У “Висновках” дисертації узагальнюються результати дослідження, які характеризуються теоретичною новизною, пропозиціями щодо вдосконалення законодавства та рекомендаціями практичного характеру: на основі теоретичного аналізу наукового матеріалу подано таке визначення конституційних засад поділу державної влади: це система норм-принципів, які спрямовані на забезпечення єдності державної влади та її організаційно-функціонального розподілу між конституційно визначеною системою органів державної влади, що мають визначену сферу компетенції та врівноважені за допомогою механізмів взаємостримування та противаг;
з’ясовано характерні ознаки принципу поділу державної влади, зокрема: по-перше, цей принцип відображає узагальнене вираження однієї із найвищих духовних цінностей щодо недопущення узурпації влади; по-друге, він об’єктивізується в конституційно-правових нормах, основними з яких є норми-принципи; по-третє, є тісно взаємопов’язаний із суверенітетом народу; по-четверте, виражається у розподілі функцій державної влади; по-п’яте, передбачає самостійність та незалежність окремих гілок влади у здійсненні своїх функцій; по-шосте, реалізується за допомогою механізму стримування та противаг, який може мати три моделі застосування; по-сьоме, його зміст складають три елементи: єдність державної влади, поділ функцій державної влади, незалежність та рівновага гілок влади; здійснено періодизацію становлення та розвитку конституційних засад поділу державної влади в Україні та Чеській Республіці. Становлення інституту поділу влади в Україні здійснювалось у два етапи. Перший етап (1917-1920 рр.) пов'язаний із відродженням української державності та намаганням утвердити принцип поділу влади в конституційному законодавстві. Другий етап розпочався після проголошення незалежності України. У Чеській Республіці принцип поділу влади вперше запроваджений на конституційному рівні в 1920 році. До початку Другої світової війни в Чеській Республіці цей принцип був реалізований у повній мірі. Після 1945 року і до 1989 року цей інститут лише формально закріплений у нормативних актах, але на практиці діє соціалістична форма влади, за якої фактично унеможливлювалась його реалізація. Відродження практичного застосування цього принципу в Чеській Республіці відбувається після 1989 року. Остаточна модель поділу влади була закріплена після 1993 року з прийняттям нової Конституції Чеської Республіки; з’ясовано сутність механізму реалізації принципу поділу державної влади, під яким пропонується розуміти сукупність взаємопов’язаних нормативно-правових і організаційно-правових (інституційних) елементів, що забезпечують практичний вплив конституційних норм на забезпечення врівноваженого функціонального розподілу державної влади; систематизовано та проаналізовано зміст нормативно-правових та організаційно-правових механізмів реалізації принципу поділу влади в Україні та Чеській Республіці. До нормативно-правових механізмів автором віднесено такі: право Президента на “розпуск парламенту”, право відправити у відставку Уряд або його члена, право контрасигнації актів Президента Урядом, право вето Президента, імпічмент Президента, право на депутатське звернення до органів виконавчої влади та обов’язок членів Уряду надати відповідь на такий запит, гарантії незалежності посадових осіб системи вищих органів державної влади. До організаційно-правових механізмів запропоновано відносити такі: Президента, Конституційний Суд, Рахункову палату України та Верховну контрольну адміністрацію Чеської Республіки, інститут омбудсмана, Раду національної безпеки і оборони України, інститути державного управління судами та суддівського самоврядування, інститут участі народу у здійсненні правосуддя; обґрунтовано та сформульовано пропозиції щодо вдосконалення конституційних засад поділу державної влади в Україні, зокрема запропоновано:
доповнити Конституцію окремою статтею, в якій систематизовано викласти засади організації та здійснення державної влади в Україні; доповнити ст. 6 Конституції України частиною третьою такого змісту: “Президент України забезпечує рівновагу між органами законодавчої, виконавчої та судової влади при здійсненні ними своїх повноважень”; доповнити Конституцію розділом про незалежний орган контролю за використанням коштів державного бюджету органами державної влади. Сформулювати, що такий орган формується Верховною Радою України та Президентом України та є відповідальним перед Верховною Радою України. Рішення про його відповідальність приймається 2/3 від загального складу Верховної Ради України; внести зміни до Конституції, в яких зазначити, що голови місцевих державних адміністрацій призначаються та звільняються з посади Прем’єр-міністром України; внести зміни до Конституції, якими відмінити необхідність контрасигнації актів Президента, пов’язаних із головуванням у Раді національної безпеки та оборони та при призначенні і звільненні з посад глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях, при прийнятті вірчих і відкличних грамот дипломатичних представників іноземних держав; внести положення, згідно з яким надати можливість Президенту звертатися до Конституційного Суду із питанням про встановлення конституційності процедури формування коаліції та обрання нею кандидата на посаду Прем’єр-міністра з обов’язком Конституційного Суду розглянути таке подання у термін не більше 15 днів; внести положення до Конституції України про спеціально уповноважений орган у системі правосуддя, що здійснює виконання рішень судів загальної юрисдикції. |
