Анотація до роботи:

Стойка А.В. Механізми ефективної взаємодії органів державної влади і громадських об’єднань на регіональному рівні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – Механізми державного управління. – Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2006.

Дисертаційна робота присвячена розробці теоретичних і практичних положень, пов’язаних із механізмами взаємодії органів державної влади і громадських об’єднань на регіональному рівні. У роботі розглянуто природу, принципи і основні форми взаємодії влади і «третього сектору», зміст і напрямки вдосконалення механізмів цієї взаємодії. Особливої уваги приділено з’ясуванню місця і ролі формування місцевих (регіональних) стратегій розвитку як фактора громадської консолідації. Запропонована модель ефективної взаємодії влади і громадськості на рівні регіону, розглянуто основні чинники реалізації моделі на практиці.

У процесі дослідження обґрунтовані наступні висновки, що дозволяють сформулювати принципи і розробити механізми ефективної взаємодії органів державної влади і громадських об’єднань на регіональному рівні.

1. Взаємодія органів державної влади та громадських організацій є визначально важливим елементом загальної системи міжсекторальної взаємодії, яка у своєму розвиненому вигляді набуває характеру партнерства. Міжсекторальна взаємодія (партнерство) – особливий вид взаємин між соціальними агентами (організаціями, компаніями, фірмами, громадськими асоціаціями і об’єднаннями), в які вони зацікавлено і рівноправно вступають для ефективного досягнення власних цілей. На регіональному рівні системна ефективна взаємодія органів влади і громадських організацій є однією із засадних умов соціально-політичної стабільності та стійкого розвитку. Саме через різноманітні канали такої взаємодії інтереси мешканців регіону можуть найповнішим чином виявлятися, артикулюватися (тобто чітко формулюватися), репрезентуватися у систематизованому і впорядкованому вигляді, бути дієвими і результативними. Через посередництво інституціоналізованих структур взаємодії інтереси людей, як правило, набувають конструктивного характеру, причому навіть такі інтереси, які в інших випадках могли б набути руйнівного характеру.

2. Встановлено, що взаємодія органів влади і громадських організацій на рівні регіону має на меті кілька головних цілей. На рівні процесуальному (поточної повсякденності) визначально важливою метою взаємодії є постійне взаємне узгодження інтересів, підтримання стану соціально-політичної стабільності. Якщо ж брати за мірило стратегічні перспективи розвитку регіону як територіальної соціально-економічної цілісності, то головною спільною метою учасників взаємодії буде забезпечення нової якості людського життя, створення умов для життя і праці у безпечних і екологічно здорових умовах. Усі вказані цілі охоплюються словосполученням «стійкий людський розвиток». Підхід до завдань регіонального розвитку в рамках парадигми стійкого розвитку створює підстави для істотно нового підходу до питань ефективного забезпечення процесів стратегічного розвитку як на місцевому, регіональному, так і на національному рівнях. В умовах перехідного періоду для України розбудова такого полісуб’єктного партнерства (взаємодії) є абсолютно необхідним чинником для створення системи стійкої демократії учасницького типу, за якого долається відчуження людини від влади і забезпечується постійне представництво усіх значущих соціальних інтересів.

3. Основними принципами взаємодії органів державної влади і громадських організацій на рівні регіону повинні бути партнерська рівність, адекватне представництво, громадська участь, сфокусованість на проблемах локального розвитку, на нагальних потребах громад (у тому числі органів громадської самоорганізації), субсидіарність, відкритість (перш за все поінформованість громадян у ключових справах, що стосуються життя територіальної громади) та ін. Взаємодія органів державної влади і громадських організацій може бути ефективною за умов, якщо вона побудована на засадах системності і постійності, що має бути належним чином зафіксовано у відповідних програмах взаємодії.

4. Здебільшого наявні приклади налагодження взаємодії між органами державної влади та громадськістю носять спорадичний і спонтанний характер, що показує їх початковий, нестійкий, нестабільний характер. Наразі взаємодія органів влади і громадськості носить здебільшого демонстраційний (з боку органів влади), орієнтований на ефект створення позитивного іміджу влади як відкритої, демократичної, налаштованої на діалог із громадянами. Громадські організації не є рівноправними партнерами влади навіть у тих сферах, де їхня участь вже зараз може бути корисною і плідною.

5. Здійснений у дослідженні аналіз наявного вітчизняного та зарубіжного досвіду, накопиченого в сфері міжсекторальної взаємодії у регіонах, заслуговує на безумовну увагу і розповсюдження (імплементацію). Особливо в умовах України є корисним досвід сприяння місцевим громадам, органам самоорганізації, залучення громадян до розбудови мережі соціальної роботи, інших плідних форм налагодження і розвитку сфери міжсекторальної взаємодії. Важко переоцінити значення цілеспрямованої методичної та організаційної допомоги, яку можуть надавати органи влади в процесі становлення організацій «третього сектору». Все це допомагає актуалізувати і надалі задіяти наявні механізми інновативно-соціального, а також кадрового, соціально-технологічного та інших порядків, враховуючи також освоєння населенням принципів, технологій і навичок, які ще не стали надбанням пересічного громадянина (і пересічної громади).

