У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає в дослідженні проблеми конституційного принципу рівності людини і громадянина в Україні, розробці й обґрунтуванні напрямків його забезпечення й реалізації. Головними науковими і практичними результатами цієї наукової роботи вважаємо наступні висновки: 1. Конституційний принцип рівності людини і громадянина є одним з фундаментальних принципів конституційно-правового статусу особи в Україні. У демократичній, соціальній, правовій державі на його засадах реалізуються основні права, свободи й обов’язки людини і громадянина. Він знайшов закріплення в Основному Законі Україні (ст.24), є загальновизнаним у міжнародному праві та відображений у міжнародно-правових актах, присвячених правам людини. З урахуванням важливості зазначеного принципу для конституційного будівництва, існують підстави вважати його не лише принципом правового статусу особи, а й засад конституційного ладу України. 2. Категорії ,,рівність” і ,,рівноправність” – це не тотожні поняття, а тісно взаємопов’язані. Рівність є ширшим поняттям за рівноправність й включає останню. Конституційний принцип рівності особи складається з двох елементів: рівності прав, свобод і обов’язків (рівноправності) й рівності всіх перед законом і судом. 3. Конституційний принцип рівності людини і громадянина можна визначити як гарантування кожному члену суспільства, незважаючи на будь-які його індивідуальні ознаки (за винятком обставин, передбачених Конституцією й законодавством), однакових можливостей для реалізації конституційних прав і свобод, покладення на осіб, які знаходяться в однаковому правовому становищі, рівних обов’язків, а також забезпечення рівності всіх перед законом і судом. 4. Нерівність між людьми є неминучою, що випливає з їх природної сутності. Але при цьому важливо зважати, коли така нерівність є результатом об’єктивної реальності, а коли вона має дискримінаційний характер. Не будь-які відступи від вказаного принципу є дискримінацією. Так, соціальна держава намагається вирівнювати матеріальне становище тих, хто в силу не залежних від них причин не може користуватися рівними з іншими особами правами. Завдяки проведенню виваженої соціальної політики така держава може забезпечити гідний людини рівень життя, що зумовлює гарантування кожному рівних можливостей для використання проголошених Конституцією України прав і свобод. Завдання соціальної держави полягає в удосконаленні перерозподілу доходів між різними соціальними прошаркам суспільства шляхом встановлення доцільної системи пільг, оподаткування, фінансування соціальних програм, врахування конституційного принципу рівності при формуванні Державного бюджету. 5. В Україні досить гостро постає проблема реалізації конституційного принципу рівності особи. Потенціал Основного Закону в даному напрямку належним чином не реалізовується. Цьому, як правило, перешкоджають такі чинники, як: низький рівень життя населення, корупція на всіх владних щаблях, бюрократизм, відсутність дієздатного громадянського суспільства, порушення конституційної законності, низький рівень правової культури як посадовців, так і громадян та ін. Закріплення в Основному Законі вказаного принципу є вагомим підґрунтям становлення України як демократичної, соціальної, правової держави. Але потрібно багато докласти зусиль, щоб конституційний принцип рівності особи повноцінно втілювався у суспільно-політичне життя суспільства. Насамперед важливо, щоб громадяни засвоїли досліджувані конституційні положення і займали активну життєву позицію в боротьбі з різними видами прояву нерівності. Однак, рівень правової культури населення сьогодні досить низький, що суттєво впливає на можливість захисту ними своїх прав. 6. Формально проголошений конституційний принцип рівності особи вимагає свого забезпечення, тобто прийняття заходів, здатних зробити можливість його втілення в життя реальним. Конституційно-правовий механізм реалізації конституційного принципу рівності особи складається із сукупності нормативних і інституційних елементів. Основними напрямками забезпечення вказаного принципу в загальному вигляді виступають: наявність якісної нормативно-правової бази; соціально-орієнтований вектор державної політики й гарантована підтримка соціально незахищених верств населення; забезпечення рівності всіх перед законом і судом; чітке втілення ідеї рівності в процес правотворчої і правозастосовчої діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, органів суду і прокуратури та їх посадових осіб; підвищення рівня правової культури населення, подолання правового нігілізму. |
