Мистецтвознавчий аналіз зібраного і систематизованого в дисертації матеріалу, а також спостереження над окремими артефактами дозволяє констатувати наступні результати дослідження: 1. У дисертації вперше визначені історичні етапи розвитку художнього життя регіону. Період 1880-1944-го рр. характеризується активізацією суспільно-політичного та культурного життя, організовуються перші мистецькі товариства та мистецько-промислові школи, проходять виставки народного декоративно-ужиткового мистецтва, створюються музеї. 1945-1980-ті рр. (період радянської влади) – це час заснування Товариства художників, Спілки художників СРСР, громадських музеїв, підприємств народних художніх промислів, проведення численних виставок. Особливістю 1990-х рр. у мистецькому житті краю є: вихід на міжнародну арену, зокрема, широко освітлені художньою критикою мистецькі бієнале – імпрези (1989-1997), дослідження творчості художників, які працювали у кін. ХІХ – поч. ХХ ст., становлення вищої мистецької освіти. 2. На основі обстежених і проаналізованих творів живопису, скульптури, архітектури автором виокремлені художні стилістичні напрямки, що мали місце в зазначений період, їх еволюція від реалізму кін. XIX ст. через модерн, імпресіонізм, експресіонізм, абстракціонізм до стилістичних розмаїтостей постмодернізму останньої третини XX століття. 3. Шляхом мистецтвознавчого аналізу виявлено особливості творчої манери майстрів, які займають особливе місце у художньому житті Івано-Франківщини: О.Заливахи, М.Зорія, Д.-Л.Іванцева, Я.Лукавецького, М.Фіголя. Їх діяльність дає підстави виокремити мистецький феномен регіону, що за рівнем розвитку художніх процесів випереджав інші області, зокрема Тернопільську, Хмельницьку, Чернівецьку. 4. Специфіка географічного розташування та суспільно-економічного становища регіону наприкінці XIX ст. сприяла розвитку на теренах Івано-Франківщини народних художніх промислів, зокрема на Гуцульщині та Покутті. У Косові, Коломиї створюються товариства, які своїм завданням вбачали розвивати народне мистецтво, організовувати навчальні майстерні, школи, проводити етнографічні та господарсько-промислові виставки, тоді як виставки творів пластичного мистецтва проводилися в інших містах, передусім у Львові. 5. Розкрито, що музейні колекції івано-франківських краєзнавчого та художнього музеїв, Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім.Й.Кобринського, Косівського музею народного мистецтва Гуцульщини, а також збірки 20 громадських музеїв мають декоративне спрямування, що пояснюється характером розвитку мистецтва регіону. 6. Автором виявлені локальні особливості мистецьких осередків Івано-Франківщини, обстеження яких дало можливість визначити їх спрямованість. Так, у Косівському, Коломийському районі значного розповсюдження набуло декоративно-ужиткове мистецтво, твори якого переважають у колекціях державних та громадських музеїв. Тут працюють відомі майстри народного мистецтва. В той же час у Галицькому, Долинському, Рогатинському районі переважають колекції творів образотворчого мистецтва, зокрема іконопису. 7. У дослідженні вперше узагальнено мистецький досвід краю: від перших етнографічних виставок до міжнародних мистецьких бієнале; простежено діяльність перших об’єднань і товариств, що сприяли розвитку народних художніх промислів на Прикарпатті, а також Станіславського Товариства художників та Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України; від перших ремісничих шкіл кін. XIX ст. до утворення вищих мистецьких навчальних закладів наприкінці XX ст. Творчість художників розглядається в контексті загальних мистецьких процесів, проаналізовано умови їх творчої діяльності в залежності від суспільно-економічного та культурно-історичного становища краю. 8 . У художньому житті Івано-Франківщини, на основі фактологічного матеріалу, автором виявлені новаторські тенденції в мистецтві, які були почерпнуті художниками у мистецьких навчальних закладах Європи і перенесені на національний ґрунт. Це сприяло розповсюдженню інновацій, а наприкінці XX ст. стало поштовхом до проведення перших міжнародних мистецьких акцій: імпрези, симпозіуми, аукціони тощо. 9. Історичним підґрунтям професійного мистецтва на Івано-Франківщині є народні ремесла, що на поч. XX ст. ставали першим джерелом вивчення і мистецької практики майбутніх митців. В осередках народних художніх промислів, передусім у Косові та Коломиї, продовжують діяти мистецькі навчальні заклади, товариства, артілі, що засвідчує генетичний зв’язок сучасного мистецтва з традиційними центрами ремісництва в галузях ткацтва, килимарства, художнього дерева, гончарства. Подальше еволюціонування цих галузей декоративно-ужиткового мистецтва здійснюється з допомогою навчальних закладів, що мають потужну джерельну базу і наукове забезпечення вчених. 