Намагаючись передбачити майбутнє запозичуваної сьогодні лексики, доцільно розглянути, як до неї ставиться, як її оцінює наше суспільство. Важливо також, прагнучи максимальної об’єктивності, виділити серед запозичень не тільки явно невиправдані, але й доцільні слова. Варіант вирішення саме цих завдань запропоновано у нашій роботі. З’ясовано, що для того, щоб виділити серед великої кількості іншомовних запозичень слова, які є виправданими, доцільними для мови, й ті, які її просто засмічують, необхідно спиратися на об’єктивні характеристики, до яких, у першу чергу, належать екстралінгвальні та лінгвальні причини запозичень. У роботі окреслено перелік диференційних лінгвальних ознак для кожного з етапів процесу адаптації іншомовного слова – етапу початкового, етапу поглибленого й етапу повного освоєння. Запропонований перелік ознак кожного етапу вбирає в себе ознаки всіх рівнів мовної системи та рівня комунікативного і дає в руки дослідникові механізм, який дозволяє визначити ступінь адаптації кожного конкретного іншомовного запозичення і, як наслідок, з’ясувати, доцільне це запозичення чи ні. Уключення іншомовного запозичення до словника мови-рецептора
(у нашому випадку це українська мова) вважається підставою для того, щоб визнати його закріпленим у цій мові. Аналіз новітніх англіцизмів кінця
ХХ - початку ХХІ ст. на основі диференційних ознак їх адаптації дозволяє встановити, що слова, зафіксовані у ВТССУМ, фактично мають різний ступінь освоєння у мові, причому деякі з них не досягли навіть середнього ступеня адаптації. При цьому засвідчено, що процес освоєння іншомовного слова на різних рівнях мовної системи проходить нерівномірно й англіцизмів “останньої хвилі”, які були б повністю освоєні на всіх рівнях мовної системи, пропорційно до загальної кількості найновіших англіцизмів, порівняно небагато. Запропонований підхід до аналізу іншомовних запозичень дозволяє досить об’єктивно визначити, якою мірою вони освоєні в активному мовленні, тобто визначити, як до них реально ставиться наше суспільство. Слово у мовленні функціонує в різних умовах, зокрема це стосується використання іншомовних запозичень у засобах масової інформації та у мовленні пересічних носіїв мови. Експериментальна перевірка ступеня адаптації групи англіцизмів, частотних у мові сучасних газет і зафіксованих у ВТССУМ, лише за одним параметром лексико-семантичного рівня – за ступенем освоєння значень іншомовного запозичення – показала, що мовцями (в експерименті бра- ли участь студенти) ці слова освоєні слабо, причому ніхто з респондентів не вважає, що він часто вживає іншомовні запозичення. Співвіднесення диференційних ознак адаптації англіцизмів 60-70-х років ХХ ст. з уже очевидною долею цих слів у кінці століття підтвердило ефективність запропонованого підходу до аналізу іншомовних слів на основі диференційних ознак їх адаптації, що дає можливість спрогнозувати майбутнє цих запозичень. На підставі диференційних ознак адаптації групи англіцизмів кінця ХХ - початку ХХІ ст., зафіксованих у словнику української мови, зроблено висновки стосовно того, чи є у них перспективи бути освоєними українською мовною системою і мовленнєвою практикою пересічних носіїв мови. Безумовно, у ці прогнози можуть бути внесені серйозні корективи в разі принципових змін у суспільному житті країни, але перевірялася дієвість підходу до аналізу іншомовної лексики на основі ознак лінгвальних з урахуванням причин комунікативного характеру, за умови збереження провідних екстралінгвальних причин, з якими пов’язаний сам момент запозичення чужого слова й процес його адаптації. Інтенсивність процесу запозичення передбачає подальше дослідження у визначеному напрямі. Виходячи з необхідності відмежувати доцільні, корисні запозичення від недоцільних, невиправданих, треба кожен досить частотний сьогодні англіцизм пропускати крізь призму всебічної його оцінки на основі диференційних ознак різних типів. Така оцінка має аспекти не тільки суто лінгвальний і соціолінгвальний, а й лінгвометодичний. Поданий у роботі словопокажчик англіцизмів, вилучених із україномовної преси кінця ХХ - початку ХХІ ст., є цінним для лексикографічної практики. Його укладання є одним із провідних моментів нашої дисертації. Без нього дослідження не могло бути здійснене. Наш словопокажчик - це певний синхронний зріз, фіксація мовної ситуації процесу запозичування англомовних слів у кінці ХХ - на початку ХХІ ст. | 