практ. конф. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2001. – С. 46 – 48.

2. Гришкін В.О. Соціальна конверсія у забезпеченні транспортними послугами: реалії і можливості // Пробл. економіки транспорту в умовах реструктуризації: тез. докладів. – Д., РВВ ДІІТУ, 2002. – С. 120 – 122.

3. Гришкін В.О. Фінансові аспекти забезпечення руху суспільства по траєкторії соціалізації // Матеріали 3-ї Всеукр. наук.-практ. конф. «Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону». – Д.: Наука і освіта, 2002. – С. 18 – 21.

4. Гришкін В.О. Потенційні спроможності підтримання соціальної спрямованості соціальних систем // Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія та практика: Матеріали щорічної наук.-практ. конф. 23 січ. 2003 р. /За заг. ред. А.Чемериса. – Л.: ЛРІДУ УАДУ, 2003. – Ч.1. – С. 57 – 60.

5. Гришкін В.О. Оцінка прогнозування наслідків рішень щодо розвитку великих соціальних систем // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених «Економіко-математичні методи прийняття управлінських рішень на сучасному етапі». – Д.: Наука і освіта, 2003. – С. 126 – 130.

6. Гришкін В.О. Методологія дослідження трансформаційних процесів у контексті соціалізації економіки // Творча спадщина Йозефа А.Шумпетера та трансформація сучасної економіки України: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. Чернівці, 23 квіт. 2003 р. – Чернівці: Рута, 2003. – С. 177 – 181.

7. Гришкін В.О., Тимошенко Л.М. Переструктурування підприємств як засіб досягнення цілей соціальної конверсії економіки // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. «Сучасні проблеми економіки підприємства». – Д.: Наука і освіта, 2003. – Т. 1. – С. 11 – 14. Особистий внесок автора: обґрунтовано шляхи участі суб’єктів економіки в соціалізацій них процесах.

8. Гришкін В.О. Реалії працевлаштування молоді як чинник гальмування перебудовчих соціальних процесів // Матеріали VII Міжнар. наук.-практ. конф. «Наука і освіта ’2004». Т. 13. Управління трудовими ресурсами. – Д.: Наука і освіта, 2004. – С. 23 – 27.

9. Гришкін В.О., Тимошенко Л.М. Про стратегію дій регіонів в контексті змісту і розбудови соціальної держави на національних теренах // Теорія і практика сучасної економіки. Матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф.: Черкаси, 15 – 17 верес. 2004 р. / Відп. ред. В.І.Хомяков. – Черкаси: ЧДТУ, 2004. – С. 21 – 25. Особистий внесок автора: обґрунтовано механізм управління соціальним розвитком на рівні регіонів.

10. Гришкін В.О. Механізм взаємоузгодження бюджетного фінансування і реально досягнутого соціально-економічного розвитку країни // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. «Дні науки ’2005». Т. 10. Фінанси та банківська справа. – Д.: Наука і освіта, 2005. – С. 23 – 25.

11. Гришкін В.О., Тимошенко Л.М. Оцінювання ефективності державного регулювання економіки через зміни соціальної структури суспільства // Матеріали IV Міжнар. наук.-практ. конф. «Динаміка наукових досліджень ’2005». Т. 22. Економіка. – Д.: Наука і освіта, 2005. – С. 32 – 36. Особистий внесок автора: обґрунтування індикаторів соціально-економічних перетворень.