Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Юридичні науки / Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень


Кривцова Ірина Сергіївна. Методологічна роль синергетики у порівняльно-правовому пізнанні : Дис... канд. наук: 12.00.01 - 2008.



Анотація до роботи:

Кривцова І.С. Методологічна роль синергетики у порівняльно-правовому пізнанні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальністі 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. – Одеська національна юридична академія, Одеса, 2008.

В дисертації розробляються концептуальні основи застосування положень синергетики у порівняльно-правовому пізнанні.

Переглянуто знання про предметне поле порівняльного правознавства, що у світлі ідей синергетики може бути збагачено з урахуванням як конструктивної ролі випадковості, так і нового виду закономірності – закономірності еволюції та самоорганізації правових систем.

Запропоновано синергетичну концепцію правової системи, яка містить у собі, зокрема, положення про те, що правова система є комплексом порядків, що самоорганізуються, що перебувають у погодженій взаємодії під впливом внутрішньосистемного детермінанта – правосвідомості, в можливостях якої забезпечити когерентність самоорганізаційних процесів і “алгоритм” саморуху правової системи в цілому.

Саморозвиток правової системи припускає “оновлення” у вигляді зміни подвійного порядку, з одного боку, зміна станів, що дозволяє системі еволюціонувати в рамках “основного каналу еволюції”, обумовленого типом права, з іншого – зміна типової якості системи, викликана неможливістю правової системи розвиватися в межах колишнього типу права у зв’язку з нагромадженням контрастних відмінностей правової системи, що утворюють нову конфігурацію руху, яка обумовлює функціонування особливого стану правової системи – “перехідного типу”.

У Висновках викладаються підсумки дослідження та наводяться його найважливіші результати, зокрема такі:

1. Проникнення ідей синергетики у правову сферу оформилося у складний процес – процес “синергетизації” пізнання правових явищ, що має на увазі їх пізнання скрізь призму синергетичного бачення світу (виявлення синергетичних характеристик правової реальності) і крізь “методологічну сітку” синергетики (виявлення синергетико-методологічних засад дослідження правової реальності).

2. Застосування ідей синергетики до пізнання правової реальності обмежується, по-перше, виявленням нелінійних закономірностей, яким підкоряються процеси самоорганізації системних правових явищ, тобто перш ніж “розпаковувати” методологічний потенціал розробок синергетики стосовно правової реальності, варто впевнитися в існуванні необхідних умов (передумов) для процесів самоорганізації у цій сфері; по-друге, дослідженням процесу динаміки (зміни системної якості) правових системних утворень, а саме – нелінійних ефектів, періодів хаотизації їхнього стану, які власне і сприяють процесу коэволюції елементів складних правових явищ, процесу самоорганізації останніх; по-третє, розглядом правових системних утворень як різновиду соціальних систем, яким є властивою як самоорганізація, так і організація.

3. Світоглядно-методологічний каркас теоретико-правових побудов у світлі синергетики включає такі положення: діалектичне поєднання організаційних і самоорганізаційних аспектів еволюції правових явищ; наявність власних механізмів розвитку, що сприяють розгортанню потенційних можливостей, закладених у правовому системному утворенні; недоцільність нав’язування праву шляхів розвитку ззовні; складний архітектурний характер права.

4. Дослідження впливу гносеологічних положень синергетики на методологію порівняльно-правових досліджень й у цьому контексті виявлення ступеня поєднання синергетичного підходу й порівняльно-правового методу дозволили:

а)розширити пізнавальні можливості порівняльно-правового методу
за рахунок корекції гносеологічного стрижня, що формує основи його застосування в правових дослідженнях, такими положеннями як чергування періодів панування детермінізму або випадковості у розвитку правових систем, альтернативність і непередбачуваність процесів правового конструювання, наявність власних механізмів розвитку, що сприяють розгортанню потенційних можливостей, закладених у правовому системному утворенні;

