Анотація до роботи:

Романів А.С. Ландшафтно-рекреаційний потенціал Національного природного парку „Синевир”. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук зі спеціальності 11.00.01 – фізична географія, геофізика і геохімія ландшафтів. – Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2007.

У роботі обґрунтовано теоретичні засади оцінки ландшафтно-рекреаційного потенціалу природоохоронних територій, розроблено загальну концепцію його дослідження. Проаналізовано природні умови й визначено стимулюючі та лімітуючі фактори рекреаційного природокористування Національного природного парку „Синевир”. Встановлено ландшафтну структуру парку на рівні складних урочищ. Оцінено естетичну привабливість, рекреаційне навантаження, рекреаційну стійкість та ємність природно-територіальних комплексів НПП, які у роботі потрактовано як параметри ландшафтно-рекреаційного потенціалу. Проведено типізацію складних урочищ за показниками придатності до різних видів рекреаційного природокористування. Запропоновано напрямки та заходи щодо оптимізації використання ландшафтно-рекреаційного потенціалу парку, найважливішими серед яких є удосконалення функціональної структури території парку та оптимізація мережі туристичних маршрутів.

Представлені у дисертаційній роботі результати дослідження засвідчують особливу актуальність вивчення ЛРП національних природних парків для розроблення та впровадження заходів щодо покращення рекреаційного природокористування на їхній території. Найважливіші результати дослідження дають підстави зробити низку висновків:

1. Ландшафтно-рекреаційний потенціал як ключове поняття у дослідженні - це вираз сукупної можливості окремих елементів ландшафту забезпечувати реалізацію рекреаційної функції з урахуванням просторових, часових та нормативних обмежень і альтернатив природокористування. В основі ЛРП лежать елементи ландшафту, які придатні для рекреаційного природокористування. Однак ЛРП не можна розглядати лише як суму рекреаційних можливостей, пов’язаних з окремими елементами ландшафту.

Ландшафтно-рекреаційний потенціал – це іманентна риса кожного природно-територіального комплексу. Його вимірниками можуть бути показники рекреаційного навантаження та ємності, що враховують певний ступінь рекреаційної дигресії ландшафту та його рекреаційну стійкість.

2. Запропонована методика дослідження відповідно до специфіки предмету вивчення визначає певну етапність дослідницького процесу і використання відповідних методів. У дисертації приведені основні види роботи кожного з таких етапів: планування дослідження, збір фактичного матеріалу, складання ландшафтної карти, аналітично-синтетична обробка даних, визначення основних напрямів оптимізації використання ландшафтно-рекреаційного потенціалу. Базою для проведення аналітично-синтетичної обробки даних та розробки рекомендацій є ландшафтна карта, яка інтегрує та систематизує усю зібрану інформацію про природно-територіальні комплекси національного природного парку. Сформовані теоретичні засади та дібраний методичний апарат вивчення ЛРП можуть бути застосовані для дослідження ЛРП інших національних природних парків Українських Карпат .

3. НПП „Синевир” характеризується унікальністю природно-територіальних комплексів, що зумовлена особливостями його розташування в межах різних фізико-географічних областей Карпат. З урахуванням тектонічних, геолого-геоморфологічних, гідрологічних та ґрунтово-рослинних особливостей території парку в межах НПП „Синевир” виділяють вісім ландшафтів (Пишконянський, Стримбівський, Кам’янський, Канчівський, Краснянський, Бовцарсько-Верхський, Свічо-Тереблянський, Колочавський). На основі власних польових досліджень та у результаті використання низки тематичних карт створено ландшафтну карту території НПП „Синевир” на рівні складних урочищ масштабу 1:50 000. Виділено 99 складних урочищ.

4. Оцінка стимулюючих та лімітуючих факторів розвитку рекреаційного природокористування засвідчує однозначне переважання перших над другими. Один із найважливіших факторів – естетична привабливість ландшафтів – є стимулюючим фактором практично для всіх видів відпочинку. Загалом у парку переважають ПТК з високим та середнім рівнями естетичної привабливості. Антропогенна зміна корінного рослинного покриву та прояви шкідливих фізико-географічних процесів знижують естетичну привабливість території.

5. Зважаючи на наявні сприятливі природні передумови, можна констатувати існування значного потенціалу природних рекреаційних ресурсів парку та можливість їхнього використання за умов дотримання відповідних норм рекреаційного навантаження та ємності. З урахуванням стійкості ландшафтів, стадії їхньої рекреаційної дигресії та наявних обмежень рекреаційна ємність території парку становить близько 6300 осіб у день, в тому числі більш як 250 осіб припадає на лісорекреаційну діяльність місцевого населення.

6. Територія парку визначається певними територіальними відмінностями у розмірі ЛРП для різних видів рекреації. Проведений аналіз на основі бонітувальних графіків та побудованих оціночних карт дав змогу виділити види рекреації: ті, які чітко прив’язані до ареальних елементів території (агротуризм, бальнеолікування) та лінійних об’єктів (водний, автотуризм), і ті, для яких існує достатній ЛРП на суцільній території парку (пішохідний, лижний, кінний, велосипедний, гірськолижний, оздоровчий туризм). На території парку виділено 5 типів природно-територіальних комплексів, серед яких найбільш сприятливі - полірекреаційні природно-територіальні комплекси з високим рівнем ЛРП для більш, як трьох видів рекреаційного природокористування. Такі ПТК охоплюють значну частину території парку.

