У дисертації представлено узагальнення і нове вирішення завдання, що полягає у поглибленні історико-правових знань стосовно виникнення, розвитку, організації і функціонування інституту конституційного контролю Чехословаччини, Чеської і Словацької Республік (1918-2000 рр.), як основного дієвого механізму правової охорони конституції, що є відповідним внеском у правничу науку. Виконане дослідження дозволяє зробити наступні висновки: 1. Правова охорона конституції - це сукупність спеціально передбачених юридичних гарантій, інститутів і засобів, які забезпечують верховенство конституції, реалізацію та стабільність її положень, а також виконання та дотримання режиму конституційної законності. Змістовна сутність явища “правова охорона конституції” забезпечується з’єднанням в єдине ціле таких елементів, як юридичний механізм захисту конституції, до якого слід віднести верховенство, стабільний характер конституційних норм, конституційну законність та інституційний механізм, тобто сукупність загальних і спеціальних інституцій, які здійснюють конституційний контроль та нагляд. 2. Інститут конституційного контролю – це специфічна діяльність, яка здійснюється за суворо визначеною процедурою від імені держави і тільки державними, у більшості випадків спеціально створеними для цього органами, з метою виявлення та усунення невідповідностей нормативно-правових актів конституції, вирішення спірних питань, що мають конституційне значення для забезпечення верховенства основного закону у правовій системі суспільства і носить кінцевий за своїм юридичним наслідком характер. На відміну від конституційного контролю конституційний нагляд полягає у тому, що наглядовий орган не вправі самостійно відміняти неконституційні акти, а лише звертатися з такою ініціативою до органу, який видав акт, чи до вищестоящого органу. 3. Особливістю державно-правових змін постсоціалістичних країн Центральної та Південно-східної Європи стало те, що більшість із них передбачили створення механізму конституційного контролю на основі кельзеновської моделі. Але в той же час, слід зазначити, що для органів конституційного контролю постсоціалістичних країн характерні індивідуальні моделі конституційної юрисдикції (парламентська, спеціалізована та змішана), що насамперед пов’язано із правовою системою тої чи іншої держави, історичними звичаями, традиціями, статусом органу конституційного контролю та його місцем у системі розподілу влади. 4. Яскравим прикладом розвитку інституту конституційного контролю постсоціалістичних країн є конституційні суди Чехії та Словаччини, в яких інститут конституційного контролю відомий з моменту заснування кельзеновської моделі, і має власні спільні історичні традиції. Так, у процесі розвитку інституту конституційного контролю Чехословаччини, Чеської та Словацької республік можна виділити наступні етапи (хронологію): 1) утворення та розвиток інституту конституційного контролю в першій Чехословацькій Республіці (1918-1938 рр.); 2) запровадження квазісудового органу правової охорони конституції - Конституційного Сенату у Словацькій Республіці (1939-1944 рр.); 3) парламентський конституційний контроль у соціалістичній Чехословаччині (1948-1989 рр.); 4) розвиток інституту конституційного правосуддя в процесі демократичних змін (1989-1992 рр.); 5) створення та розвиток конституційних судів в незалежних Чеській та Словацькій Республіках. 5. Характерною особливістю моделей конституційного правосуддя Чехословаччини, Чехії та Словаччини є те, що в своїй діяльності вони використовували вже створені традиції конституційного судочинства, самостійно створюючи і розвиваючи тільки окремі положення. Ті правові положення, які регламентували виникнення та обсяг повноважень конституційних судів, були здебільшого запозичені з іноземних моделей конституційного судочинства, практика діяльності та організаційна структура яких перевірена часом. Якщо розглянути Конституційний Суд Чехословаччини, то сильний вплив на нього справив орган конституційного судочинства Австрії, на Чеський - Конституційний Суд Німеччини, а ряд положень органів конституційного правосуддя Австрії, Німеччини та Італії були запозичені Словацьким органом охорони конституційності. 6. Основні відмінності між органами конституційного контролю Чехії і Словаччини визначено на основі наступних критеріїв: 1) за обсягом запозичення правових положень організації та діяльності органу конституційного контролю ЧСФР та інших держав; 2) за суб’єктами звернення до органу конституційного правосуддя; 3) за способом порушення процедури конституційного провадження; 4) за складом, строком повноваження суддів, способом їх призначення та обрання; 5) за структурою та строком повноважень структурних одиниць органу конституційного контролю; 6) за обсягом повноважень органів конституційного контролю; 7) за суб’єктами, що вправі звільнити з посади суддю органу конституційного правосуддя; 8) за обсягом повноважень судді-доповідача; 9) за суб’єктами, які наділені правом здійснювати представництво перед Конституційним Судом; 10) за строком скасування нормативних актів, що визнані неконституційними. 7. Розподіл судової охорони конституційності у Чехословаччині, Чехії і Словаччині між судами загальної юрисдикції і органами конституційного правосуддя, а також спеціалізовані повноваження конституційних судів по здійсненню конституційного контролю сприяли більш ефективному функціонуванню судової системи, системи законодавства, авторитетності та стабільності основного закону. 8. Шляхом відміни неконституційних положень, вирішенням конфліктів між різними суб’єктами правовідносин, повноваженнями щодо виборчої системи, імпічменту глави держави, референдумів, діяльності об’єднань громадян, та здійснюючи офіційне і обов’язкове тлумачення Конституції та законів, органи конституційної юрисдикції Чехії і Словаччини – як гаранти охорони не тільки конституційності, а й законності взагалі за сферою реалізації функцій конституційного контролю наділені ширшими повноваженнями, ніж інші постсоціалістичні органи конституційного правосуддя. Це дозволяє забезпечити формування більш демократичної держави, справляє значний вплив на діяльність органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, забезпечуючи належне функціонування системи стримування та противаг, принципу розподілу влади, захисту основних прав і свобод людини і громадянина. 9. Виходячи з того, що конституційне правосуддя в Україні знаходиться на етапі становлення, ряд особливостей органів конституційного контролю Чехії та Словаччини, таких, як організаційна структура, обсяг юрисдикції, чіткий поділ повноважень у середині суду та процедура провадження, можуть бути взяті за зразок і використані для вдосконалення організації та діяльності Конституційного Суду України. |
