Анотація до роботи:

Онишко Л. В. Катерина Зарицька в українському національно-визвольному русі
(30-і – 40-і рр. ХХ ст.) – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Інститут Українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України. - Львів, 2005.

На основі критичного осмислення архівних документів та матеріалів, спогадів учасників подій досліджено етапи формування національно-патріотичних поглядів Катерини Зарицкої, її участь в національно-визвольному русі, зокрема жіночій мережі та Українському Червоному Хресті, ролі у налагодженні референтури пропаганди ОУН (б) та зв’язків головнокомандувача УПА Романа Шухевичаз підпіллям за умов радянської тоталітарної системи, внесок у популяризацію ідеї боротьби українського народу за державну незалежність і соборність України.

1. Катерина Зарицька належала до когорти найвидатніших діячів українського національно-визвольного руху 30-х – 40-х років ХХ століття. Вона виросла і жила за умов бездержавності українського народу. Поразка національно-визвольних змагань – ухвала Ради послів про анексію Східної Галичини Польщею, колоніальна політика уряду Другої Речіпосполитої щодо українців наклали особливий відбиток на формування світогляду людей її покоління, які прагнули здобути незалежність України. Родинна атмосфера, навчання в українських гімназіях, участь у молодіжних організаціях, нелегальному “Юнацтві” ОУН сприяли формуванню національно-патріотичного світогляду та утвердженню активної громадянської позиції. Товариство наукових викладів ім. Петра Могили та нелегальна юнацька референтура ОУН прищепили їй практичні навички розвідника, медпрацівника, пропагандиста, вміння спілкуватися з різними людьми, відстоювати власні погляди, забезпечили їй провідну роль в діяльності ОУН та УПА, згодом у національно-визвольному русі.

2. У міжвоєнний період Катерина Зарицька була заангажована до розвідувально-бойової діяльності в дівочій п’ятірці. Її робота стала складовою частиною політики ОУН міжвоєнного періоду, що активно втілювала в життя ідеї “перманентної революції”. Подальша діяльність в організації допомогла Зарицькій стати пропагандистом крайового рівня і відомим теоретиком. Як інструктор юнацької та жіночої мережі ОУН на західноукраїнських землях, вона заручилася активною підтримкою молодого покоління, що згодом стало творцем Української Повстанської Армії та всієї її інфраструктури.

3. З початком Другої світової війни, коли Україна стала ареною радянсько-німецького протистояння, Катерина Зарицька - активний борець реалізації програми ОУН – здобути незалежність України шляхом розгортання масового національно-визвольного руху проти двох тоталітарних режимів – фашистської Німеччини та Радянського Союзу. Вона була організатором пропагандистської діяльності ОУН в розгортанні боротьби на два фронти.

4. У післявоєнні роки, за умов відновлення радянської тоталітарної системи, Катерина Зарицька глибоко проаналізувала внутрішню, зокрема національну, і зовнішню політику керівництва СРСР, викривала її імперський та експансіоністський характер, спрямований на поневолення народів Центрально-Східної Європи, насамперед, українського. Згодом, ці теоретичні напрацювання Катерини Зарицької поглибили відомі публіцисти українського національно-визвольного руху Петро Федун – Полтава, Осип Дяків – Горновий та іншими.

5. Катерина Зарицька організувала медично-санітарну службу, – підпільний Український Червоний Хрест, налагодила діяльність організаційного, медичного, фармацевтичного і харитативного відділів, які служили не лише потребам повстанської армії, але й цивільного населення. Сфера їх діяльності не обмежувалася суто медичними питаннями (лікування, санітарно-гігієнічна профілактика, застереження перед хімічно-бактеріологічною зброєю і тому под.), а й охоплювала широкий спектр суспільної роботи, зокрема політичну пропаганду.

6. Як довірена особа генерал-хорунжого Романа Шухевича - Тараса Чупринки Катерина Зарицька – Монета була координатором групи зв’язкових головнокомандувача УПА. За умов радянської тоталітарної системи, підготувала й утримувала безпечні “хати-криївки” для лідера українського підпілля, створила умови для результативної роботи та підтримки постійних зв’язків між членами керівного складу ОУН і УПА. Розроблений Катериною Зарицькою план організації підпільних “хат” протягом трьох років успішно використовувався її наступницями.

7. Діяльність Катерини Зарицької стала складовою українського національно-визвольного руху та була спрямована на втілення у життя ідеї української державності. І хоча у другій половині 40-х років ХХ століття ця мета не була реалізована, але її вагомий внесок у популяризацію цих ідей посприяв подальшомуу розвитку національної самосвідомості та консолідації українського народу для реалізації самостійності та соборності України.

Публікації автора:

1. Онишко Л. Програма ОУН про реалізацію української національної ідеї (40 рр. ХХ ст.) // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність (Збірник на пошану професора Юрія Сливки). - Львів, 2000. С.459-462.

2. Онишко Л. ОУН-УПА – лідер у протистоянні більшовизму // Збірник навчально-методичних і наукових статей історичного факультету. – Луцьк, 2001. – Вип.6. – С.51-55.

3.Онишко Л. Роль ОУН-УПА в організації руху опору на західноукраїнських землях 1944-1946 // Вісник Київського національно-лінгвістичного університету. (Серія: історія, економіка, філософія). – К., 2001. – Вип.9. – С.269-276.

4. Онишко Л. Організація та діяльність підпільного Українського Червоного Хреста на західноукраїнських землях у 1943-1945 роках // Сторінки історії України. Збірник наукових статей. – Вип.7. – Ч.1. – К., 2003. – С.251-263.

5. Онишко Л. Катерина Зарицька – чільна діячка національно-визвольного руху (з нагоди 90-річчя від дня народження) // Українознавство. – Ч.1. – К., 2005. – С.195-199.

6. Онишко Л. Зв’язкові Романа Шухевича у 1945-1947 роках // Національні рухи опору в Східній і Центральній Європі кінця 1930 – середини 1950 років. Матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції. – К., 2005. – С. 112-117.

7. Онишко Л. Катерина Зарицька. Молитва до сина. – Львів, 2002. – 175с.

8. Онишко Л. Роль жіноцтва в українському національно-визвольному русі середини ХХ ст. // Визвольний шлях. – Кн. 10. - К., 2002. – С.64-75.

9. Онишко Л. Роль жінки в українському національно-визвольному русі середини ХХ століття // Український визвольний рух. – Збірник 3. – Львів, 2004. – С.30-38.