10. Художньо-стилістичні особливості образотворчого мистецтва Івано-Франківщини свідчать про їх етнічну спорідненість і відповідність мистецьким процесам на всій території України, що дозволяє визнавати їх невід’ємною складовою національної художньої культури. Водночас виразно виступають і локальні відмінності у творчості кожного митця. Мистецтво регіону формувалося також під впливом мистецьких традицій інших країн, зокрема Франції, Німеччини, Польщі кін. XIX – поч. ХХ ст., Росії середини XX ст. тощо. 11. У дисертації з’ясовано, що перші мистецькі товариства кін. 1870 – поч. 1880-х рр. ставали засновниками мистецько-промислових шкіл у Косові та Коломиї. У кін. ХІХ ст. зростає значення виставок як способу суспільного існування мистецтва. Проведення виставок народного декоративно-ужиткового мистецтва сприяло появі музейних збірок і перших наукових досліджень, присвячених народному мистецтву Гуцульщини, Покуття. Заслугою товариств образотворчого спрямування є організація виставок, мистецьких студій, а також згуртування творчих сил. В той же час виявлено, що фахова мистецька критика на даних теренах не розвинулась на належному професійному рівні. 12. У художньому житті Івано-Франківщини визначено роль художньої освіти, що ґрунтується на традиціях декоративно-ужиткового мистецтва. Перші мистецько-ремісничі школи кін. ХІХ ст. у Городенці, Коломиї, Косові, Станіславі давали професійну освіту у галузях ткацтва, лозоплетіння, художнього дерева, кераміки тощо. У цей час існувала передача знань від майстра до учня, згодом, зі збільшенням кількості учнів, збільшувалася кількість професійних майстрів-педагогів, а в останній третині ХХ ст. відкриваються вищі мистецькі навчальні заклади в Івано-Франківську та Косові. Відстежено напрямки діяльності п’яти дитячих художніх шкіл області та двох вищих мистецьких навчальних закладів. Мистецька освіта, яка зародилась на території Івано-Франківщини як мистецько-промислова, має свій безперервний розвиток у діяльності Косівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва. Провідним його напрямком є популяризація згасаючих традиційних народних художніх промислів Гуцульщини. Художній факультет Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника в Івано-Франківську головну увагу приділяє розвитку дизайну. Мистецька освіта Івано-Франківщини є важливою складовою художнього життя. Її стратегічним завданням є необхідність вивчення мистецького досвіду краю як базису, на якому ґрунтується сучасне мистецтво. Список публікацій за темою дисертаційного дослідження: 1. Челяк І. Творча діяльність Михайла Зорія // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Випуск IV. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – С.193-203. 2. Челяк І. Михайло Фіголь // Мистецтвознавство ’01. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2002. – С.169-183. 3. Челяк І. Денис-Лев Іванцев – маляр і теоретик мистецтва // Мистецтвознавство ’02. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2003. – С.171-187. 4. Челяк І. Мистецька діяльність Ярослава Лукавецького // Мистецтвознавчі записки: Зб.наук.праць. – К.: Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2003. – Випуск 3-4. – С.105-113. 5. Челяк І. Мистецьке життя Івано-Франківщини кінця ХІХ – першої половини ХХ століття // Мистецтвознавство ’03. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2004. – С.165-174. 6. Челяк І. Мистецькі об’єднання Івано-Франківщини кінця ХІХ – ХХ століття // Народознавчі Зошити. – 2004. – № 1-2. – С.145-149. 7. Чмелик І. Виставкова діяльність на Івано-Франківщині у 1880-1930-х роках // Вісник ХДАДМ: Зб.наук.праць. – Харків: ХДАДМ, 2006. – № 8. – С.146-153. 8. Челяк І. Асоціативність образів Опанаса Заливахи // МІСТ – К., 2004. – №2. – С.287-294. |
