Основні результати проведеного дослідження дали змогу дійти таких висновків: 1. Запропоновано авторське визначення поняття ”конституційно-правовий статус військовослужбовців” – це юридично гарантоване їх становище у суспільстві, обумовлене сукупністю передбачених Конституцією України, загальним законодавством і спеціальним військовим законодавством прав, свобод і обов'язків, гарантій їх здійснення та відповідальності військовослужбовців. 2. Доведено, що в структурі конституційно-правового статусу військово-службовця виділяють такі складові: загальний статус – як громадянина України, закріплений в Конституції і конституційних законах; спеціальний статус – як представника певної соціальної групи (військовослужбовця), наділеного спеціальними, додатковими правами і обов’язками; індивідуальний статус – персоніфіковані права і обов’язки, що визначаються особливостями правового положення кожного конкретного військовослужбовця. 3. Теоретично обґрунтовано та досліджено структуру елементів конституційно-правового статусу військовослужбовця. Конституційно-правовий статус військово-службовця є комплексним правовим інститутом, що складається із ряду взаємозв’язаних між собою структурних елементів. На думку автора, до структури елементів конституційно-правового статусу військовослужбовця, як інтегрованого поняття, входять: а) правові норми, які визначають статус;
б) основні права, свободи і обов’язки; в) правосуб’єктність; г) правові принципи; д) громадянство; е) гарантії прав і свобод; є) юридична відповідальність. 4. Основою конституційно-правового статусу військовослужбовців виступають права і обов’язки, які реалізуються через правовідносини. Права і свободи військовослужбовців – це закріплені в Конституції, законах України та гарантовані державою можливості, які дозволяють вибирати вид своєї поведінки, користуватися представленими благами для задоволення своїх особистих і суспільних потреб та інтересів особам, які проходять військову службу. На думку автора, права і свободи військовослужбовців можна поділити: а) на конституційні (загальногромадянські), які вони мають як повноправні громадяни; б) військово-службові, пов’язані з безпосереднім проходженням військової служби. Особливістю конституційно-правового статусу військовослужбовців є те, що в силу специфіки виконання ними особливого виду державної служби – військової служби – вони користуються конституційними правами і свободами з певними обмеженнями, які передбачені законодавством і визначаються особливостями проходження військової служби. Разом з тим для військовослужбовців встановлені конституційні гарантії соціального захисту. 5. Як показує аналіз, на сьогодні держава не може повною мірою забезпечити реалізацію деяких конституційних прав військовослужбовців: права на свободу совісті, на відпочинок, достойне грошове забезпечення, на житло та ін.. Найбільш складною залишається проблема забезпечення соціальних і економічних прав військовослужбовців, в першу чергу, права на житло. 6. Визначено, що гарантування виступає найважливішим чинником реального забезпечення прав і свобод особи, поряд із їх визнанням, дотриманням і повагою. Воно здійснюється також за допомогою правових (юридичних) гарантій реалізації прав та свобод військовослужбовців, що є сукупністю встановлених державою правових норм, правових способів і засобів, за допомогою яких реалізуються, охороняються, захищаються права і свободи особи та поновлюються порушені права. Правові гарантії поділяють на дві великі групи: нормативно-правові гарантії і організаційно-правові гарантії. 7. Сформульовано авторську концепцію нормативно-правових гарантій, як об'єктивного права, що включає в себе матеріальні норми-принципи, обов'язки держави, органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, юридичну відповідальність та процесуальні норми. Нормативно-правові гарантії конституційних прав і свобод військовослужбовців – це сукупність встановлених правовими нормами специфічних правових способів і засобів, за допомогою яких забезпечується реалізація, охорона та захист прав і свобод, а також поновлення порушених прав військовослужбовців. 8. Обґрунтовано авторську концепцію організаційно-правових гарантій прав і свобод військовослужбовців, до системи яких входять: Українська держава, Президент України, Верховна Рада України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Кабінет Міністрів України та інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, органи правосуддя, органи прокуратури, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, міжнародні організації, членом або учасником яких є Україна, адвокатура, політичні партії та громадські організації, профспілки та інші неурядові організації, засоби масової інформації. 9. Виявлено, що у забезпеченні прав і свобод військовослужбовців все більше зростає роль Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та судових органів. Значним кроком щодо забезпечення конституційних прав і свобод військовослужбовців стало впровадження спеціалізованого інституту омбудсмана – представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у справах захисту прав військовослужбовців. У зв’язку з проведенням судової реформи, запровадженням адміністративного судочинства, для забезпечення ефективного судового захисту прав і свобод військовослужбовців, у складі судів загальної юрисдикції та спеціалізованих адміністративних судів доцільно створити колегії (палати), які розглядатимуть справи, в яких однією із сторін виступає військовослужбовець, орган військового управління чи його посадова особа. 10. На основі проведеного аналізу автор дійшов висновку, що сьогодні в Україні склалася система нормативно-правових актів, які регулюють питання конституційно-правового статусу, конституційних прав і свобод військово-службовців. Ця система характеризується великою кількістю нормативно-правових актів різної юридичної сили, їх непослідовністю, дублюванням правових норм, відсутністю єдиної термінології. Правові норми, що містяться в цих актах, не відповідають сучасному стану суспільних відносин, носять чисто декларативний характер і не мають механізмів їх реалізації. 11. Запропоновано практичні пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства та розроблено проект структури нового Закону України “Про правовий статус військовослужбовців в Україні”, який має базуватися на таких основних положеннях: 1) чітке законодавче визначення питань обмеження прав військовослужбовців; 2) законодавче визначення пільг та компенсацій, що надаються у зв’язку з обмеженням прав, та їх відповідність економічним можливостям держави; 3) адресне надання пільг та компенсацій кожному військовослужбовцю чи його сім’ї; 4) наявність реальних гарантій та правових механізмів реалізації прав військовослужбовців; 5) заборона обмеження та дублювання передбачених цим законом прав іншими законодавчими актами;
6) встановлення відповідальності за порушення визначених законом прав. 12. Зазначені основні результати дослідження конституційно-правового статусу військовослужбовців не є вичерпними. Практика державного будівництва в Україні, розвиток воєнної організації держави буде сприяти подальшому розширенню та вивченню кола наукових і практичних проблем, пов’язаних з реалізацією конституційно-правового статусу військовослужбовців. |
