Аналіз розвитку емальєрного мистецтва в Україні дозволив створити цілісну картину сучасного стану проблеми і констатувати, що: 1. При опрацюванні та аналізі наявних літературних джерел було встановлено, що мистецтво художньої емалі в Україні, досі залишалося маловивченим з наукової точки зору явищем, і комплексні дослідження, присвячені цій проблемі, практично відсутні. А саме: відсутній розгляд історії емальєного мистецтва на території України як безперервного процесу; відсутні роботи, присвячені технології і способам виконання емальєрних творів сучасними українськими художниками; відсутній аналіз цих творів з позицій образотворчого мистецтва; відсутні роботи, присвячені сучасному емальєрному мистецтву в Україні як окремому явищу. 2. Розглянуто еволюцію емальєрного мистецтва в Україні як цілісне явище, включаючи витоки, передумови виникнення, етапи становлення і розвитку. На підставі принципів системності та історизму доведено, що процес розвитку емалі на території України мав дискретний характер та відбувався під постійним впливом розвитку емальєрного мистецтва в Європі: більшість технологій, пов’язаних з цим видом, є адаптованим запозиченням з давньогрецьких, давньоримських, візантійських, французьких, австрійських і російських зразків. На основі наявних мистецьких творів в емалі, що експонуються на виставках, зберігаються в музейних колекціях та приватних зібраннях, доведено, що мистецькі твори в емалі в Україні мають цілий ряд місцевих характерних особливостей і здобутків. Про це свідчать численні знахідки на території України, які переважно належать до періодів «розквіту» емальєрного мистецтва – скіфської та київської культур, Київської Русі, доби бароко та модерну. Також доведено, що історичні традиції є багатим підґрунтям для подальшого формування різних напрямків в емальєрному мистецтві. 3. Висвітлено розвиток емалі як окремого виду українського образотворчого мистецтва, на якому протягом розвитку позначилися впливи і тенденції, що були характерні для вітчизняного мистецтва в цілому. Метод образно-стилістичного аналізу дозволяє визначити характерні ознаки сучасної емалі в Україні: - широкий жанровий діапазон з переважанням пейзажу і портрета; - зв'язок з національними традиціями емалі Київської Русі, бароко, модерну та зацікавлення новітніми західно-європейськими засобами виразності; - застосування всіх технологічних прийомів, відомих і поширених у світі. Специфіка сучасної емалі як виду образотворчого мистецтва полягає у тому, що вона нерозривно пов’язана із технологією, яка в даному випадку не є гальмівним фактором, а навпаки: неповторність емальєрних творів не дає відбутися серійності та масовому виробництву; неочікувані результати є поштовхом до численних експериментів і новаторських прийомів; широта колірної палітри і різноманітність фактур, можливість створення об’єму та імітації традиційних образотворчих видів (олійного та акварельного живопису, графіки тощо) дає підстави для втілення набагато ширшого обсягу художніх задумів. Основними критеріями, що привертають увагу до емальєрного мистецтва монументалістів, станковістів–живописців, графіків, скульпторів, є універсальність, неповторність, тривимірність, поліхромія і довговічність. 4. Використання методів типології, класифікації у поєднанні зі стилістичним аналізом переконливо доводить, що сучасна художня емаль – це також оригінальний самостійний вид станкового і монументального мистецтва, який має свої особливості і розвивається в річищі загальнохудожнього процесу. Процес переходу до станкових і монументальних форм, що остаточно відбувся в емальєрному мистецтві в Україні в останні десятиріччя, спричинений змінами культурно-історичних умов, ознайомленням із досвідом зарубіжних колег (переважно шляхом участі в симпозіумах, виставках і творчих пленерах), приходом в цю галузь монументалістів, живописців, графіків, скульпторів та цілим рядом технологічних факторів, серед яких: суттєве спрощення технології за рахунок електрифікації багатьох процесів, значне здешевлення матеріалів для емалювання, використання сталі, в якості основи для художньої емалі, та значне розширення колірної палітри емалевих фарб (за рахунок нових сучасних здобутків в розробці їх складу). 5. У досліджені визначено основні центри сучасного емальєрства в Україні. Регіони найбільш активного розвитку творчості українських художників, які працюють в станковій емалі, були умовно об’єднані у три мистецькі осередки: західний, південний і центральний, кожен з яких має свої відмінності, що позначилися на емальєрних творах. Опанування технологією емальєрства та ознайомлення з основними принципами емалі художників кожного осередку відбувалось також різними шляхами. Художники, котрі прийшли з інших видів образотворчого мистецтва (монументалісти, графіки, скульптори тощо) збагачують емальєрну творчість, привносячи у неї особливі риси цих видів. На рубежі ХХ-ХХІ ст. емаль як станковий і монументальний вид в Україні розвивають більше двадцяти українських художників, а саме: В.Тимко, І.Юрков, С.Юрков, С.Вольський, С.Марчук, П.Чакір, Л.Косигін, Н.Княжковська, О.Михальянц, В.Хоменко, І.Кириченко, О.Стратійчук, М.Ніколаєв, С.Колечко, Т.Колечко, О.Бородай, Т.Турдиєва, У.Федько, Л.Мисько, Т.Дреєва, Т.Ільїна, А.Рябчук, С.Юшков, А.Моргунова, О.Єрофеєва та І.Моргунов. 6. На основі опрацювання закордонного досвіду популяризації емальєрного мистецтва визначено та запропоновано основні напрямки такої діяльності для України. Ними є: проведення виставок і конференцій, симпозіумів і творчих пленерів, створення об’єднань емальєрів та видання спеціалізованих періодичних видань. Проведення симпозіумів по емалі в Україні та створення творчих об’єднань художників-емальєрів – можливість не лише обміну досвідом та підняття технічного рівня, але й ознайомлення з нашою історією і культурою художників і мистецтвознавців всього світу. Такі заходи сприяють підвищенню кваліфікації художників та ознайомленню з новими тенденціями, сучасним вдосконаленим устаткуванням і технологіями в емальєрному мистецтві. 7. Аналіз значної кількості творів емальєрства в архітектурі європейських міст переконливо довів, що емаль активно розвивається як вид монументального мистецтва. Був розглянутий цілий ряд особливостей, що виділяють емаль серед інших видів (мозаїка, вітраж, розпис, сграфіто). Значні художні та відмінні експлуатаційні якості емалі, а також постійно зростаючий інтерес і звернення до неї художників-монументалістів, свідчить про значні перспективи емалі в цій сфері. 8. Розкриті та означені можливості, котрі надає емаль для втілення широкого кола творчих задумів. Творча активність та процеси, що відбуваються в цьому виді (об’єднання, виставки, розвиток освіти), входження емалі до контексту сучасного мистецтва (інсталяції, просторові композиції тощо), та тісний зв'язок сучасної емалі з архітектурою і дизайном є підставами для розвитку емальєрного мистецтва як окремої сфери світового образотворчого мистецтва в майбутньому. Активізація емальєрного мистецтва протягом останніх десятиріч в Україні, значний обсяг станкових і монументальних творів в емалі, що належать українським художникам, є засадами майбутнього успішного розвитку емалі як повноцінного станкового і монументального виду в Україні. Дана робота є першою працею в межах сучасного мистецтвознавства, де емаль системно розглянута як окремий вид образотворчого мистецтва. Подальші дослідження мають містити порівняльний аналіз художніх принципів емалі з іншими видами станкового та монументального мистецтва в проекції на різні жанрові системи; більш докладний виклад технології та систематизацію різноманітних способів емалі. |
