Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Політичні науки / Теорія політики, історія та методологія політичної науки


11. Зубрицька Людмила Йосипівна. Міф як феномен сучасної політики: дис... канд. політ. наук: 23.00.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2005.



Анотація до роботи:

Зубрицька Л.Й. Міф як феномен сучасної політики. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 – теорія та історія політичної науки. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню феномена міфу у сучасній політиці. На основі аналізу світового наукового доробку щодо сучасних міфів виокремлено основні характеристики міфу, які забезпечують його функціонування у політичній сфері суспільства. Розкрито сутність політичного міфу, його ознаки, структуру та функції. Показано, що міф виникає в процесі міфотворення та міфотворчості, розглянуто застосування певних прийомів або технологій у процесі міфотворчості. Доведено, що політичний міф є одним із засобів маніпулювання масовою свідомістю та з’ясовано роль у цьому процесі засобів масової інформації, які є основним засобом поширення політичних міфів.

Розглянуто роль і місце міфів у політичному житті сучасного українського суспільства, встановлено, що їх характер та ступінь поширення залежать від основних рис українського менталітету, архетипів, які йому притаманні, та політичної ситуації в конкретний історичний проміжок часу.

Дисертаційне дослідження підтверджує, що міф є важливим феноменом сучасної політики. Політика не може бути чисто раціональною, тому що її основним об’єктом і суб’єктом є людина з її емоційними переживаннями, почуттями, віруваннями, забобонами тощо. Тому в політиці знаходиться місце і міфові як феномену ірраціональному за своєю природою. Причиною актуалізації міфу в сучасній політиці є масовізація та інтенсивна інформатизація суспільства. Масова свідомість потребує спрощення складної картини політичних процесів, що відбуваються в суспільстві, саме тому прослідковується тенденція її реміфологізації, тобто заповнення міфологічними схемами, що ґрунтуються на архетипових конструкціях колективного несвідомого. Засоби масової комунікації (телебачення, радіо, Інтернет) є ефективним засобом поширення міфів, їх інтенсивний розвиток посилює вплив міфів на свідомість.

Розглядаючи міф як феномен політики, необхідно подолати загальноприйняте негативне ставлення до нього, яке домінує в сучасній політичній літературі, а особливо в політичній публіцистиці. Відхід від негативізму щодо політичної міфології має відновити діалектичне бачення суспільних процесів, виражених не лише в загальних законах розвитку, але і в двобічності самої політичної діяльності, пов’язаної з відмінністю у сприйнятті маси й індивіда.

У міфології нашого часу поєднуються свідоме і несвідоме, реальне й ідеальне, раціональне й ірраціональне. Раціональний початок міфу звичайно пов’язаний з обміркованим задумом, ірраціональний – із несвідомим сприйняттям і поширенням міфу. Все це відображається у процесі виникнення політичного міфу, що має як стихійно-об’єктивний так і суб’єктивно-цілеспрямований характер. Аналіз процесу міфотворчості, яка є цілеспрямованою раціональною дією і продуктом якої є міф з обміркованим задумом, дає змогу зробити висновок, що саме міфотворчість запрограмована на маніпуляцію. Важливу роль відіграє мета політичної міфотворчості, яка може передбачати сприяння встановленню єдності країни і національній ідентичності або протидію цьому.

Моменту, коли міф стає засобом маніпулювання, передує низка необхідних дій або етапів. Перший - це процес міфотворчості, тобто штучне створення міфу або виклик до життя міфу, що існує в масовій свідомості, але не діє. Другий - це поширення міфу, впровадження його в масову свідомість з метою створення певної громадської думки, що може впливати на процес прийняття необхідного політичного рішення. Третій – це поширення міфу в процесі комунікації та його безпосередня дія. Саме на цьому етапі починає працювати маніпулятивна функція політичного міфу. Дослідження останньої дало змогу підтвердити тезу, що політичний міф є ефективним засобом маніпулювання масовою свідомістю. Важливу роль у цьому процесі відіграють засоби масової інформації, які є потужним джерелом поширення міфів. Кінцевою метою маніпуляцій за допомогою засобів масової інформації є створення і підтримка певної політичної міфології. Політична міфологія існує й у демократичній, і в тоталітарній державі, будучи невід’ємною частиною політичної системи.

Безліч міфів функціонує і в політичному житті сучасного українського суспільства. Їх характер та ступінь поширення залежать від основних рис українського менталітету, архетипів, що йому притаманні, та політичної ситуації в конкретний проміжок історичного часу. Міфи, що пропонуються нашому суспільству різними політичними силами, стосуються бачення подальшого розвитку держави, політичного устрою, виборчих процесів та інших важливих подій політичного життя, зовнішньої та внутрішньої політики України, партій та їх лідерів тощо. Зрозуміло, що їх неможливо позбутися. Тому бажано, щоб новостворені політичні міфи України використовувались лише в позитивному напрямку, сприяли подальшій інтеграції нашої держави.

Публікації автора:

  1. Сутність, особливості та функції політичного міфу // Політологічний вісник: зб. наук. праць. – К.: Знання України, 2002. - № 11.- С. 56-65.

  2. Міф як засіб політичного маніпулювання // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. – К.: ВПЦ „Київський університет”, 2003. - Вип. 59.- С. 51-55.

  3. Міфотворення і міфотворчість у політиці // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. – К.: ВПЦ „Київський університет”, 2004. – Вип. 65. – С. 135-138.

  4. Сучасний політичний міф // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. – К.: ВПЦ „Київський університет”, 2001. - Вип. 36.- С. 52.

  5. Політичний міф як засіб маніпуляції // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. – К.: ВПЦ „Київський університет”, 2002. - Вип. 55.- С. 103-104.

  6. Міфотворчість у політиці// Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість: Зб. матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Київ, 27-28 березня 2003 р.; у 5-ти т. – К.: Вид-во Європейського університету, 2003. – Т.1. – с.116-119.

  7. Феномен міфу у сучасній українській політиці// Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету КНУ ім. Т.Шевченка). Матеріали Міжнародної наукової конференції „Людина – Світ – Культура” (20-21 квітня 2004 року, Київ). – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – С. 819-820.