Анотація до роботи:

Коломієць Т.В. Націософська інтенційність у теоретичній спадщині представників української діаспори. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Київ, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню генези, сутності, тенденцій розвитку націософської інтенційності як цілісного концептуального відображення буття нації. Логіка становлення націософської інтенційності простежується як у європейському, так і в українському філософському дискурсах. Значна увага приділена особливостям прояву націософської інтенційності у теоретичній спадщині представників української діаспори. В роботі виявлено, що націософська інтенційність характеризується спрямованістю свідомості як активного конституюючого фактора на предмет національного. Націософська інтенційність дозволяє з’ясувати природу національного через його ідейно-філософський вимір, зафіксувати головні світоглядно-онтологічні детермінанти у визначенні сутності націй. Досліджено, що початки формування націософської інтенційності пов’язані з переходом «нації – історичної реальності» у «націю – теоретичний концепт» і співпадають з хронологічними рамками Нової доби – періоду становлення в філософському дискурсі поняття нації як певної філософської категорії. Вперше у вітчизняній соціально-філософській думці використано ідею націософської інтенційності як інструменту інтерпретації теоретичної спадщини представників української діаспори, що дозволило простежити розгортання епістемологічної процедури осягнення витоків, становлення і подальших перспектив історичного буття української нації.

У висновках подано основні теоретичні підсумки проведеного дисертаційного дослідження.

1. Комплексне дослідження джерельної бази проблеми дає нам підстави стверджувати, що філософський дискурс нації як логіка розгортання певного смислу не становить єдності ані в осмисленні сутності «етносу», «нації», ані в аналізі взаємовідносин нація-людство, ані в концептуальному оформленні національної ідеї. Варто звернути увагу на той факт, що націософська інтенційність не становить окремого напрямку дослідження, вона є «розпорошеною» в широкому колі наукових розвідок. Весь наявний масив літератури, що стосується теми нашого дисертаційного дослідження, в роботі умовно розділено на декілька блоків, що відображають стан розробки проблеми націософської інтенційності у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі, поданий аналіз кожного із запропонованих блоків.

2. Початки формування націософської інтенційності в загальноєвропейському дискурсі можна окреслити хронологічними рамками Нової доби - періоду зародження в західноєвропейському філософському дискурсі ідеї нації, що уможливило становлення поняття нації як певної філософської категорії На прикладі становлення західноєвропейських та східноєвропейських національних спільнот, що полягало в зміні способу самоідентифікації їх членів, проілюстровано перехід абстрактної ідеї нації у площину конкретних національних ідей. В руслі філософської класичної термінології національною ідеєю ми називаємо синтетичний погляд на власну національну спільноту одночасно і як на єдиний, розгорнутий в соціальному часі і соціалізованому просторі континіум, і як на субєкта всезагального історичного процесу. Тому є всі підстави окреслити коло питань націософії в рамках дослідження націй як предмету рефлексії не лише в універсальному вимірі (ідея нації) а і в його конкретних, унікальних проявах (національна ідея).

3. Аналіз проблемного поля націософії вимагає здійснення експлікації понять «нація», «національна ідентичність», «національна свідомість», «національна самосвідомість». У сучасній філософії досі немає цілісної концепції нації. Досліджуючи дане питання, одразу ж стикаємося з поляризацією думок, спричиненою відмінною акцентуалізацією понятійних

домінант в рамках примордіалістської та модерністської теорій. У роботі звернуто увагу на ті акценти, які дозволяють говорити про можливість їх компаративного аналізу: модерністи наголошують на важливій ролі держави, демократії, нових політичних ідей, суспільно-політичних умов, в той час як примордіалісти акцентують увагу на етнічних та культурно-релігійних чинниках. На рівні націософського осмислення даної проблеми можна говорити про об’єктивне і суб’єктивне розуміння природи нації, яке і виступає джерелом виникнення даних підходів. В основі суб’єктивного розуміння нації лежить просвітницька абсолютизація ролі розуму та ліберальна концепція нації. Ознакою обєктивного трактування нації виступає розгляд нації як обєктивно існуючої реальності, не залежної від волі і свідомості людей. Обєктивним в нації можна вважати певну емпірично спостережувану спільність або цілісність - культурну, релігійну, тощо. В роботі доведена продуктивність суб’єктивного (модерністського) підходу в умовах сучасного поліетнічного суспільства. Здійснений аналіз концептів «національна ідентичність», «національна свідомість», «національна самосвідомість» дає можливість об’єднати їх в один

синонімічний ряд, оскільки вони виражають можливість одночасно спрямовувати свою увагу на предмети зовнішнього світу і зосереджуватись на станах внутрішнього духовного досвіду.

