Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Медичні науки / Інфекційні хвороби


Кіселик Ігор Олексійович. L-аргінін та сполуки оксиду азоту у хворих на вірусні гепатити. Теоретичні та практичні аспекти їх дослідження: дисертація канд. мед. наук: 14.01.13 / Львівський держ. медичний ун-т ім. Данила Галицького. - Л., 2003.



Анотація до роботи:

Кіселик І.О. L-аргінін та сполуки оксиду азоту у хворих на вірусні гепатити. Теоретичні та практичні аспекти їх дослідження. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.13 – інфекційні хвороби. – Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2003.

У дисертації викладені результати клініко-біохімічних досліджень 206 хворих на гострі та хронічні вірусні гепатити різної етіології. Встановлено, що у цих хворих значно підвищується вміст L-аргініну та азотистих сполук (NO2, NO2- та NO3-) в крові. При гострому перебігу вірусних гепатитів спостерігались високі значення L-аргініну в сироватці хворих. При доброякісному перебігу ВГ, особливо це стосується ГА, його показники швидко нормалізувались. При гострому ГВ спостерігалось значніше, ніж при ГА, підвищення рівнів L-аргініну на початку хвороби та їх відхилення від норми в час виписки із стаціонару. При гострому ГС рівні L-аргініну були незначно вищими ніж при ГВ і практично не змінювались вподовж усього гострого періоду. Виявлено, що рівень NO2- в цільній крові хворих на гострі гепатити А, В та С при госпіталізації перевищував показники здорових осіб у 2-3 рази. В сироватках рывнь NO2 перевищував норму у 5-6,5 разів. У хворих на ГА, і меншою мірою на ГВ, на момент виписки цей показник наближався до норми, тоді як при гострому ГС практично не зменшувався. Вміст NO3- в цільній крові хворих на гострі гепатити А, В та С при госпіталізації перевищував показники контрольної групи в 2,5-3 рази. При обстеженні хворих на хронічні ГВ, ГС та гепатити-мікст (ГВ+ГС) встановлено, що всі показники (L-аргінін та азотисті сполуки) практично у всіх обстежених перевищували норму, і лікування в стаціонарі особливо не впливало на їх рівень. Одержані результати дозволяють стверджувати, що рівень і динаміка L-аргініну та сполук оксиду азоту при гострих вірусних гепатитах залежать від етіології хвороби, а не від важкості та тривалості перебігу. Результати їх визначення можуть бути додатковим критерієм адекватності імунної та інтерферонової відповіді на вірусну репродукцію та допоміжним тестом оцінки ефективності терапії інтерфероногенами.

У динаміці гострих і хронічних гепатитів А, В, С, В+С вивчено особливості обміну L-аргініну і NO2 у сироватці та NO2- і NO3- в цільній крові хворих залежно від етіології та періоду хвороби, що може поліпшити диференційну діагностику гострих та загострень хронічних гепатитів, а також служити додатковим тестом оцінки ефективності терапії інтерфероногенами хворих на ГГВ з підвищеним ризиком хронізації.

  1. У хворих на гострі вірусні гепатити значно підвищувався вміст L-аргініну та азотистих сполук (NO2, NO2- та NO3-) в крові. При гострому перебігу ГВ та ГС концентрація L-аргініну збільшувалася у жовтяничний період хвороби, тоді як при ГА це збільшення було статистично недостовірне. При гострому ГВ спостерігалося триваліше ніж при ГА підвищення рівня L-аргініну яке продовжувалось і в період реконвалесценції. При гострому ГС рівень L-аргініну був незначно більшим, ніж при ГВ, і практично не змінювався вподовж усього гострого періоду.

  2. Рівень NO2- в цільній крові хворих на гострі гепатити А, В і С при госпіталізації в стаціонар перевищував показники здорових осіб у 2-3 рази. У період реконвалесценції нормалізація цього показника відставала від строків клінічного одужання у випадку ГГВ та ГГС.

  3. Вміст NO3- в цільній крові хворих на гострі гепатити А, В і С на момент госпіталізації перевищував показники контрольної групи відповідно в 2,5-3 рази, залишаючись високим у хворих на ГГС протягом всього періоду спостережень.

  4. У сироватці вміст NO2 перевищував норму у 5-6,5 разів. У хворих на ГА, і меншою мірою, на ГГВ у момент виписки цей показник наближався до норми, тоді як при ГГС практично не зменшувався.

  5. У хворих на хронічні ГВ, ГС і ГВ+ГС вміст L-аргініну, NO2 в сироватці та NO2-, NO3- в цільній крові у всіх обстежених перевищують норму, і лікування в стаціонарі особливо не впливає на динаміку їх рівня.

  6. Одержані результати дозволяють стверджувати, що рівні і динаміка L-аргініну та сполук оксиду азоту при гострих вірусних гепатитах залежать від етіології хвороби, а не від тяжкості та тривалості перебігу. Результати їх визначення можуть служити додатковим показником адекватності імунної та інтерферонової відповіді на вірусну репродукцію та допоміжним тестом оцінки ефективності терапії інтерфероногенами.

Публікації автора:

1. Зінчук О.М., Кіселик І.О., Шевченко Л.Ю. Використання електронного архіву HEPATITIS в гепатологічних клініках // Сучасні інфекції. – 2000. – № 4.– С. 5-8.

2. Кіселик І.О. Метаболізм оксиду азоту та вірусні гепатити. Патогенетичні аспекти // Інфекційні хвороби. – 2001.– № 2.– С. 42-46.

3. Кіселик І.О., Луцик М.Д., Шевченко Л.Ю. Особливості визначення нітритів та нітратів у крові хворих на вірусні гепатити та жовтяниці іншої етіології // Лабораторна діагностика. – 2001 – № 3.– С. 43-45.

4. Кіселик І.О., Федечко Л.Й, Жидак Н.М. Про можливість оцінки стану інтерферон-системи шляхом визначення активності індуцибельної NO-синтетази // Нове в діагностиці і терапії інфекційних хвороб: Матеріали науково-практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України (18-19 травня 2000 р., м. Львів). – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.– С. 71-73.

5. Кіселик І.О. Шидловська Л.Й. Вивчення імуносупресивних властивостей вірусу гепатиту в експерименті. // Проблеми вірусних гепатитів, що передаються парентеральним шляхом. – Київ. – 2001. – С. 15-20.

6. Кіселик І.О. Визначення нітритів та нітратів у хворих на вірусні гепатити: Клінічні аспекти // Проблеми вірусних гепатитів, що передаються парентеральним шляхом. – Київ. – 2001.– С. 23-28.