В дисертації поставлено і вирішено сукупність важливих науково-практичних завдань з розбудови методичного забезпечення розвитку фінансових ресурсів промислових підприємств та стратегічного управління ним. Результати проведених досліджень дозволяють зробити такі теоретичні і практичні висновки. 1. Розвиток будь-якої складової системи визначається його внутрішнім станом (тобто є невідомою ендогенною величиною якісного рівня), а тому – сутність виявлення альтернатив розвитку полягає у діагностиці існуючого потенціалу, і як наслідок, управління розвитком – це процес формування потенціалу та створення умов для його реалізації. Розвиток фінансових ресурсів є процесом, що забезпечує якісні зміни фінансового стану підприємства, підгрунттям як його загального розвитку, так й фінансового, на базі забезпечення фінансової стійкості, позитивної динаміки рентабельності діяльності та активної інформаційної взаємодії з суб'єктами середовища життєдіяльності. 2. Фінансові ресурси підприємства являють грошові прибутки, надходження, що знаходяться у розпорядженні суб’єкта господарювання, а також ті потенційні ресурси, які можуть бути залучені до бізнес-діяльності на фінансовому ринку завдяки своєму положенню і можливостям розвитку. Підприємство, що використовує позиковий і залучений капітал (разом із власним), має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку і можливість приросту рентабельності власного капіталу, але може і втрачати свою фінансову стійкість. 3. Концептуальні положення стратегічного управління розвитком фінансових ресурсів підприємства полягають у тому, що промислове підприємство розглядається як складна відкрита економіко-соціальна система, підґрунтям функціонування і розвитку якої є процеси фінансування; фінансові ресурси доцільно розглядати як реальні й потенційні; сукупність фінансових стратегій дозволяє підприємству визначитися з необхідністю або доцільністю фінансування, обсягами, джерелами залучення фінансових ресурсів, об’єктами, темпами, методами їх використання; розвиток підприємства характеризується наявністю якісних змін у його характеристиках і складових; розвиток фінансових ресурсів підприємства характеризується якісною зміною співвідношення джерел і методів їх формування, результатом якої є забезпечення фінансової стійкості і позитивної динаміки рентабельності діяльності суб’єкта господарювання; в процесі розвитку фінансових ресурсів необхідно враховувати ризик формування і використання коштів як з позицій збитків, так і збільшення витрат на реалізацію фінансової стратегії; організацію розвитку фінансових ресурсів доцільно покласти на відділ або сектор фінансового розвитку у відповідності з масштабом підприємства; розвиток фінансових ресурсів підприємства необхідно супроводжувати активним позиціонуванням останнього у зовнішньому середовищі за допомогою фінансової прозорості. 4. Дослідження процесу формування та ефективності використання фінансових ресурсів на макро-, мезо- та мікроекономічному рівні за період з 1999 р. по 2004 рр. довели, що недостатня дієвість інструментів підвищення доходної часини бюджету та ефективності бюджетних видатків призводить до неможливості концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах суспільного відтворення, що в остаточному підсумку перешкоджає розвитку фінансових ресурсів на всіх економічних рівнях, існуюча фінансова політки та реалізуючий її фінансовий механізм не сприяють формуванню фінансового потенціалу щодо розширеного відтворення, наслідком чого є стабільно нестійкий фінансовий стан підприємств економіки України.. Визначення факторів розвитку фінансових ресурсів промислових підприємств Харківської області свідчить, що станом на 2004 р. основним узагальненим фактором, що позитивно впливає на розвиток фінансових ресурсів суб’єкту підприємницької діяльності є активізація процесу реального інвестування на базі підвищення фінансової стійкості підприємств та застосування виваженої стратегії фінансування активів. Тобто, означена складова є, з одного боку, підґрунтям розвитку фінансових ресурсів, а з іншого – його ознаками та метою, що й відображено у положеннях запропонованої концепції стратегічного управління розвитком фінансових ресурсів підприємства. 5. Узгодження стратегії фінансування суб’єкта господарювання та його фінансової стійкості передбачає визначення співвідношення між величиною чистого обігового капіталу та обсягом виробничих запасів, які функціонують у сфері виробництва. Результатом такого узгодження є створення певного потенціалу щодо розвитку як фінансових ресурсів суб’єкта господарювання так і його розвитку взагалі. Фінансова стійкість промислових підприємств є підґрунтям розвитку їх самих та фінансових ресурсів, що використовуються в процесі функціонування. Запропонований методичний підхід до визначення фінансової стійкості підприємства, базується на врахуванні структури джерел капіталу підприємства, що уможливлює прийняття виважених управлінських рішень з фінансування стратегічної діяльності підприємств, адекватних наявним господарським ситуаціям. Притаманним умовам трансформації економіки України є понадагресивний тип стратегії фінансування активів підприємства. Його врахування та уточнення послідовності визначення типу стратегії сприятиме її узгодженню з фінансової стійкістю суб’єкта господарювання та служитиме підґрунтям створення певного потенціалу щодо розвитку як його фінансових ресурсів, так й розвитку взагалі. 6. Фінансова прозорість є властивістю підприємства, яка уособлюється в його інформаційній відкритості щодо процесу управління фінансовими ресурсами. Класифікаційними ознаками фінансової прозорості є осяжність, спрямованість, сутністю повідомлень, засоби передачі повідомлень. Основною метою фінансової прозорості підприємства є інформаційне сприяння успішності стратегічного управління розвитком його фінансових ресурсів. Головними завданнями прозорості є: сприяння прийняттю позитивних рішень економічними агентами щодо участі в інвестиційних проектах або інших заходах згідно із фінансовою стратегією підприємства за певних умов; скорочення терміну та зменшення коштів на обґрунтування фінансових рішень; досягнення взаємовигідних умов участі в фінансовій діяльності. Кількісно фінансову прозорість підприємства доцільно визначати за рівнем (інтегральним показником), який розраховується як середньозважене значення інформованості суб’єктів внутрішнього і зовнішнього середовищі підприємства щодо кожної складової використання фінансових ресурсів и стану підприємства з урахуванням їх значущості. За якісними ознаками рівень фінансової прозорості може бути значним, задовільним і низьким, що відповідає запропонованим межувальним критеріям. 7. Організаційну підтримку розвитку фінансових ресурсів підприємств доцільно здійснювати на основі двох підходів: якщо підприємство є малим або середнім, функцію фінансового розвитку необхідно покладати на фінансовий відділ; для великих підприємств, фінансові стратегії яких є розгалуженими, доцільно створювати відділ фінансового розвитку, місією якого є стратегічне управління розвитком фінансових ресурсів суб’єктів господарювання. Основними структурними підрозділами відділу фінансового розвитку є сектори: аналітичної роботи, роботи із зовнішнім середовищем, тобто потенційними і реальними зовнішніми джерелами фінансових ресурсів, роботи із внутрішнім середовищем, тобто організації, координації плану фінансового розвитку підприємства, а також сектор моніторингу його реалізації. |