4. Постання і оформлення української національної ідеї, що уможливило аналіз націософської інтенційності, розкривається крізь призму формування національної свідомості як соціально-психологічного феномена, що виступає необхідною умовою та проявом існування нації. Розгортання української національної свідомості досліджується шляхом її екстраполяції на літературний процес, в якому в "очищеному" вигляді реконструюються етапи становлення національної свідомості українців як культурного феномена. Виділяючи, слідом за Г. Грабовичем, пять ключових етапів, пов’язаних із знаковими постатями і творами, здійснено їх аналіз з точки зору включеності в націософський дискурс.

5. Становлення української національної ідеї у філософському дискурсі представників української діаспори міжвоєнної хвилі відбувалось як становлення ідеї національної екзистенції. Це було зумовлено, передусім, крахом державотворчих і націєтворчих зусиль українського народу. Тому у більшості з дослідників (В. Винниченко, Д. Донцов, Є. Маланюк,
М. Шлемкевич) націософська інтенційність тяжіла, перш за все, до пояснення сутності причин такого краху. Разом з тим, аналіз наукової спадщини діячів української діаспори уможливлює виокремлення та розгляд таких продуктивних ідей, що позначаються зміщенням акцентів з площини аксіологічної («чим ми гірші за інших», - О. Забужко) у площину гносеологічну («хто ми такі», - О. Забужко). Характерні риси українського діаспорного націософського дискурсу проаналізовано на прикладі наукових студій
О. Бочковського, В. Липинського, В. Старосольського.

6. Націософська інтенційність як ключова ознака творчості представників української діаспори у дисертації системно досліджується на трьох рівнях: модусно-атрибутивному, операційному та метатеоретичному. Встановлено, що розгляд В. Липинським націософських проблем, який грунтується на аксіологічних домінантах консерватизму та спирається на безпосередній досвід участі у націєтворчих процесах, цілком відповідає модусно-атрибутивному рівню узагальнення, для якого характерні акцентуалізація уваги на тих властивостях обєкта, які виводяться безпосередньо зі спостережуваних фактів та опираються, перш за все, на емпіричний досвід та ціннісні орієнтації дослідника. Виявлено, що досить широкий діапазон наукових інтересів
В. Старосольського - від філологічних, лінгвістичних, економічних, етнологічних проблем аж до спроб філософського узагальнення світового досвіду соціологічних, політологічних студій - дає нам всі підстави віднести його націософську концепцію до більш вищого (операційного) рівня узагальнення, для якого властива концептуалізація простежених модусів та атрибутів на базі певної парадигми (в даному випадку – психологічна теорія нації). Встановлено, що здійснена О. Бочковським процедура теоретичного опрацювання проблеми базується на глибокому аналізі діахронічно-синхронічного зрізу генези націософських ідей. На основі компаративного аналізу на перший погляд розрізнених аналогій,
О. Бочковський сконструював теорію системного, комплексного погляду на сутність нації, абстрагуючись від розгляду нації лише за обєктивними чи субєктивними критеріями. Це дозволяє нам віднести його дослідження до метатеоретичного рівня.

7. Теоретична спадщина представників української діаспори першої половини ХХ століття, в якій відобразились усі основні напрямки націософського дискурсу, містить потужний евристичний потенціал. Оскільки для сучасної української держави властивий досить низький рівень «конструктивної націотворчості» (А. Дербак, П. Ситник), думки, висловлені представниками української діаспори в межах проблемного поля філософії нації, не втрачають своєї продуктивності і сьогодні. Наостанок, варто зазначити, що даним дисертаційним дослідженням лише закладено основи грунтовному аналізу націософської інтенційності у теоретичній спадщині представників української діаспори. Створення концепції націософського дискурсу цілком може бути новим перспективним напрямком системних досліджень в галузі сучасної соціальної філософії.

