Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Юридичні науки / Кримінальне право та кримінологія, кримінально-виконавче право


Миронова Валентина Олександрівна. Кримінальна відповідальність за порушення законів та звичаїв війни : Дис... канд. наук: 12.00.08 - 2008.



Анотація до роботи:

Миронова В. О. Кримінальна відповідальність за порушення законів та звичаїв війни. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. – Дніпропетровськ, 2008.

Дисертацію присвячено теоретичним проблемам кримінальної відповідальності за порушення законів та звичаїв війни. Проводиться аналіз історичного розвитку законодавства про порушення законів та звичаїв війни. Досліджуються питання імплементації міжнародних норм, що встановлюють відповідальність за порушення законів та звичаїв війни, в кримінальне законодавство України. Встановлюється місце порушення законів та звичаїв війни в системі злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Розглянуті об’єктивні та суб’єктивні ознаки порушення законів та звичаїв війни, з’ясовано зміст положень, що містяться у статтях 433, 434 та 438 КК України, встановлені недоліки кримінально-правових норм та сформульовані пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства України.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення питань кримінальної відповідальності за порушення законів та звичаїв війни, що виявляється у комплексному та всебічному дослідженні складу злочину, передбаченого ст. 438 КК України, з метою удосконалення кримінального законодавства України, усунення прогалин та приведення його у відповідність до норм міжнародного кримінального права.

З наукової та практичної точки зору дане завдання ще не було предметом самостійного кримінально-правового дослідження, тому його результати, які викладені в цій праці, дають можливість сформулювати наступні висновки та надати пропозиції:

1. Розглянувши систему чинного законодавства України та міжнародно-правових актів щодо законів та звичаїв ведення війни, зроблено висновок, що дані питання на сьогодні не врегульовані кримінально-правовими нормами. Це дало можливість визначити місце порушення законів та звичаїв війни в системі злочинів проти миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку. Виходячи з цього на основі поняття об’єкта злочину, передбаченого ст. 438 КК України, у дисертації наведено нову класифікацію злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку:

  1. злочини проти миру (статті 436, 437 КК);

  2. злочини проти безпеки людства (статті 439, 440, 441, 442 КК);

  3. злочини проти міжнародного правопорядку (статті 438, 443, 444, 445, 446, 447 КК).

2. Проаналізувавши загальні положення теорії пізнання і загальні категорії кримінального права, удосконалено поняття об’єкта порушення законів та звичаїв війни. Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 438 КК, є регламентований міжнародним правом порядок ведення війни та інших збройних конфліктів, міжнародний правопорядок у сфері війни та інших збройних конфліктів.

3. Вирішивши поставлені в дисертації завдання, результати яких відображені у комплексному науковому дослідженні питань кримінальної відповідальності за порушення законів та звичаїв війни, стверджується, що одночасне охоплення статтями 433, 434, 438 КК заборонених міжнародно-правовими нормами дій відносно військовополонених та цивільного населення створює значні проблеми з кваліфікації цих злочинів. Тому, слід виключити з КК України статті 433 та 434, що дасть змогу кваліфікувати всі ці дії і застосовувати покарання за однією санкцією виключно за ст. 438 КК, яка відповідно до міжнародних норм, передбачає кримінальну відповідальність за порушення законів та звичаїв війни.

Регламентація у КК однакового підходу до такого роду порушень повною мірою відповідатиме міжнародним нормам, які не розмежовують відповідальності за ці дії, залежно від того, хто є суб’єктом (військовослужбовець чи цивільна особа) або якого характеру є збройний конфлікт (міжнародного чи неміжнародного).

4. До моменту внесення відповідних змін у кримінальне законодавство з метою усунення суперечностей між статтями 433 та 434 КК з одного боку та ст. 438 КК – з іншого, необхідно дати таке роз’яснення, згідно з яким застосування цих норм може бути певним чином наближене до міжнародних стандартів. За статтями 433 та 434 КК злочини кваліфікуються у тих випадках, коли вони вчинені спеціальним суб’єктом (військовослужбовцем) та в умовах збройного конфлікту неміжнародного характеру. В усіх інших випадках ці злочини мають кваліфікуватися за статтею 438 КК України.

5. Визначивши ступінь відповідності національного кримінального права положенням і нормам міжнародного права у сфері регламентації кримінальної відповідальності за вчинення воєнних злочинів стосовно категорій осіб, які потерпають від збройних конфліктів міжнародного і неміжнародного характеру, встановлено певну неузгодженість правової термінології.

Зазначення у диспозиції ст. 438 КК України термінів “військовополонений” та “цивільне населення”, є вкрай недосконалим. Міжнародні конвенції називають більш широке коло осіб, які під час збройних конфліктів підпадають під захист міжнародного гуманітарного права, проте категоріями “військовополонений” або “цивільне населення” охопити їх проблематично. На підставі практики міжнародного гуманітарного права слід застосовувати таке визначення, як “особи, які перебувають під заступництвом під час збройного конфлікту”.

Згідно з міжнародно-правовими актами до осіб, які перебувають під заступництвом під час збройного конфлікту, можна віднести: військовополонених та осіб, статус яких прирівняний до статусу військовополонених; жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру; осіб, свобода яких обмежена; інших осіб, які не беруть безпосередньої участі або припинили брати участь у воєнних діях.

