У дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання щодо обґрунтування міжпрофесійної мобільності фахівців у системі державної служби України на прикладі офіцерів, звільнених в запас. Результати, отримані у процесі дослідження, підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета і завдання дослідження дають змогу зробити такі висновки й запропонувати рекомендації, що мають теоретичне і практичне значення. 1. Аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури показав, що питання міжпрофесійної мобільності фахівців у системі державної служби до цього часу вивчалося лише фрагментарно і не було предметом окремого комплексного наукового дослідження. У результаті дослідження встановлено, що на сьогодні не визначено методологію теоретичного та емпіричного пошуку в контексті предмета дослідження, не розроблені конструктивні моделі міжпрофесійної мобільності фахівців у системі державної служби. 2. Встановлено, що ефективне функціонування системи державної служби України ускладнюється через: а) відсутність чіткої державної кадрової політики та слабкого менеджменту в системі управління персоналом у галузі державного управління; б) недосконалість механізмів професіоналізації державної служби; в) повільне впровадження в органах влади системи управління якістю; г) низький соціальний статус державних службовців та прискорення темпів девальвації моральних цінностей у суспільстві; д) неузгодженість механізмів, зокрема, правових, соціально-економічних, інформаційних і т. ін., щодо впливу на міжпрофесійну мобільність фахівців у системі державної служби та ін. У такій ситуації необхідне нове розуміння професійної державної служби, що полягає в об’єктивності, справедливості та неупередженості під час підготовки політичних і прийняття адміністративних рішень, під час застосування закону, незалежності професійної позиції державного службовця від впливу політичного чи приватного інтересу, відданості інтересам суспільства, лояльністю до держави та її легітимного політичного керівництва, а також його непідкупності. У даному контексті актуальним є вирішення таких завдань: створення належних умов для повноцінної реалізації громадянами своїх прав і свобод; досягнення цілісності державного механізму і стійкості засад державного управління; забезпечення ефективного функціонування органів влади завдяки вдосконаленню функціонування апарату, впровадженню нових досягнень адміністративно-управлінської науки, сучасних методів державного управління; подальша демократизація діяльності апарату, подолання бюрократизму, корупції, протекціонізму, створення сприятливих соціальних і правових умов для ефективної діяльності державних службовців. 3. У дисертаційній роботі уточнено термінологічне визначення сутності понять „кадрові процеси в системі державної служби”, „соціальна мобільність”, „професійна мобільність”, „міжпрофесійна мобільність”. Подано авторське визначення поняття „міжпрофесійна мобільність офіцерів, звільнених в запас, у системі державної служби” як сукупність конкретних специфічних процесів їх переміщення з професійної групи військовослужбовців до професійної групи державних службовців, що передбачає зміну предмету, методів і мети їх діяльності, вимагає динамічної перекваліфікації і набуття нових спеціальних знань і навичок, необхідних для забезпечення наступного професійного, кар’єрного росту в галузі державного управління. Визначено п’ять основних етапів міжпрофесійних переміщень офіцерів, звільнених у запас, у системі державної служби; 1) визнання необхідності професійних змін; 2) внесення змін до конструкту життєвих перспектив; 3) вибір стратегій, методів, форм оволодіння новою професією; 4) нова професійна діяльність, 5) професіоналізація. 4. На основі проведеного експериментального дослідження науково підтверджено доцільність застосування таких базових критеріїв і показників оцінювання рівня міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених в запас, у системі державної служби як: загально соціальні (універсальні) компетенції – показники: інструментальні (когнітивні, методологічні, технологічні та лінгвістичні здібності); міжособистісні (індивідуальні здібності та соціальні навички); системні (здібності, які допомагають системному баченню явищ, виділенню часток цілого, їх зв’язків і єдності); професійно важливі якості – показники: готовність до здійснення управлінської, аналітичної, комунікативної та когнітивної діяльностей; готовність до ділового спілкування; морально-ціннісні орієнтації – показники: стратегії поведінки на ринку праці (пасивні: рефлексивно-затримуюча, помірно-пристосуванська; активні: позитивно-кар’єрна, позитивно-інструментальна); адаптивність – показник: стан організму, який характеризується відносно стійким пристосуванням до умов середовища. Встановлено рівні міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас, та подано їх змістовну характеристику. Показник індексу міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених в запас, дорівнює 3,18 – це відповідає достатньому рівню. Можна констатувати, що більшість офіцерів, звільнених у запас, зможуть достатньо ефективно працювати в системі державної служби. Виявлено, що ефективність залучення офіцерів, звільнених у запас, на державну службу залежить від таких умов: зміна філософії/політики залучення офіцерів, звільнених у запас, на державну службу, запровадження європейських принципів відбору персоналу на державну службу із застосуванням сучасних методів оцінювання персоналу, розвиток кар’єрної моделі державної служби, формування дієвого кадрового резерву, впровадження спеціальних програм перепідготовки, підвищення кваліфікації, стажування для військовослужбовців з різним статусом. 5. Обґрунтовано необхідність впровадження в практику державної служби акмеологічної моделі підвищення рівня міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас. Зазначена модель спрямована на досягнення офіцерами, звільненими в запас, професіоналізму в галузі державного управління. Стрижнем даної моделі є акмеологічні технології, які визначаються як сукупність засобів, спрямованих на розкриття внутрішнього потенціалу особистості, розвиток властивостей і якостей, які сприяють досягненню високого рівня особистісно-професійного розвитку та професіоналізму. Парадигма, яка може бути основою моделювання програм розвитку та підвищення рівня міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас, у процесі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців полягає в забезпеченні зв’язку таких компонентів освіти і діяльності як: а) відкритість освітнього процесу, що дозволяє офіцерам, звільненим в запас, самостійно формувати освітній шлях у відповідності з особистісними бажаннями і особливостями, який включає рівень і якість вихідної підготовки; б) висока інтелектуальна технологічність навчання на базі нових акмеологічних, андрагогічних, педагогічних інтелектуальних технологій, адаптованих до особливостей дорослих, які навчаються; в) доступність технологій навчання, що досягається застосуванням різних засобів, включаючи персональні ЕОМ, комп’ютерні мережі Інтернет, віртуальні тьюторіали та ін.; г) можливість надавати різні форми навчання: очну (денну, вечірню, вихідного дня і т. п.), очно-заочну, заочну, дистанційну, стажування тощо; д) гнучкість – можливість вільно варіювати тривалість і порядок опанування програми; е) модульність – цілісне уявлення про кожен розділ професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, з яких можна формувати будь-яку різноманітність освітніх програм, що дозволяє організувати навчальний процес за всіма стадіями навчання. 6. Доведено, що сприяння держави на міжпрофесійну мобільність офіцерів, звільнених у запас, має багатовекторний характер і реалізується через організаційні, правові, соціальні, економічні, інформаційні, освітні та ін. державні механізми. Встановлено, що для ефективного функціонування цих механізмів необхідно посилити роботу органів державної влади та місцевого самоврядування, зокрема Центрів зайнятості, перепідготовки та підвищення кваліфікації, навчальних закладів та ін., з метою полишення умов соціально-психологічної адаптації та міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених в запас. Розробити та унормувати відповідно до законодавства України та враховуючи досвід провідних країн світу програму залучення (міжпрофесійного переходу) офіцерів, звільнених у запас, на державну службу. У даному контексті потребує значного доопрацювання процедура направлення та порядок укладання угод з освітніми закладами, в тому числі Національної академії державного управління при Президентові України, щодо професійної перепідготовки запланованих до звільнення військовослужбовців. Важливою передумовою професіоналізації державної служби є створення регіональних центрів відбору персоналу на державну службу, які здійснюватимуть моніторинг, соціально-психологічну діагностику, консультування, інформаційно-методичне супроводження і т. ін. Перспективу подальших досліджень вбачаємо у розробці інших моделей міжпрофесійної мобільності фахівців галузі державного управління, зокрема: модель оцінки рівня кореляції професійно важливих якостей державних службовців і фахівців інших галузей, структурно-функціональна модель управління трудовими ресурсами на регіональному рівні та ін. |