б)виявити вимоги, що пред’являються до методу правового порівняння в контексті зміни уявлень про об’єкт порівняльно-правового дослідження у світлі синергетики, а саме, проведення порівняння з урахуванням: діалектичної єдності фундаментальних якостей розвитку правових систем – динамічності й статичності; динамічного характеру розвитку правових систем; якісного стану правових систем – оцінювати можливість перебування правових систем у стані “перехідності”; внутрішньої логіки розвитку правової системи; єдності повторюваного й індивідуального у ході розвитку правових систем;

в)скоригувати головну мету порівняльно-правового дослідження, що з урахуванням ідей синергетики може бути поставлена у такий спосіб: пізнання “загального” – виявлення у порівнюваних правових явищах ізоморфізму (подоби), що є слідством загальних властивостей досліджуваних явищ; пізнання “особливого” – виявлення тенденцій розвитку певної групи правових систем; пізнання “одиничного” – виявлення індивідуальних особливостей розвитку правових систем у періоди, де роль випадковості є визначальною;

г)визначити межі ефективного використання порівняльно-правового методу, і в цьому контексті стверджувати, що пізнавальні можливості порівняльно-правового методу не обмежуються тільки виявленням подібності й відмінності правових систем миру, але й допомагають виявити тенденції розвитку й самоорганізації правових систем і зорієнтуватися у функціонуванні механізму еволюції останніх.

5.У світлі ідей синергетики збагачується “предметне поле” порівняльного правознавства шляхом залучення до нього факторів детермінації процесу розвитку правових систем, причин не тільки закономірних, але й випадкових. Пізнавальний потенціал синергетики дозволяє, з одного боку, виявити особливий різновид правових закономірностей – закономірність еволюції й самоорганізації правових систем, що являє собою об’єктивний, необхідний, істотний, повторюваний зв’язок (відношення), який має імовірнісний характер і проявляється як тенденція, що визначає напрямок еволюційного розвитку і зміст процесу самоорганізації правових систем, а з іншого – розкрити істотну роль випадковості у розвитку правових систем, осмислити її вплив, насамперед, на внутрішню структуру правових систем.

6.Основними положеннями синергетичної концепції правової системи є:

а)правова система являє собою комплекс порядків, що самоорганізуються
(на рівні функціонування її компонентів), що перебувають у погодженій взаємодії під впливом внутрішньосистемного детермінанта – правосвідомості, що визначає форму правової самоорганізації. Від саморухливості правосвідомості, як квінтесенції саморозвитку правової системи, залежать ступінь самоорганізації її компонентного складу, “алгоритм” розвитку правової системи в цілому;

“ефект самоорганізації” на рівні правової системи залежить від ступеня самоорганізації на рівні її компонентів; будь-які управлінські зв’язки між складовими правової системи є окремими випадками самоорганізації правової системи в цілому;

самоорганізація на рівні як правової системи в цілому, так й її компонентів, зокрема, виявляє своє джерело в соціальній самоорганізації;

ступінь самоорганізації компонентного складу правової системи є різним.

б) “перехідність” правової системи характеризує особливі стани її розвитку, що, з одного боку, опосередковує виникнення “перехідного типу” правової системи, що спостерігається при зміні її типової якості, викликаної неможливістю правової системи розвиватися в межах колишнього типу права (належати до певної правової сім’ї) у зв’язку з нагромадженням її контрастних відмінностей, що утворюють нову еволюційну конфігурацію, а з іншого – сприяє проходженню правовою системою “перехідних” періодів у своєму розвитку, де відбувається зміна її якісних станів, що не тягне зміну правовою системою своєї “типової приналежності”, тобто відношення до конкретного типу права (“сім’ї права”), що дозволяє системі еволюціонувати в рамках “основного каналу еволюції”.

