Анотація до роботи:

Пацура І.М. Малопоширені лісові природні комплекси карпатської частини басейну Дністра. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.03.03 – лісознавство і лісівництво. – Український державний лісотехнічний університет, Львів, 2003.

В дисертації розроблено кількісні критерії оцінки поширення лісових угруповань, на основі яких виділено малопоширені, рідкісні й унікальні деревостани та популяції деревних рослин, типи едатопів та типи лісу в межах карпатської частини верхів’я басейну р. Дністер. Узагальнено особливості генези, стану, тенденцій розвитку та перспективи збереження малопоширених і рідкісних лісових природних угруповань. У межах основних типів лісу виділено їх ценотичні варіанти лісових угруповань, які можуть бути використані для удосконалення номенклатури типів лісу і слугувати прототипами для їх практичного відтворення.

Розроблено шляхи збереження та розширення рідкісних лісових природних комплексів реґіону, які можуть бути використані в природоохоронній діяльності та при веденні захисного лісового господарства. Отримані кількісні критерії оцінки поширення лісових угруповань та популяцій можуть бути покладені в основу розбудови та удосконалення національної екологічної мережі.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та аналіз експериментальних даних щодо виділення малопоширених, рідкісних та унікальних деревостанів, популяцій деревних рослин, типів едафотопів та типів лісу. З’ясовані особливості генези, стану, динамічних тенденцій та перспективи рідкісних природних лісових угруповань. У межах основних типів лісу виділено їх ценотичні варіанти. Визначено шляхи збереження та розширення рідкісних лісових природних комплексів.

1. В межах досліджуваного району близько 27 % від загальної площі вкритих лісом земель Держкомлісгоспу, або 51 % від площі лісів умовно природного походження, займають деревостани віком понад 60 років 16 головних лісоутворюючих автохтонних деревних видів. Критерієм їх поширення обґрунтовано величину суми площ ділянок, на яких вони зростають. До малопоширених віднесено деревостани, зростаючі на площі менше 1 %, рідкісних – менше 0,1 %, унікальних – менше 0,01 % від площі вкритих лісовою рослинністю земель досліджуваного реґіону.

2. В межах карпатської частини басейну Дністра до категорії малопоширених підпадають деревостани з перевагою у складі берези повислої, вільхи чорної, граба звичайного, липи серцелистої, сосни звичайної та клена-явора, а рідкісних – з перевагою у складі вільхи сірої, дуба скельного, липи широколистої, модрини європейської, осики та ясена звичайного.

3. Серед малопоширених популяцій в реґіоні досліджень віднесено популяції вільхи сірої, осики, ясена звичайного, рідкісних – душекії зеленої, липи широколистої, модрини європейської, сосни кедрової, черешні, унікальних – в’яза голого та дуба скельного.

4. На підставі лісотипологічного аналізу до рідкісних лісових природних комплексів віднесені такі угруповання:

гірської сосни у середньогір’я у свіжих та сирих борах;

кедрово-ялинові та ялиново-соснові у вологих борах середньогір’я;

ялинові у низькогір’ї та середньогір’ї у свіжих суборах;

ялицево-ялинові на височині, низькогір’ї і середньогір’ї у сирих сугрудах та ялиново-ялицеві у середньогір’ї у сирих грудах;

ялиново-соснові у межах височини і низькогір’я в умовах мокрих борів і сирих суборів, а також у середньогір’ї у вологих борах і сирих суборах;

букові з грабом, ялицею та ялиною на рівнині, височині та низькогір’ї у свіжих грудах і у середньогір’ї у свіжих сугрудах і грудах;

сіровільхові на височині, низькогір’ї та середньогір’ї у сирих суґрудах і грудах;

дубові та ялицеві на височині у свіжих суґрудах;

дубово-соснові на височині у свіжих та вологих суборах;

грабово- та ясенево-дубові на височині у сирих ґрудах;

чорновільхові на рівнині у сирих і мокрих грудах, а у низькогір’ї і середньогір’ї у сирих сугрудах і грудах;

чорновільхово-дубові на рівнині у сирих сугрудах.

5. Аналіз поширення рідкісних рослин у деревостанах показав, що найбільше їх під наметом таких едифікаторів: ялини – 8 видів; ялиці і бука – 5 видів; в’яза і дуба – 4 види; клена-явора – 3. Найціннішими у цьому відношенні є змішані середньоповнотні деревостани за участю:

бука, ялини та ялиці, під наметом яких створюється відповідні екологічні ніші для астранції великої, баранця звичайного, лілії лісової, лунарії оживаючої, плауна колючого;

дуба, бука і в’яза – астранції великої, лілії лісової, цибулі ведмежої;

бука, клена-явора і в’яза – астранції великої, лілії лісової, лунарії оживаючої.

6. В межах основних типів лісу є підстави виділити ценотичні варіанти рідкісних лісових угруповань, які можуть послужити прототипами для їх практичного відтворення, зокрема:

6.1. Угруповання, які генетично пов’язані з періодом раннього голоцену:

березово-ялинові сосняки чорницево-левкобрієві у свіжих соснових суборах на кам’янистих та брилистих ґрунтах;

березово-ялинові сосняки чорницево-сфагнові у мокрих соснових борах на болоті;

кедрові ялинники чорницеві у вологих кедрово-ялинових суборах, рідше сугрудах на темно-бурих гiрськолiсових середньоглибоких, кам’янистих, брилистих ґрунтах;

яворово-ялинові сіровільшняки кропивно-розхідникові сирих сіровільхових суґрудів і ґрудів у гірських долинах.

