Формування системи внутрішньорегіонального та міжрегіонального співробітництва країн арабського Магрібу розпочалося у першій половині 1990-х років. В основу розвитку процесів співробітництва лягли: угода щодо створення Союзу арабського Магрібу, Барселонська декларація та угоди про співробітництво між САМ та ЄС. Дослідженню політичних, економічних, соціальних факторів, що впливають на процес внутрішньорегіонального та міжрегіонального співробітництва країн Магрібу певну увагу приділяли вчені, які займались вивченням політичних, економічних, соціальних та універсальних проблем у регіоні Магрібу. Політологів та фахівців у галузі міжнародних відносин, які займаються дослідженнями політичних та економічних аспектів взаємовідносин країн Магрібу та ЄС, можна умовно поділити на прибічників та критиків європейсько-магрібського співробітництва. Концептуальний аналіз динаміки євро-магрібського процесу, механізмів налагодження та реалізації перспективних середземноморських проектів доцільно використати в якості можливих моделей розвитку політичного та економічного співробітництва між Україною та Європейським Союзом. Внутрішньодержавні та міждержавні конфлікти з участю екстремістських угрупувань на території держав Магрібу мають дестабілізуючий вплив на функціонування регіонального об’єднання САМ. Їх ефекті підлягають як відносини між країнами Магрібу, так і відносини між ними та державами ЄС, США. Автор дійшов до висновку, що сучасні тенденції вирішення вказаних конфліктів у цілому сприяють оздоровленню політичної атмосфери в регіоні і являються стимулом для активізації співробітництва між країнами САМ та іншими країнами світу.
Розвитку екстремістських ідей у державах регіону сприяють економічні кризи, заборона на ведення легальної політичної діяльності ісламістськими партіями, зростання безробіття. На цей час питання подолання внутрішньополітичної нестабільності та вирішення регіональних проблем у Магрібі непокоють керівні кола як ЄС, так і США. Введення економічного ембарго відносно Лівії суттєво гальмувало розвиток політичного та економічного співробітництва держав САМ. Санкції проти СНЛАД мали негативний вплив не тільки на Лівію, але і на інші країни регіонального об’єднання. Істотні зсуви у плані розв’язання кризи Локкербі на початку 2000 р. дозволили активізувати діяльність в рамках САМ, вплинули на розширення урядових контактів між членами угрупування. Зняття санкцій після згоди лівійської сторони виплатити грошову компенсацію родинам жертв катастрофи над Локкербі зміцнить позиції Лівії на світовій арені, сприятиме укладенню угоди про Асоційоване членство цієї країни в Європейському Союзі. Автором доведено, що відмінності у політичному розвитку, неврегульованість територіальних проблем стали каталізатором суперництва між Марокко та Алжиром за вплив і лідерство в регіоні. Зближенню позицій двох держав з політичних питань сприятиме реалізація регіональних економічних проектів. Міждержавні угоди зможуть суттєво полегшити можливості Алжиру транспортувати енергоносії до Європи через територію сусіднього королівства.
Сахарська проблема стоїть на заваді розвитку інтеграційних процесів у рамках САМ через взаємні протиріччя країн-членів об’єднання. Знаходження компромісу з питання сахарських територій дозволить відновити соціально-політичну і економічну стабільність у Марокко та Західній Сахарі, активізувати співробітництво у рамках регіонального об’єднання САМ. Воно також допоможе зберегти стабільність у Магрібі на довгий період, створити сприятливу можливість для відродження САМ та активізації вільного обміну серед держав регіону, а надалі – стати підґрунтям для утворення євро-середземноморської зони вільного обміну. Західносахарська криза призводить до збідніння марокканців та погіршує становище сахарського народу, яке скупчується у таборах біженців у сусідніх країнах. У ситуації, що склалася, можливим компромісним рішенням міг би стати варіант, відповідно до якого Фронт ПОЛІСАРІО продовжував би брати участь в миротворчому процесі на раніше узгоджених принципах, а Марокко гарантувало б Західній Сахарі широку автономію і реальну участь Фронту ПОЛІСАРІО в політичному житті країни. 5. На стан регіональної системи міжнародних відносин у масштабі угрупування САМ має вплив і проблема іспанських анклавів Сеути і Мелільї. Контрабандна торгівля з Мелільї здійснюється через мароккано-алжирський кордон, що надає цій проблемі регіональний характер і наносить непоправну шкоду марокканській економіці. Через відсутність відповідного самозабезпечення існує певна залежність Сеути та Мелільї від відносин з Північним Марокко. Хоч основна економічна діяльність анклавів – це забезпечення торгівельного посередництва між Марокко та Іспанією, вони використовуються і як транзитні пункти , що об’єднують економічні інтереси двох країн. Лише третина всіх товарів, що імпортуються Сеутою та Мелільєю, призначаються для внутрішнього споживання. Іспано-марокканська суперечка щодо належності острова Лейла (Перехиль) породила неоднозначні реакції держав САМ, що свідчить про їх дипломатичну різновекторність та про нездатність вироблення політичного компромісу у критичні часи. Криза підтвердила лояльність керівництва держав Магрібу до політичних угод, укладених протягом 1980-х рр. і виявила неспроможність САМ виробляти спільну дипломатичну позицію щодо вирішення міжрегіональних політичних конфліктів. Характер міждержавних відносин країн Магрібу та наявність політичних обставин впливають на рівень розвитку економічних зв’язків, у тому числі і торгівельних. У разі вирішення ряду проблем економічного і соціального характеру, внутрішньодержавна нестабільність у ряді держав Магрібу має істотно знизиться. Їх невирішеність може сприяти активізації діяльності ісламських угрупувань, які будуть використовувати радикальні методи боротьби і викликати протест соціально невдоволених верств населення.