Публікації автора:

1. Кукса Т.В. (Коломієць Т.В.) Вплив ідей Й. Гердера на національне пробудження східнослов’янських народів. / Т.В.Кукса // Вісник НТУУ «КПІ» Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наук. праць. – К.: ІВЦ «Політехніка», 2001. - №2. – С.39-46

2. Коломієць Т.В. Джерела виникнення націософської проблематики (український контекст) / Т.В.Коломієць // Вісник НТУУ «КПІ» Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наук. праць. – К.: ІВЦ «Політехніка», 2004. - №2. – С.17-24

3. Кукса Т.В. (Коломієць Т.В.) Концепції націєтворення у науковій спадщині В. Старосольського / Т.В. Кукса // Вісник НТУУ «КПІ» Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наук. праць. – К.: ІВЦ «Політехніка», 2002. - №3. – С.27-36

4. Коломієць Т.В. Націологічні погляди О. Бочковського: детермінанти і характеристика / Т.В. Коломієць // Нова парадигма: [журнал наукових праць] / Нац. пед. ун-т імені М.П. Драгоманова; Творче об’єднання «Нова парадигма» / Гол.ред. В.П.Бех. – Вип. 71. – К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2007. – С. 10-18

5. Кукса Т.В. (Коломієць Т.В.) До питаня про поняття «етнос», «нація», «національна ідея» / Т. В. Кукса // Вісник НТУУ «КПІ» Філософія.

Психологія. Педагогіка: Зб. Наук.праць. – К.: ІВЦ «Політехніка», 2001. - №1. – С.31-36.

6. Кукса Т.В. (Коломієць Т.В.) Понятійно-змістовний аналіз націософії / Т.В. Кукса // Творчість врятує світ: Матеріали 7-ї Міжнародної науково-практичної конф. (22-23 травня 2003 р., м. Київ); [уклад.: Б.В. Новіков, Г.В. Лобанова]. – К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2003. – С. 351-353

7. Коломієць Т.В. Світоглядно-філософське підґрунтя наукових поглядів В. Липинського / Т.В. Коломієць // Сучасні проблеми управління: Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції (29-30 листопада 2007р., м. Київ); [відпов. ред.: Б.В. Новіков, І.І. Федорова].– К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2007. – С.25.

8. Кукса Т.В. (Коломієць Т.В.) Феномен лідерства /Т.В. Кукса // Досвід та перспективи соціальної роботи: Україна – Німеччина: Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. 16-17 травня 2002 року; [уклад.: Б.В. Новіков, С.В. Толстоухова, А.М. Павленко та ін.]– К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2002. – С. 64-65.

9. Кукса Т.В. (Коломієць Т.В.) Творча лабораторія
   В. Липинського / Т.В. Кукса // Матеріли 6-ї Міжнародної науково-практичної конференції «Творчість свободи як свобода творчості». – К.: 2001. – С. 61-62.

10. Коломієць Т.В. Роль еліти в процесах державного управління (за В. Липинським) / Т.В. Коломієць // Сучасні проблеми управління: Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. (29-30 листопада 2005р., м. Київ) [уклад.: Б.В. Новіков, І.І. Федорова].– К.: НТУУ «КПІ» ВПІ ВПК «Політехніка», 2005. – С. 127.

11. Коломієць Т.В. Націєтворчий потенціал культури /
    Т.В. Коломієць // Творчість та освіта у вимірах ХХІ століття: Матеріали VІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (12-13 травня 2005 р., м. Київ); [уклад.: Б.В. Новіков, І.І. Федорова]. – К.: ІВЦ «Видавництво «Екмо», 2005. – С. 166-167.

12. Кукса Т.В. (Коломієць Т.В.) Проблеми управління державотворчими процесами у науковій спадщині В. Липинського /
    Т.В. Кукса // Сучасні проблеми управління: Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції. – К.: ІВЦ «Політехніка», 2001. - С.61-62.

13. Коломієць Т.В. Евристичний потенціал націософських ідей
    О. Бочковського / Т.В. Коломієць // Зб. наукових робіт Міжнародної наукової конференції «Сучасна україністика: наукові парадигми мови, історії, філософії» (16-18 квітня 2008 р.). – Ч. 6. – [за заг.ред. к.філол.н., доц. О.С. Черемської, к. соц. н., доц. О.М. Кузя ]. – Х.: Вид ХНЕУ. – 2008. – С.37-40.

14. Коломієць Т.В. Мовна ідентичність як націєтворчий чинник у теоретичній спадщині представників української діаспори / Т.В. Коломієць // Соціальна робота і сучасність: теорія та практика: Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції (22-23 травня 2008р., м. Київ); [відпов. ред.: Б.В. Новіков, І.І. Федорова, Л.М. Димитрова].– К.:ІВЦ «Політехніка», 2008. – С.177-178.

15. Яремченко В.Д. Внесок П. Скоропадського у розвиток української культури / Яремченко В.Д. Кукса Т.В. (Коломієць Т.В.) // Київський національний університет культури і мистецтв. Вісник. Сер.: Історія. – Вип.1. – К., 1999. – С.99-108.

Здобувачка розкрила роль консервативної ідеології у збереженні культурної самобутності українського народу.