У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в розробці комплексної характеристики конституційно-правових засад національної безпеки України, обґрунтуванні й удосконаленні основних напрямків її забезпечення. Головними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки: 1. Узагальнюючи наявні наукові джерела й застосовуючи авторський підхід стосовно визначення поняття “національна безпека”, встановлено, що на сучасному етапі вітчизняного державотворення його сутнісною характеристикою є цілеспрямована діяльність органів державної влади та інститутів громадянського суспільства щодо захисту національних інтересів від різного роду загроз та забезпечення таких умов для існування людини, держави і суспільства, які гарантують можливість їх всебічного прогресу. 2. Здійснені узагальнення дають підстави вважати, що національну безпеку і державну безпеку неприпустимо ототожнювати, а тим більше підміняти національну безпеку державною безпекою, оскільки вони співвідносяться як ціле і частина. Поняття “національна безпека” охоплює значно ширше коло об’єктів, має міждисциплінарний, міжгалузевий характер та дозволяє об’єднати всі відомі види безпеки, які забезпечуються державою. 3. Проведений аналіз свідчить, що на сьогодні пріоритетними структурними елементами національної безпеки залежно від конкретних сфер людської життєдіяльності доцільно вважати державну, економічну, енергетичну, екологічну, інформаційну, соціальну, політичну, науково-технологічну та воєнну безпеку й поглиблювати дослідження правових основ у цих напрямках. Нормативно-правове забезпечення складових національної безпеки за функціональною ознакою має бути незалежним від політичної ситуації та відображати гостроту реальних проблем і їх значення для розвитку країни. Це вимагає ретельного моніторингу та аналізу наявних загроз, урахування потенціалу країни та зарубіжного досвіду в цих сферах суспільних відносин. 4. На сучасному етапі становлення державності реальна та ефективна політика у сфері забезпечення національної безпеки має будуватися на основі чіткого врахування суттєвих факторів, які на неї впливають, знання їх основних характеристик, пріоритетів та граничних значень. Кожний з цих факторів впливає на стан національної безпеки по-своєму, що потребує їх системного та комплексного врахування в процесі вітчизняного державотворення. 5. Механізм забезпечення національної безпеки є специфічним видом правових механізмів, який має особливу, складну природу, що зумовлена самою сутністю категорії національної безпеки. Зміст поняття механізму забезпечення національної безпеки розкривається через єдність його комплексних елементів: систему, яка включає в себе конституційні норми та конкретизуючі норми поточного конституційного законодавства, процесуальні акти, правовідносини (правова основа) і цілеспрямовану діяльність (сукупність узгоджених дій (їх форм, методів, способів, засобів) органів державної влади, до компетенції яких входить вирішення питань щодо забезпечення безпеки людини і громадянина, держави і суспільства та структур громадянського суспільства (органів місцевого самоврядування, громадських організацій, політичних партій), що мають на меті реалізацію і захист національних інтересів (інституційний механізм). 6. З урахуванням зростаючої ролі забезпечення національної безпеки для зміцнення української державності, захисту прав людини і основоположних свобод необхідно зміцнити конституційну основу цього інституту. У зв’язку із цим, вважаємо за потрібне внести зміни до норм про засади конституційного ладу, якими мають бути удосконалені базові положення щодо забезпечення національної безпеки. З огляду на це пропонується по-новому закріпити положення ч. 1 ст. 17 Конституції України: “Забезпечення національної безпеки є найважливішою функцією держави, справою всього Українського народу. Пріоритетні складові національної безпеки визначаються Конституцією і законами України”. 7. Необхідна розробка Закону України “Про національну безпеку” з урахуванням вітчизняного і міжнародного досвіду нормативного регулювання забезпечення національної безпеки, у якому доцільно по-новому закріпити: положення про складові національної безпеки; уточнити перелік суб’єктів її забезпечення та більш детально визначити їх повноваження і питання взаємодії; закріпити методику збору інформації у сфері національної безпеки, її оцінки, аналізу та прогнозування загроз тощо. 8. Пропонується розширити повноваження Верховної Ради України щодо діяльності у сфері національної безпеки. З цією метою доцільно законодавчо закріпити положення про необхідність заслуховування Верховною Радою України не рідше одного разу на рік звіту Голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, Голови Служби безпеки України, Міністра оборони, Міністра з надзвичайних ситуацій та звітів і доповідей посадових осіб інших державних органів з окремих питань, пов’язаних із забезпеченням належного стану національної безпеки. З огляду на динамічні зміни, які відбуваються в сфері забезпечення національної безпеки, для скоординованого здійснення законопроектної роботи, попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, та парламентського контролю за діяльністю органів державної влади у сфері національної безпеки пропонується підвищити статус профільного комітету шляхом закріплення його повноважень у Законі “Про основи національної безпеки України” та створити постійно діючий підкомітет у складі цього комітету, для забезпечення більш узгодженої діяльності усіх постійних комітетів, функціонування яких стосується питань національної безпеки. 9. Проблему взаємовідносин та розмежування повноважень у сфері національної безпеки між Кабінетом Міністрів України, Президентом України та Радою національної безпеки і оборони доцільно більш детально врегулювати на рівні Закону “Про основи національної безпеки України”, який сьогодні тільки у загальному вигляді окреслює повноваження державних органів у цій сфері, з подальшим удосконаленням їх у законах, які покликані деталізувати правовий статус вищих органів державної влади: “Про Кабінет Міністрів України”, “Про Президента України”, “Про Раду національної безпеки і оборони України”. |
