Проаналізовано процес відображення структурних зв’язків між елементами комп’ютерних видавничих систем, як трансформацію масиву цифрових даних у масив пікселів зображень і показано, що від якості отриманих зображень залежить сприйняття виведеної інформації, а також показано, що для перетворення матричних моделей у графові можна частково застосовувати методи машинної графіки та методи трасування електронних схем.
Виявлено особливості відображення структурних зв’язків між елементами комп’ютерних видавничих систем, а саме в матриці суміжності, що є початковою моделлю, не міститься інформація щодо просторового розташування вершин; в результаті відображення можна отримати безліч еквівалентних за суттю, але різних за графічним представленням графів з різною наочністю; візуалізовані структурні зв’язки у вигляді графів крім високої наочності повинні відповідати вимогам поліграфічного оформлення видань і бути придатні для застосування в комп’ютерних видавничих системах.
Сформульовано критерії відображення структурних зв’язків з використанням матриць суміжностей, дотримання яких забезпечує утворення рівномірного зображення та проаналізовано особливості їх застосування при підготуванні технічних рисунків, створено загальний алгоритм візуалізації графів для комп’ютерних видавничих систем, який забезпечує наочне зображення графів з мінімальною кількістю перетинів дуг.
Досліджено структурні елементи зображень візуалізованих графів і показано, що застосування моделі вершини „коло”, в порівнянні з іншими графічними примітивами, підвищує наочність візуалізованих графів, швидкодію роботи прикладної програми, а також спрощує задання місця розташування вершин графа. На основі обґрунтованих залежностей проведено аналіз вершин графа, що містять мітки, і показано, що значення діаметру вершини залежить лише від кегля основного шрифта видання при умові, що кількість символів мітки не більше трьох, і залежить від кегля символів мітки, коли їх кількість є більшою.
Розроблено загальний алгоритм рівновіддаленого відображення вершин візуалізованого графа і отримано залежності, за допомогою яких визначається максимальна кількість вершин на екрані монітора чи шпальті видання, зокрема при діаметрах кола від 7 до 10 мм, максимальна кількість вершин на екрані становить від 48 до 165 в залежності від діагоналі екрану, і від 17 до 154 для шпальт видань різних форматів.
Розроблено ярусний та ваговий методи відображення вершин графів на площині рядками, де в межах рядка вершини, які мають більшу кількість дуг розташовують в середині рядка, а з меншим числом дуг – на краях рядка, що забезпечує вищу наочність зображення як на екрані монітора, так і на шпальті видання.
Удосконалено метод парних перестановок вершин графів, в якому вибір пар здійснюється з врахуванням кількості дуг вершин та наявності взаємних їх перетинів, що в результаті зменшує кількість перетинів дуг, а кількість самих перестановок є меншою, ніж у відомих методах.
Розроблено метод відображення обходів вершини графа дугою, шляхом визначення координат точки обходу на основі аналізу координат точки перетину дуги і кола вершини та координат центру кола, що підвищує наочність отриманого зображення графів. Розглянуто умови застосування вершин-з’єднувачів при відображенні структурних зв’язків з огляду на особливості розташування графа в оригінал-макеті науково-технічного видання та запропоновано спосіб визначення координат вершин-з’єднувачів, що забезпечує коректний поділ графа на частини, які розташовують на різних шпальтах видань.
Створено та ієрархічно впорядковано класи компонентів, що формують модель ядра програмного засобу відповідно до розроблених методів відображення структурних зв’язків, та визначено їх параметри і функції, а також розроблено функціональну схему прикладної програми візуалізації графів для комп’ютерних видавничих систем. Спроектовано архітектуру програми відображення структурних зв’язків між елементами комп’ютерних видавничих систем, яка базується на модульному принципі побудови із застосуванням об’єктно-орієнтованого підходу; створена програма дає змогу відображати структурні зв’язки складних об’єктів і систем у вигляді графів із забезпеченням високої якості підготовки поліграфічної продукції.
