| У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання – формулювання теоретично обґрунтованих висновків щодо сутності діяльності підбурювача та питань його відповідальності, які мають теоретичне та прикладне значення: 1. Підбурюванням є діяльність співучасника, яка характеризується впливом однієї особи на свідомість і волю іншої з метою збудження у неї наміру (прагнення, бажання, рішучості) вчинити злочин або взяти участь у спільному його вчиненні. Діяльність підбурювача характеризується активною формою поведінки і передує виникненню наміру на вчинення злочину у схиленої ним особи. 2. Підбурювання до злочину полягає у схилянні співучасника до вчинення або до участі у вчиненні конкретного злочину, але воно не виключається й тоді, коли фактичні та юридичні ознаки цього злочину навіть не конкретизовані підбурювачем. 3. Підбурювач схиляє виконавця до вчинення злочину, а інших – співучасників до участі у його вчиненні. При схилянні до злочину групи осіб підбурювання можливе як шляхом впливу на всіх її учасників, так і на одного з її членів. В останньому випадку підбурювач повинен усвідомлювати, що схиляє до злочину саме групу осіб. 4. Для розкриття змісту підбурювальницької діяльності у законі найбільш обґрунтованим є поділ усієї сукупності способів підбурювання на способи переконання і примусу. 5. Діяльність підбурювача не обмежується лише схилянням до злочину (власні дії підбурювача), а й охоплює собою той злочин, який вчинений завдяки цьому схилянню. Установлення факту схиляння необхідно й водночас достатньо для визнання особи підбурювачем. 6. Вина підбурювача може характеризуватися різним його психічним ставленням до власних дій (лише прямий умисел), і до наслідків злочину, вчиненого у співучасті (як прямий, так і непрямий умисел). 7. Спільність умислу при співучасті визначається не стільки наявністю одностороннього, двостороннього або багатостороннього суб'єктивного зв'язку між співучасниками, скільки встановленням мінімальної взаємної поінформованості співучасників. 8. Визнання особи посереднім виконавцем має бути обмежено лише випадками використання для вчинення злочину особи, яка не підлягає кримінальній відповідальності внаслідок відсутності в її діянні ознак складу злочину. 9. Підбурювання треба визнавати невдалим, якщо діяльність, спрямована на схиляння до злочину, не вдалася у зв'язку з відхиленням потенційним співучасником пропозиції підбурювача вчинити злочин або взяти участь у його вчиненні. 10. Схилити до вчинення злочину зі спеціальним суб’єктом можна лише особу, яка відповідає ознакам такого суб'єкта (за винятком деяких випадків співвиконавства), а збудити рішучість взяти участь у вчиненні злочину можна й у особи, якій не притаманні ознаки спеціального суб'єкта. 11. Питання про відповідальність підбурювача вирішується залежно від моменту припинення реалізації умислу, який виник внаслідок схиляння, тобто від тієї стадії на якій злочин було припинено. У зв’язку з цим вид ексцесу (кількісний або якісний) не має значення для кваліфікації дій підбурювача. 12. Відвернення вчинення злочину як форма добровільної відмови підбурювача, може здійснюватися як шляхом безпосереднього впливу на співучасників, так і вчиненням діяння, яке виключає можливість доведення злочину до кінця іншими співучасниками. Така форма добровільної відмови підбурювача, як своєчасне повідомлення ним про злочин, що готується або вчиняється, має характеризуватися певними ознаками: 1) вона здійснюється лише шляхом активної поведінки – дії; 2) ці дії носять інформаційний (а не фізичний) характер і вчиняються у вигляді повідомлення; 3) це повідомлення може бути здійснено як власне підбурювачем, так й іншими особами на його прохання та від його імені; 4) за своїм змістом воно має бути повним, тобто таким, яке містить інформацію необхідну і достатню для припинення злочину, що готується або вчиняється; 5) повідомлення спрямовується на певну адресу – до правоохоронних органів; 6) воно має бути зроблено у певний час – своєчасно. Якщо вирішальною умовою вчинення злочину є надання такої інформації, яка не виходить за межі підбурювання, але за відсутності якої злочин не може бути вчинено, то добровільна відмова підбурювача може полягати й у пасивній поведінці – бездіяльності. 13. Характер участі підбурювача в злочині (юридична оцінка його ролі) виступає лише певним орієнтиром для визначення покарання, а конкретна його міра повинна обиратися на підставі врахування ступеня участі у злочині – фактичного внеску у спільний злочин. 14. У тексті дисертації висловлені пропозиції щодо удосконалення положень КК України в частині регламентації питань відповідальності підбурювача. Зокрема пропонується: а) визначити поняття підбурювач у такий спосіб: “Підбурювачем є особа, яка шляхом переконання або/і примусу схилила іншого співучасника до вчинення злочину або участі у його вчиненні”; б) доповнити ст. 29 КК положенням про те, що: “при здійсненні співучасником декількох ролей, передбачених відповідними частинами статті 27 цього Кодексу, його дії підлягають кваліфікації за відповідними частинами статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за злочин, вчинений виконавцем”; в) уточнити положення ч. 2 ст. 27 КК про те, що посереднє заподіяння має місце не просто при використанні для вчинення злочину особи, яка не підлягає кримінальній відповідальності за вчинене діяння, а саме за відсутності в цьому діянні ознак складу злочину, передбаченого статтею Особливої частини КК; г) закріпити в КК положення про відповідальність невдалого підбурювача: “Особа, якій з незалежних від неї причин не вдалося схилити іншу особу до вчинення злочину або участі у його вчиненні, підлягає кримінальній відповідальності за готування до цього злочину”; ґ) викласти ч. 2 ст. 31 КК у такій редакції: “Не підлягають кримінальній відповідальності при добровільній відмові організатор, підбурювач чи пособник, якщо вони відвернули вчинення злочину або своєчасно повідомили відповідні правоохоронні органи про злочин, що готується або вчиняється, якщо таке повідомлення створювало реальну можливість його припинення”. | 