7. Характерними рисами сучасного стану рекреаційного природокористування у парку є такі: переважання однобічної спрямованості рекреаційного потоку; значне рекреаційне навантаження на природні комплекси водно-болотного угіддя „Синевир” за дуже низького рекреаційного навантаження на інші території; необхідність стимулювання розвитку окремих видів рекреаційних занять, для яких є необхідні ресурси – зимових видів рекреації, бальнеологічного лікування, зеленого туризму тощо; неспроможність наявних закладів рекреації задовольнити існуючий попит; низький рівень розвитку інфраструктури на більшій частині території парку. Вирішення низки цих проблем можливе шляхом удосконалення функціональної структури території НПП та мережі туристичних маршрутів.

8. З метою оптимізації функціонального зонування НПП „Синевир” запропоновано: узгодити межі зон із границями ПТК; включити до заповідної зони урочища водозбірних лійок у верхів’ях річок Теребля, Ростока, Сухар, Квасовець в межах Свічо-Тереблянського, Стримбівського, Краснянського ландшафтів, які мають важливе водорегулююче та природоохоронне значення; створити додаткові локальні зони стаціонарної рекреації в центральній та південній частинах парку, що забезпечать деконцентрацію рекреаційного потоку. Втілення запропонованих заходів сприятиме наближенню функціонального зонування парку до світових стандартів.

9. Удосконалення туристичної мережі повинно здійснюватися у напрямках прокладання нових гірськопішохідних, велосипедних, кінних туристичних маршрутів в межах Пишконянського, Стримбівського, Бовцарсько-Верхського ландшафтів та створення пунктів рекреаційного господарства в урочищі Яворовець, на полонині Занога, в долині р. Сухар для підвищення рівня інфраструктурного забезпечення маршрутів. Це дасть змогу вирівняти значні диспропорції у рекреаційно-туристичному освоєнні парку та покращити територіальну організацію мережі туристичних маршрутів за рахунок підвищення її зв’язності та компактності.

Публікації автора:

1. Романів А.С. Деякі аспекти практичного застосування ландшафтного картографування в дослідницькій роботі учнів // Проблеми безперервної географічної освіти і картографії. – Вінниця: Антекс, 2001. – Випуск 2. –С. 72-75 (0,15 д.а.).

2. Романів А.С. Особливості виникнення та розвитку шкідливих фізико-географічних процесів в природно-територіальних комплексах НПП „Синевир” // Географія і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – К.: Вид-во Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 2002. – Вип. 8. – С. 153-161 (0,4 д.а.).

3. Романів А.С. Оцінка ландшафтів національного парку „Синевир” для проведення рекреації // Вісник Львівського університету. Серія географічна. 2003. Вип. 29. ч.1. – С.93-98 (0,25 д.а.).

4. Романів А.С. Природні передумови та стан розвитку екотуризму у національному природному парку „Синевир” // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: географія. – Тернопіль. - №2. – Ч.1 – 2004. – С. 255-262 (0,35 д.а.).

5. Романів А.С., Романів О.Я. Обґрунтування мережі туристичних маршрутів Національного природного парку „Синевир” на засадах ландшафтознавчих досліджень // Фізична географія та геоморфологія. – К.: ВГЛ Обрії, 2004. – Вип. 46, Т. 1. – С. 243- 250 (0,35 д.а., особисто здобувачем 0,2 д.а.). Особистий внесок: розкрито природні передумови формування мережі сучасних та перспективних туристичних маршрутів.

6. Романів А.С. Функціональне зонування території як основа менеджменту Національного парку „Синевир” // Проблеми природокористування, сталого розвитку та техногенної безпеки регіонів. Матеріали четвертої міжнародної науково-практичної конференції; м. Дніпропетровськ, Україна, 02-05 жовтня 2007 р. / за ред. А.Г. Шапар та ін. – Дніпропетровськ, 2007. – С. 136-138 (0,1 д.а.).

7. Романів А.С. Оцінка погодно-кліматичних умов для проведення рекреації в НПП „Синевир” // Географічна освіта і наука в Україні. Тези доп. наук. конф. Київ, 26-27 березня 2003. – К.: ВГЛ „Обрії”, 2003. – С. 192-193 (0,1 д.а.).

8. Романів А.С. Ландшафтне обґрунтування перспективних змін функціонального зонування Національного природного парку „Синевир” // Конструктивна географія: становлення, сучасні досягнення та перспективи розвитку. - К.: Вид-во Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 2006. – С. 175-179 (0,2 д.а.).

9. Романів А.С., Романів О.Я. Медико-географічні знання як складова географічної культури // Модернізація і реформування середньої, вищої і післядипломної географічної та картографічної освіти в країнах СНД: досвід, проблеми, перспективи. Матеріали XII Міжнародного науково-практичного семінару. Харків, 8-12 вересня 2003 р. – Харків, 2003. - С. 164-167. (0,1 д.а., особисто здобувачем 0,05 д.а.). Особистий внесок: обґрунтовано зміст поняття „географічна культура”.

10. Романів А.С., Романів О.Я. Організація науково-дослідницької роботи учнів з географії в умовах школи нового типу // Проблеми безперервної географічної освіти і картографії. – К.: Антекс, 2000. – Випуск 1. – С. 98-100 (0,1 д.а., особисто здобувачем 0,05 д.а.). Особистий внесок: виділено етапи організації науково-дослідницької роботи учнів.

11. Романів А.С., Романів О.Я. Туристичний потенціал національного парку: сутність поняття та методологічні основи оцінки // Географія і туризм: європейський досвід. Матеріали міжнародної наукової конференції. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. – С. 118-120 (0,1 д.а., особисто здобувачем 0,05 д.а.). Особистий внесок: розроблено декомпозицію структурних елементів туристичного потенціалу.