6. Основними напрямками, за якими найбільш плідно і перспективно може здійснюватись взаємодія органів державної влади і громадських організацій в регіоні є наступні: взаємодія органів державної влади і громадських організацій (широких кіл громадськості) у формуванні стратегій місцевого (регіонального) розвитку; розбудова на локальному рівні мережі комітетів громадської територіальної самоорганізації; створення громадських рад (дорадчого або експертного характеру); систематичний обмін інформацією між органами державної влади та громадськими організаціями тощо.

7. Серед указаних вище форм особливе значення має злагоджена робота влади і громадськості з реалізації потенціалу міжсекторальної взаємодії (по лінії «влада –громадськість») у формуванні стратегій місцевого розвитку. Саме ця форма сприяє залученню громадян до осмислення існуючого становища, пошуку і реалізації тих чи інших форм зацікавленої і відповідальної участі людей у формах організованої громадянської ініціативи.

8. Модель оптимальної взаємодії органів державної влади і громадських організацій на регіональному рівні мусить обов’язково містити системно-структурну складову (цілеспрямоване сприяння державних органів становленню широкої мережі громадських організацій, привертання уваги громадян до проблем регіону і перспектив власної участі у вирішенні цих проблем в межах громадянської компетенції) та спонтанно-пошукову складову (діяльність громадянських організацій, які акумулюють настрої і інтереси людей, а також впливають на формування цих настроїв і інтересів).

На першому етапі впровадження модель взаємодії органів регіональної влади із громадськістю може передбачати природну і виправдану асиметрію (більш вагома і відповідальна участь саме структур влади, яка активно і зацікавлено сприяє формуванню (відтворенню) мережі організацій «третього сектору»).

Після зміцнення мережі репрезентативних організацій (тобто таких, що відносно адекватно відображують нагальні інтереси значної кількості громадян) модель взаємодії органів регіональної влади із громадськістю мусить будуватися на засадах рівності (симетрії) і партнерства, незалежно від того, наскільки чисельною є та чи інша організація, наскільки великим є її вплив на громадян тощо.

Публікації автора:

Друковані праці у фахових виданнях

1. Стойка А.В. Громадські організації у процесі розробки місцевих стратегій розвитку (управлінські аспекти) // Зб. наук. праць ДонДАУ, т. III, серія „Державне управління”, вип. 8, „Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”. – Донецьк: ДонДАУ, 2002. – С. 283 – 288.

2. Стойка А.В. Державна політика щодо громадських організацій: основні засади, передумови і напрямки // Зб. наук. праць ДонДАУ, т. III, серія „Державне управління”, вип. 14 „Державне регулювання економіки і соціального розвитку територій та підприємств”. – Донецьк: ДонДАУ, 2002. – С. 79 – 87.

3. Стойка А.В. Соціальна робота як фактор розвитку громадських організацій // Зб. наук. праць ДонДАУ, т. IV, серія „Державне управління”, вип. 26 „Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”. – Донецьк: ДонДАУ, 2003. – С. 133 – 140.

4. Стойка А.В. Механізми державного сприяння розвитку громадських організацій (регіональний рівень) // Менеджер. – 2003. - № 4. – С. 53-58.

5. Стойка А.В. Основні підходи до формування оптимальної моделі взаємодії державних органів з громадськими організаціями на рівні регіону // Менеджер. – 2004. - № 3. – С. 77-83.

6. Стойка А.В. Міжсекторальна взаємодія: органи державної влади
   та місцевого самоврядування і громадські (неурядові) організації // Зб. наук. праць ДонДУУ, т.V, серія „Державне управління”, вип. 37 „Фінансовий механізм державного управління економікою України”. – Донецьк: Норд-Прес, 2004. –
   С. 347-356.

7. Стойка А.В. Створення ефективної моделі міжсекторальної взаємодії на регіональному рівні: досвід, нагальні проблеми і перспективи // Зб. наук. праць ДонДУУ, т.VI, серія „Державне управління”, вип. 48 „Фінансово-банківські механізми державного управління економікою України”. – Донецьк: Норд-Прес, 2005. – С. 45-58.

Друковані праці у інших виданнях

8. Стойка А.В. Основні напрямки державної політики щодо сприяння громадським організаціям на регіональному рівні // Материалы второй международной научно-практической конференции «Молодежь и государство». - Донецька обласна державна адміністрація, Донецька обласна рада, Донецький національний університет, ДОО „Всеукраїнської громадської молодіжної організації „Союз молоді регіонів України”. – Святогірськ, Донецька обл., 2003. –
   С. 42-43.

9. Горшкова А.С., Стойка А.В. Образование и профсоюзное движение глазами профсоюзных работников // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Інноваційний менеджмент у системі модернізації управління освітою”. - т.2. - Головне управління освіти і науки облдержадміністрації, Донецький державний університет управління, Донецький обласний інститут післядипломної освіти. - Донецьк, 2004. - С. 62 -67.

Особистий внесок: оцінка впливу регіональних ланок профспілкових організацій на державну регіональну політику.