6. Розробивши кримінально-правову характеристику порушення законів та звичаїв війни, обґрунтовано положення про те, що норми і принципи, які містяться в законах та звичаях війни, безпосередньо стосуються збройних конфліктів обох видів: міжнародного та неміжнародного характеру. При цьому такі поняття, як “збройний конфлікт” і “війна”, співвідносяться як філософські категорії загального та особливого.

7. Використавши наукові методи дослідження та спираючись на наукові праці вітчизняних та зарубіжних криміналістів, встановлено, що суб’єктом злочину є фізична, осудна особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності. Отже, суб’єктом порушення законів і звичаїв війни слід вважати фізичну осудну особу, яка до вчинення злочину досягла шістнадцятирічного віку.

8. Спеціальним суб’єктом віддання наказу про вчинення, зазначених у ст. 438 КК, дій є військовий начальник під час збройного конфлікту міжнародного характеру або керівник організованого руху опору, що належать до сторони, яка перебуває у стані війни чи іншому збройному конфлікті, як міжнародного так і неміжнародного характеру.

Сформульовані висновки, а також деякі положення цього дослідження дають змогу зробити декілька пропозицій щодо удосконалення законодавства стосовно кримінальної відповідальності за порушення законів та звичаїв війни.

На підставі викладеного, на наш погляд, необхідно внести до чинного КК України такі зміни:

1. Статті 433 і 434 КК України виключити з Кримінального кодексу України.

2. У частині 1 статті 438 КК України:

1) слова “військовополоненими або цивільним населенням” замінити на слова “особи, які перебувають під заступництвом під час війни чи іншого збройного конфлікту”, у зв’язку з цим слова “жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням” замінити на слова “грубе порушення міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України щодо осіб, які перебувають під заступництвом під час війни чи іншого збройного конфлікту”;

2) виключити слова: “вигнання цивільного населення для примусових робіт” та “на окупованій території”;

3) слова “розграбування національних цінностей на окупованій території” замінити словами “знищення національних цінностей або заволодіння ними, що не викликане військовою необхідністю”;

4) слова “застосування засобів ведення війни” замінити на слова “застосування засобів та методів ведення війни”.

3. З ч. 2 ст. 438 КК України виключити кваліфікуючу ознаку та замінити новою редакцією, в якій встановити кримінальну відповідальність за недбалість військового начальника або керівника організованого руху опору, якщо це спричинило порушення підлеглими законів та звичаїв ведення війни чи інших збройних конфліктів.

4. Викласти статтю 438 КК України в такій редакції:

“1. Грубе порушення міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України щодо осіб, які перебувають під заступництвом під час війни чи іншого збройного конфлікту, знищення національних цінностей або заволодіння ними, що не викликане військовою необхідністю, застосування засобів та методів ведення війни заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

2. Недбалість військового начальника або керівника організованого руху опору, яка спричинила порушення підлеглими законів та звичаїв ведення війни чи інших збройних конфліктів -

карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років”.

Публікації автора:

1. Миронова В.О. Проблеми кримінальної відповідальності за порушення законів та звичаїв війни: Монографія / За заг. ред. д-ра юрид., наук, проф. В.П. Ємельянова. – Харків: Право, 2007. – 152 с.

2. Миронова В.О. Наукове тлумачення ст. 438 КК України про порушення законів та звичаїв війни // Право України. – 2004. – № 11. – С. 85-88.

3. Миронова В.О. Класифікація злочинів проти миру і безпеки людства // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2004. – № 25. – С. 166-170.

4. Миронова В.О. Універсальний (космополітичний) принцип чинності закону про кримінальну відповідальність за порушення законів та звичаїв війни // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2004. – № 27. – С. 137-140.

5. Миронова В.О. Кримінальна відповідальність за вчинення насильства над військовополоненими та цивільним населенням (проблеми кваліфікації) // Питання боротьби зі злочинністю. Збірник наукових праць. Випуск 13 / Ред. кол. Ю.В. Баулін (голов. ред) та ін. – Харків: Кроссроуд, 2007. – С. 212-219.

6. Миронова В.О. Вдосконалення кримінального законодавства про відповідальність за порушення законів та звичаїв війни // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). Науково-практичний журнал. Випуск 15. – Київ, 2007. – С. 207-214.

7. Миронова В.О. Проблеми суб’єкта порушення законів та звичаїв війни // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: збірник наукових праць. – 2007. - № 3 (34). – С. 236-241.

8. Миронова В.О. Кримінально-правова характеристика Проекту кодексу злочинів проти миру і безпеки людства // Наука і освіта 2004. Матеріали VII міжнародної науково-практичної конференції. Том 49. Право. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004 р. – С. 51-53.

9. Миронова В.О. Суб’єкт злочинів проти миру і безпеки людства // Динаміка наукових досліджень 2004. Матеріали ІII міжнародної науково-практичної конференції. Том 4. Право. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 45-47.

10. Миронова В.О. Деякі питання щодо класифікації злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. “Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства”: Тези доповідей та наукових повідомлень учасників науково-практичної конференції молодих учених та здобувачів (26-27 червня 2006 р.) / За заг. ред. М.І. Панова. – Х., Нац. юрид. акад. України, 2006. – С. 248-250.