Анотація до роботи:

Логвиненко О.І. Лісоохоронна справа в Україні: історико-правовий аспект. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. – Київ: Київський національний університет внутрішніх справ, 2006.

Дисертацію присвячено питанням вітчизняної лісоохоронної галузі в її історичному аспекті: з часів перших згадок про неї у давніх джерелах до започаткування самостійного державного механізму незалежної України. На підставі аналізу питання охорони лісів зроблено висновок, що ця проблема впродовж існування державних інститутів на етнічних українських землях завжди турбувала владні структури. Чільне місце у дисертаційному дослідженні належить аналізу нормативно-правових засад організаційного устрою лісоохоронних органів на території України, порядку їх комплектування особовим складом, основних форм та методів службової діяльності лісоохоронців у різні історичні періоди.

Сформульовано пропозиції щодо доповнення глав 5 і 16 Лісового кодексу України, розроблення Статуту про лісову охорону з огляду на соціальний захист та матеріальне заохочення українських лісоохоронців, включення до законів України “Про міліцію”, “Про прокуратуру” статей про залучення до охорони лісів спеціальних підрозділів правоохоронних органів.

У дисертації вперше здійснено комплексний монографічний аналіз проблем у лісоохоронній галузі в історичному зрізі з часів Київської Русі до 1990 р. На підставі проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення, зроблено висновки, які мають значення як у теоретичному, так і в практичному плані, виявлено недоліки норм, що регулюють відносини в лісоохоронній справі, запропоновано напрями їх вдосконалення, зокрема:

по-перше – проведення зваженої кадрової політики та впровадження оптимальної чисельності центрального і місцевого лісоохоронного апарату, відокремлення функцій лісового господарства від функцій лісової промисловості. Відповідно до ст. 18 Лісового кодексу постійні лісокористувачі мають право на спеціальне використання лісових ресурсів (рубки головного користування). Згідно із ст. 23, 26 Лісового кодексу органам Держкомлісгоспу на місцях (держлісгоспам) надається право здійснювати державне управління і контроль у галузі ведення лісового господарства. Це призводить до порушення держлісгоспами принципу несумісності функцій державного управління і контролю у галузі ведення лісового господарства із здійсненням підприємницької діяльності, тобто веденням порубок головного користування. Виявлені негаразди та проблеми у лісовому господарстві країни зумовлюються поєднанням в особі лісогосподарських підприємств функцій продавця деревини на пні, її покупця та контролера. Відтак пропонується доповнити Лісовий кодекс статтями: у главі 5 “Компетенція державних органів у галузі управління і контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів” – “Заборонити суміщати одній і тій самій юридичній особі: реалізацію функцій державного управління в галузі охорони, захисту, використання лісового фонду і відтворення лісів; здійснення порубок головного користування і переробки отриманої при цьому деревини” та у главі 16 “Лісова охорона” – “Лісова охорона незалежно від форми власності лісів є підзвітною органам державної влади та місцевого самоврядування, на території яких знаходяться ці ліси”;

по-друге, оскільки чинне й досі Положення про державну лісову охорону (1982 р.) вже давно не відповідає вимогам часу, зобов’язати Держкомліс згідно зі ст. 87 Лісового кодексу України розробити і подати на затвердження Кабінету Міністрів України новий Статут про лісову охорону, закріпивши в ньому з огляду на соціальний захист і матеріальне заохочення українських лісоохоронців встановлення відсоткової винагороди від суми коштів, перерахованих до бюджету внаслідок особистої службової діяльності; поклавши на державну лісову охорону обов’язок здійснювати захист в лісгоспах державної форми власності, державних лісгоспах інших форм господарювання – лісову відомчу охорону, приватних лісах – лісову охорону власників (юридичних і фізичних осіб);

по-третє, долучати до охорони лісів спеціальні підрозділи правоохоронних органів, доповнивши відповідними статтями закони України “Про міліцію”, “Про прокуратуру”.

Публікації автора:

1. Логвиненко О.І. Охорона лісів у Київській Русі та Литовсько-Руському князівстві // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2001. – Вип. 13. – С. 189–192.

2. Логвиненко О.І. Перші радянські документи про охорону лісів // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. – № 5. – С. 280–286.

3. Логвиненко О.І. Лісове законодавство в Україні у XVШ сторіччі // Право України. – 2002. – № 12. – С. 140–141.

4. Логвиненко О.І. Матеріальне забезпечення лісової охорони України: 1917–1927 рр. // Вісник Національного Університету внутрішніх справ. – 2004. – Вип. 25. – С. 221–225.

5. Логвиненко О.І. Забезпечення природоохоронної функції держави працівниками органів внутрішніх справ // Вісник Національного Університету внутрішніх справ. – 2004. – Вип. 28. – С. 491–493.

6. Логвиненко О.І. Лісове законодавство і користування в Лівобережній Україні у XVШ ст. // Матеріали звітної науково-практичної конференції. – Сімферополь, 2001. – Ч. 2. – С. 17–19.

7. Логвиненко О.І. Вивчення правових дисциплін в лісових навчальних закладах України: історія і сучасність // Матеріали конференції істориків права. – Рівне, 2002. – С. 268–271.