Успіх інтеграційного процесу у Магрібі надалі буде залежати від спроможності керівників країн регіону встановити політико-економічні зв’язки з іншими подібними системами у Середземномор’ї та у суміжних регіонах, а також від їх готовності врегулювати наявні конфлікти та досягнути компромісу у міжмагрібських відносинах. Покращання стану економіки у державах Магрібу, підвищення рівня добробуту населення стане надійним стимулом для зменшення потоків мігрантів з цього регіону до країн Західної Європи. У перспективі розвиток відносин країн САМ зі своїми традиційними європейськими партнерами (Алжир-Франція, Лівія-Італія та ін.) буде зростати. Переважний вплив на ці відносини будуть мати торгівельні зв’язки, послаблення яких може нанести шкоду економічним інтересам країн регіону. 7. Політика країн арабського Магрібу відносно США та ЄС надалі буде визначатись суто прагматичними цілями, спрямованими на використання регіональної політичної ситуації в економічних інтересах. Виходячи з пріоритетних напрямків зовнішньої політики Франції, а також з урахуванням жорсткої конкуренції з боку США та Іспанії на Середземномор’ї в перспективі можна очікувати на нарощування американської та французької присутності в Магрібі. У рамках американо-європейської політичної та економічної конкуренції щодо впливу у регіоні офіційний Вашингтон враховує те, що незначні фінансові резерви та нерозвинутість державних економік і надалі залишиться стимулом для отримання державами Магрібу фінансової допомоги країн Заходу. Європейські держави у своїх відносинах з країнами Північної Африки значну увагу звертають на розвиток культурних зв’язків між двома регіонами. 8. Окремі аспекти відносин країн Магрібу з Європейським Союзом можуть стати цінним прикладом для розвитку відносин між Україною та ЄС. Це, насамперед, стосується угод про Асоційоване партнерство Тунісу, Марокко, Алжиру з Європейським Союзом. Так, враховуючи практичний досвід цих країн стосовно поступового створення зон вільної торгівлі з ЄС, можна розробити окремий теоретичний прогноз щодо можливого розвитку політичних та економічних відносин між Україною та ЄС, визначити певні варіанти та етапи інтеграції української держави до європейських структур. Створення зон вільної торгівлі з ЄС призведе до відкриття нових ринків і нових можливостей як для країн Магрібу, так і для України. Ринки зазначених країн згодом можуть перетвориться на об’єкт зростаючого інтересу та активності європейського бізнесу, що стане передумовою для розвитку конкурентоспроможності та до більш стрімкого розвитку високотехнологічних галузей економіки. Окрему цікавість може становити і марокканський досвід у налагодженні економічних зв’язків з американськими діловими колами і в укладанні угоди про вільну торгівлю між США та Марокко. Комплексний аналіз позитивних та негативних тенденцій Євро-Середземноморського співробітництва (зокрема, Барселонського процесу) та результатів укладення окремими країнами Магрібу угод про асоціацію з країнами ЄС і про вільну торгівлю з США дозволить виробити більш вивірену, прагматичну та перспективну стратегію залучення української держави до провідних регіональних та міжнародних організацій. |