7.Дія механізму еволюції має подібні риси для правових систем, що належать до одного типу права, та відмінні – для правових систем, що належать до різних правових сімей. У ході дослідження механізму еволюції правової системи України була виявлена якісна подібність його дії – дії механізму еволюції правових систем романо-германського типу права. Однак поряд із рисами подібності були виявлені й риси відмінності, а саме – різний ступінь мінливості системоутворюючого фактора. В умовах перехідного розвитку української правової системи, коли вимальовується еволюційна альтернатива, згадана відмінність у дії механізму еволюції правової системи України стає принциповою.

8.При виборі еволюційної альтернативи, що стоїть перед правовими системи пострадянського простору, у тому числі і перед правовою системою України, істотну роль відіграє особливість дії механізму альтернативності, яка полягає в неоднозначному прояві таких “системних факторів”, як вплив “пам’яті”, що виражається в бінарному характерові традиції права, “ідеологічної основи” правової системи, якій характерною є невизначеність, а також комплексі історично обумовлених взаємозв’язків між правовими системами, що визначає залежність розвитку від зовнішньополітичних контактів між державами та від участі останніх в інтеграційних відносинах. Це обумовлює висновок про те, що “маятник” саморегуляції для цих правових систем ще не визначений, а вибір одного з варіантів еволюційної альтернативи буде прямо залежати від вибору вектора інтеграції.

Публікації автора:

1.Кривцова І.С. Синергетическая интерпретация закономерностей эволюции и самоорганизации правовых систем // Вісник Луган. держ. ун-ту внутрішн. справ ім. Е.О. Дідоренка: Наук.-теоретич. журн. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2007. – Вип. 4. – С. 57-63.

2.Кривцова І.С. Логика исследования права в свете идей синергетики: некоторые теоретико-методологические замечания // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. пр. / Голов. ред. С.В. Ківалов; Відп. за вип. Л.І. Кормич. – Одеса: Фенікс, 2007. – Вип. 30. – С. 79-85.

3.Кривцова І.С. Дія випадковості в правовій реальності: синергетичний погляд // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Вип. 34 / Редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін. – Одеса: Юрид. л-ра, 2007. –
С. 105-110.

4.Кривцова І.С. Прогнозування еволюції правових систем в контексті синергетики: деякі теоретико-методологічні проблеми
// Південноукраїнський правовий часопис. – 2007. – № 2. – С. 86-89.

5.Кривцова І.С. Застосування синергетичних моделей у правових дослідженнях: підстави й межі // Митна справа: Наук.-аналіт. журн. з питань мит. спр. та зовнішньоекономіч. діяльності. Фахове видання. – 2007. – № 3(51). – С. 63-66.

6.Кривцова І.С. Эвристическая ценность идей синергетики в сравнительно-правовом познании // Міжнародний науковий журнал “Порівняльно-правові дослідження”. – 2007. – № 1-2. – С. 71-75.

7.Кривцова І.С. Механізм еволюції правових систем: теоретико-методологічна конструкція // Актуальні проблеми держави і права:
Зб. наук. пр. – Вип. 36 / Редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін.; Відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – Одеса: Юрид. л-ра, 2007. – С. 454-460.

8.Кривцова І.С. Развитие методологии сравнительного правоведения под воздействием идей синергетической парадигмы // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: Зб. наук. ст. / За ред.
Ю.С. Шемшученка, О.В. Кресіна. – К., 2006. – С.160-166.

9.Кривцова І.С. Законотворчество в синергетическом измерении: организационный и самоорганизационный механизмы // Законодавство України: Проблеми та перспективи розвитку: Зб. матер. міжнар. конф. 27.01 – 02.02.2006 р., м. Косів Івано-Франківської області / Редкол.
Ю.С. Шемшученка, О.Ф. Андрійко та ін. – Київ, 2006. – Вип. 7. –
С. 129-132.

10.Кривцова І.С. К вопросу о стабильности закона в правовых системах переходного типа // Закон: стабильность и динамика: Матер. засед. Междунар. шк.-практикума молод. ученых-юристов, Москва, 1–3 июня 2006 г.) / Отв. ред. Т.Я. Хабриева. – М.: Юрид. фирма “КОНТРАКТ”, 2007. – С. 135-143.