6.2. Угруповання, що генетично пов’язані з періодом середнього голоцену, зокрема:

з участю бузку угорського у гірських долинах (в 1985 році – до варіанту бузку угорського живокостово-розхідникового, а у 2002 році – ялинового сіровільшняка калюжницево-гадючникового;

ясенево-дубового в’язівника (в’яза голого) ведмежоцибулевого вологої діброви на височині.

6.3. Угруповання, що сформувалися у пізньому голоцені:

букового скельнодубняка чорницево-ожикового вологої букової судіброви у низькогір’ї;

в’язово-ялинових букняків маренково-щитникових вологих ялинових бучин у горах;

ялиново-яворових букняків щитникових вологих ялицево-ялинових бучин у горах;

складних дубових яличників веснівково-безщитникових вологих дубових суяличин на височині;

складних ялицево-ялинових букняків щитниково-кислицевих вологих ялицево-ялинових бучин у горах.

7. Рідкісні лісові популяції та угруповання потребують різних підходів щодо збереження та розширення:

популяції бузку угорського та дуба скельного, меншою мірою в’яза голого – негайних і активних заходів: освітлення, усунення конкурентів, сприяння природному поновленню;

популяції сосни кедрової і модрини європейської – не потребують активних заходів, але бажаним є штучне насадження;

популяції сосни звичайної на кам’янистих розсипах та на болотах у горах – підтримання екологічних ніш шляхом збереження локального гідрологічного режиму та проведення доглядових рубань.

8. Ведення природоохоронного господарства повинно передбачати максимальне збереження рідкісних популяцій, що знаходяться у критичному стані: бузку угорського, дуба скельного, в’яза голого і забезпечення насіннєвої бази для штучного розширення їх на прилеглих територіях. Воно повинно орієнтуватися і на розширення популяцій рідкісних піднаметових рослин, в першу чергу таких видів як лілія лісова, цибуля ведмежа, білоцвіт весняний, билинець комарниковий, підсніжник білоцвітий, окремих видів роду Аконіт, тощо.

Публікації автора:

1. Пацура І.М. Заказник “Лужки” – еталон змішаних шпильково-листяних лісів у Ґорґанах // Науковий вісник: Сучасна екологія і проблеми сталого розвитку суспільства / Збірник науково-технічних праць. – Львів: УкрДЛТУ. – 1999. – Вип. 9.8. – С. 118–122.

2. Пацура І.М, Третяк П.Р. Букові ліси в Ґорґанах // Науковий вісник: Охорона біорізноманіття: теоретичні та прикладні аспекти / Збірник науково-технічних праць. – Львів: УкрДЛТУ. – 2000. – Вип. 10.3. – С. 20–29.

3. Пацура І.М. Заказник “Підлюте” – еталон рідкісних змішаних шпильково-листяних лісів у Ґорґанах // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Біологія. Природні екосистеми Карпат в умовах посиленого антропогенного впливу. – Ужгород. – 2001. – № 9. – С. 21–23.

4. Пацура І.М. Сучасний стан соснових лісів у Ґорґанах, їх практичне значення та охорона // Науковий вісник: Збірник науково-технічних праць. – Львів: УкрДЛТУ. – 2002, вип. 12.3. – С. 70–73.

5. Пацура І.М. Особливості малопоширених лісових угруповань карпатської частини басейну ріки Дністер // Науковий вісник: Лісівницькі дослідження в Україні / Збірник науково-технічних праць. – Львів: УкрДЛТУ. – 2002, вип. 12.4 – С. 167–172.

6. Пацура І.М. Рідкісні ліси з участю в’яза шорсткого у верхів’ї басейну р. Дністер // Наукові основи збереження біотичної різноманітності / Тематичний збірник Інституту екології Карпат НАН України. – Вип. 4: – Львів: “Ліга-Прес”, 2003. – С. 76–81.

7. Пацура І.М. Поширення популяцій сосни кедрової (Pinus cembra L.) за межами природно-заповідного фонду Осмолодського ДЛГ // Національні природні парки: проблеми становлення та розвитку. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 20-річчю Карпатського національного природного парку. – Яремне. – 2000. – С. 214–216.

8. Пацура І. М. Ґенеза унікальних природних лісових комплексів Прикарпаття, їх практичне значення та охорона // Розточанський збір 2000. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Книга друга. – Яворів. – 2000. – С. 217–219.

9. Пацура И.М. Сосновые леса на болоте в Украинских Карпатах // Леса Евразии в третьем тысячилетии: Материалы международной конференции. – Т.2 – М.: МГУЛ, 2001.– С. 21–23.

10. Пацура І.М., Третяк П.Р. Рідкісні лісові угруповання карпатської частини басейну ріки. Дністер // Гори і люди (у контексті сталого розвитку). Матеріали конференції, присвяченої Міжнародному року гір. – Рахів. – 2002. – С. 431–435.

11. Patsura I., Tretyak P. State and dynamic tendencies of Pinus cembra L. population in Gorgany (region of Ukrainian Carpathian Mountains) – . com/ntshekocembra/cembra/html.